Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Етапи становлення і розвитку політекономії як науки » (ID:9782)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   30 кб.

Етапи становлення і розвитку політекономії як науки


План






Вступ


Економічне буття, економічні явища й процеси завжди привертали до себе увагу людей, особливо вчених. Чому? Річ
у тім, що економічні питання торкаються життя кожної людини: вони регулюють матеріальні можливості
життєдіяльності сім'ї, виникають у взаємовідносинах між людьми, між окремою особою та державою, між приватними
закладами, між приватними та державними закладами і т.д. Тобто, в буденному житті: на транспорті, в магазині,
на роботі, в навчанні, під час відпочинку, займаючись підприємницькою діяльністю, кожен з нас виступає
учасником економічних відносин і, вільно чи невільно, в своїй діяльності приймає рішення, які зачіпають не
лише власні економічні інтереси, але й економічні інтереси людей, що нас оточують, нарешті, інтереси
суспільства. Отже, перша проблема, яка постає перед людьми, - це проблема оптимальності тих рішень, які вони
приймають у процесі своєї господарської (економічної) діяльності. Від чого ця оптимальність залежить? Від
знання законів розвитку економіки. Тому прагнення людей проникнути в суть економічних процесів диктувалося і
диктується практичними потребами економічного життя, впливу на нього в потрібних напрямах, прийняття
ефективних рішень у процесі будь-якої економічної (господарської) діяльності.

Ще в Античному Світі економічна думка досягла значного розвитку. Економічні погляди Ксенофонта, Платона,
Аристотеля а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії мали великий вплив на розвиток економічної
науки наступних епох. Немало економічних спостережень ми знаходимо і в Біблії. Вона дає певне тлумачення
економічного життя стародавніх народів, що населяли Палестину і навколишні землі у II і I тисячоліттях до
нашої ери. Як правило, ці тлумачення даються в формі заповідей, вказівок про поведінку людини.

Але хоч економічні погляди, школи зародилися давно, економічна теорія як самостійна наука виникла відносно
недавно. Поштовхом цьому було зародження й розвиток капіталізму, формування національного ринку. Тоді ж
з'явилася й назва цієї науки - політекономія. Вона походить від поєднання трьох давньогрецьких слів "політейя"
- суспільний, державний устрій і вже знайомих нам "ойкос" і "номос", що в сукупності означає: наука про закони
ведення суспільного господарства.

Всі економічні науки умовно можна поділити на два види: теоретичні й практичні. Теоретичні - це науки, які
вивчають закони та суттєві зв'язки в реальній економічній діяльності. В сучасній науковій, і особливо в
учбовій практиці, як на Заході, так і в Україні, теоретична економічна наука виступає під такими назвами:
економічна теорія, макро- і мікроекономіка, економіка та політекономія. Вітчизняні науковці, й особливо автори
сучасних підручників з основ економічної теорії, намагаються представити ці напрями як самостійні теоретичні
науки. Це не зовсім відповідає дійсності, бо, наприклад, економічна теорія й політична економія на 80-90%
збігаються за своїм змістом, і тому відомий американський економіст П.Самуельсон у своєму підручнику
"Економіка", говорячи про економічну теорію, наголошує на тому, що звичайно її називають політекономією.
Практичні - це науки, які вивчають прояви загальних економічних законів і закономірностей, виявлених і
сформульованих теорією в конкретних галузях і сферах господарювання (економіка торгівлі, економіка
промисловості, економіка праці, маркетинг, фінанси і кредит, економічна історія та ін.).

Отже, політекономія як наука теоретична – це система наукових знань, яка дає цілісне уявлення про закони та
суттєві зв’язки в реальній економічній діяльності.



I. Економічні вчення стародавнього світу


На території древньої Азії утворилися значні осередки цивілізації, значного розвитку досягло рабовласництво,
виникли перші рабовласницькі держави. Численні історичні пам'ятники дозволяють судити про зародження і
розвиток економічних ідей. Про це дає уявлення історія древньої Вавилонії. Про початок формування
ранньокласового суспільства свідчать, наприклад, закони царя Ешнуни (XX ст. до н.е.). У них тлумачилися
господарські питання. Найбільш значним пам'ятником Вавілонського царства є кодекс царя Хаммурапі (1792-1750 р.
до н.е.), що відбив економічні основи суспільства, найважливіші тенденції його розвитку. Звід законів
Хаммурапі дає уявлення про те, що розподіл суспільства на рабів і рабовласників признавався в той час
природним і вічним, раби дорівнювалися до майна рабовласників. Закони Хаммурапі відбили турботу про зміцнення
й охорону приватної власності. Замах на неї карався стратою і віддачею в рабство. Історичний пам'ятник
свідчить про те, що основу економіки Вавілонського царства складало натуральне господарство. Зберігала позицію
община, хоча розкладання вже грунтовно торкнулося її. Царська влада піклувалася про захист інтересів общини і
дрібних виробників. У законах Хаммурапі відбився розвиток товарно-грошових відносин, заходи, що сприяли
розширенню торгових угод.

Велике місце в історії суспільної думки древнього Китаю аналізованого періоду займає конфуціанство - вчення,
створене Конфуцієм (Кун Фуцзи), що жив у 551-479 р. до н.е.

Одним із знаменних пам'ятників історії економічних ідей у Китаї є трактат "Гуань-цзи", що належить перу
невідомих авторів. Він належить до IV-III в. до н.е. Проявляючи турботу про селянство, автори пропонували
обмежити їх обов'язкову трудову повинність, захистити від спекулянтів і лихварів. З метою зміцнення
економічного положення селян автори трактату пропонували змінити систему податків, підвищити ціни на хліб.
Турботу про поліпшення добробуту народу вони покладали на державу, якій належало активно втручатися в
економічні справи, усувати причини, що заважають добробуту народу, створювати запаси зерна для стабілізації
цін, уживати заходів по подоланню несприятливих природних умов і т.д.

Найбільший внесок у розвиток економічної думки Древньої Греції вніс мислитель Аристотель. Він народився в 384
р. до н.е. у сім'ї лікаря (помер у 322 р. до н.е.). Будучи учнем Платона по Академії, Аристотель не розділяв,
проте, платонівського ідеалізму. Проявляючи коливання між матеріалізмом і ідеалізмом, він наближався до
матеріалізму. Аристотель відомий як вихователь спадкоємця престолу в Македонії знаменитого Олександра
Македонського. Надалі він заснував філософську школу Лікей в Афінах, займався науковою і педагогічною
діяльністю, став автором численних творів по природнічо-науковій тематиці, філософії, логіці, економіці,
літературі, історії і т.д. Його політичні погляди викладені в роботі "Політика" і інших творах.

Видатною заслугою Аристотеля в розвитку економічної думки є його спроба проникнути в сутність економічних
явищ, розкрити їхні закономірності. У цьому Аристотель істотно відрізнявся від своїх попередників (Ксенофонта,
Платона), поклавши початок економічному аналізу, що проявилося в підході до визначення предмета економічної
науки, у вивченні обміну, форм вартості і т.д.

Економічна думка древнього світу одержала подальший розвиток і завершення в Древньому Римі. Вона відбила
черговий щабель еволюції рабовласництва, нові форми організації рабовласницьких господарств, характерну для
них більш жорстоку експлуатацію рабів, загострення протиріч і посилення боротьби в умовах рабовласницького
суспільства, що розкладалося. Найважливішою проблемою давньоримської літератури залишалася проблема рабства,
його виправдання, організації і методів ведення великих рабовласницьких господарств (латифундій). По цих
питаннях виступали Катон Старший (234-149 р. до н.е.), Варрон (116-27 р. до н.е.), Колумелла (I в. н.е.).



II. Меркантилізм як перша школа політекономії


Вперше назва "політекономія" була вжита французом Антуаном Монкретьєном у "Трактаті політичної економії", який
побачив світ у 1615 p. Чому саме так Монкретьєн назвав свій твір, а не просто "економія" або "економіка", як
це робили давньогрецькі мислителі або його сучасники? Річ у тім, що починаючи з Ксенофонта й Аристотеля, всі,
хто вживав ці слова (економія, економіка), вкладали в них первісний зміст - це домоводство, управління
особистим господарством, сім'єю. Але Монкретьєн пише не про таке господарство. Його думки були скеровані на
процвітання господарства як державної, національної спільності. Підкреслюючи саме це, він і поставив перед




загрузка...
© 2007-2020 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel