Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Проблеми вдосконалення господарського законодавства » (ID:9742)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   16 кб.

Проблеми вдосконалення господарського законодавства


План





Вступ


Незважаючи на те, що Україна взяла курс на побудову ринкової економіки, протягом усіх років її незалежності не
вщухають пристрасті навколо питання про те, який тип економіки є оптимальним для нашої держави.

Наша країна не має досвіду правового регулювання господарської діяльності, здійснюваної на ринкових принципах.
Протягом тривалого часу представники юридичної та економічної наук у державному регулюванні економіки в
західних країнах вбачали зрощення капіталістичних монополій з буржуазною державою. Це можна пояснити тим, що
наукові дослідження проводились з позиції критики капіталізму.

Сучасним господарським законодавством України невдоволені як вітчизняні підприємці, так й їх зарубіжні
партнери. Вирішенню назрілих актуальних питань у цій сфері має сприяти і прийняття Господарського
(Комерційного) кодексу, проект якого досить широко обговорюється.

Однією з умов функціонування ринкових відносин є правове забезпечення господарської діяльності, яке включає,
зокрема, створення її законодавчої основи, тобто системи нормативних актів (головним чином у формі законів),
що визначають правовий статус суб'єктів господарювання та регламентують різні аспекти господарської
діяльності.



1. Проблеми становлення господарського законодавства України


Становлення національного господарського законодавства""! в Україні пов'язане з труднощами, викликаними
насамперед економічними та соціально-політичними факторами.

По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства,
яке склалося у період панування державної власності як основи економічної системи, директивного планування та
принципу демократичного централізму в керівництві економікою. І хоча так званий пакет нормативних актів з
питань радикальної економічної реформи (липень 1987 р.) вніс певні демократичні засади у правове регулювання
господарських відносин, проте суперечності з старим законодавством періоду адміністративно-командної економіки
так і не були усунені. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про
підприємництво», «Про підприємства в Україні») одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з
чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується).
Суперечності нового законодавства з старим не лише перешкоджають творенню правопорядку в господарських
відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва.

По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про товарну
біржу», «Про селянське (фермерське) господарство». Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства»,
укази Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» та «Про холдингові компанії, що
створюються в процесі корпоратизації та приватизації» тощо) на момент прийняття були розраховані на
регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний
регулювати конкретні, а не абстрактні відносини, виникли труднощі як з дією прийнятих, так і з прийняттям
нових нормативних актів (як це було з антимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім
того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить
законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та
очікування природного розвитку подій.

По-третє, ще одна складність викликана припиненням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його
колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного
суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який
склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для
правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та
статути, Положення про поставки. Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо).

Крім того, функціонування міждержавних господарських зв'язків (насамперед з державами «близького зарубіжжя»),
необхідність їхнього відновлення та зміцнення вимагає вирішення ще однієї проблеми - створення правової бази
міждержавної господарської діяльності, узгодженої з уже прийнятими актами національного законодавства, яке, в
свою чергу, має бути узгоджене з нормами міжнародного права. З огляду на це навряд чи можна погодитися з тим,
що Україна не підписала Угоду про принципи зближення господарського законодавства держав - учасниць
Співдружності, вчинену у Бішкеку 9 жовтня 1992 p. державами-учасницями СНД. Ця угода передбачає проведення
роботи щодо зближення законодавства, яке регулює господарську діяльність, у таких, зокрема, напрямах: цивільне
законодавство (в частині, що регулює господарську діяльність); законодавство про підприємства та
підприємницьку діяльність, про порядок розгляду господарських спорів, антимонопольне законодавство;
транспортне законодавство; законодавство про зовнішньоекономічні відносини, включаючи законодавство про
іноземні інвестиції та валютне регулювання; законодавство, що регулює митні правила і тарифи. Підписанням
зазначеної угоди можна було б не лише усунути наявні колізії в законодавстві колишніх республік, а й уникнути
їх появи в майбутньому.

Крім зазначених об'єктивних факторів певні труднощі в національному правотворенні зумовлюються причинами
суб'єктивного характеру. Одна з них - тривала дискусія в науковому юридичному середовищі стосовно доцільності
кодифікації господарського законодавства, форми та назви кодифікованого акта. В умовах становлення
законодавства, що регулює ринкові відносини, ця дискусія набула дещо іншого забарвлення, а саме співвідношення
цивільного, господарського та торгового законодавства. Висловлювані з цього приводу пропозиції зводяться, в
основному, до трьох позицій: повного заперечення необхідності кодифікації господарського законодавства і
прийняття нового Цивільного кодексу та Торгового кодексу як спеціального розділу цивільного права; проведення
системи заходів щодо розмежування предметів регулювання Цивільного, Господарського і Торгового кодексів;
прийняття Цивільного та Господарського (Торгового) кодексів.

Зрозуміло, що таке розмаїття поглядів певною мірою стримує законодавчий процес, впливає на його зміст.

На стані господарського законодавства негативно позначається відсутність чіткої регламентації процесу
розробки, узгодження, експертизи та внесення на розгляд відповідних органів проектів законів та підзаконних
нормативних актів. Не можна вважати нормальним для законотворення явищем внесення змін до нормативних актів
невдовзі після їх прийняття, як це було, наприклад, із Законом «Про підприємства в Україні». До цього закону,
який є одним з базових нормативних актів господарського законодавства, з часу його прийняття, вже біля сорока
разів вносилися зміни. Вадами законотворчого процесу можна пояснити і той факт, що до Закону «Про
підприємництво» вносилися зміни і доповнення чотирма законами, прийнятими в один день - 16 грудня 1993 p.,
причому три з цих законів мали однакову назву: «Про внесення змін і доповнень до ст. 4 Закону України «Про
підприємництво». Всього ж до зазначеного Закону зміни і доповнення вносилися біля 30 разів.

Звичайно, наявність у Конституції України ст.91-94 з питань законодавчого процесу має внести порядок у
діяльність Верховної Ради щодо розгляду і прийняття законопроектів, проте багато в чому недопущення зазначених
хиб залежить від урегулювання законодавчого процесу поза межами діяльності Верховної Ради, а також від
урегулювання діяльності самої Верховної Ради в її Регламенті.

У законотворчій діяльності слід також суворо дотримувати принцип правової економії, який означає прийняття
меншої кількості нормативних актів з одних і тих самих питань, використання методів інкорпорації та
кодифікації як основних видів систематизації правових норм.



2. Нормотворча діяльність держави у сфері господарського права


Важливим напрямом нормотворчої діяльності української держави у сфері правового регулювання господарських




загрузка...
© 2007-2020 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel