Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Система конституційного захисту права власності» (ID:9723)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   13 кб.

Академія муніципального управління





Контрольна робота з “Правового регулювання відносин власності” на тему: “Система конституційного захисту права
власності”









студента 3-тього курсу

заочного факультету групи Ю-1 Конюшенко Тетяни




План

1. Вступ

2. Конституційні засади щодо захисту права власності: гарантії та принципи

3. Суб’єкти захисту права власності, що визначені в Конституції України.

4. Об’єкти захисту права власності.

5. Міжнародні норми права щодо захисту права власності.

6. Висновок



Україна пройшла довгий тернистий шлях, щоб стати незалежною, демократичною, суверенною та конституційною
державою. Це дійсно історична подія у житті українського народу, який після довгих століть поневолення з боку
російського царизму, десятиліть більшовицької диктатури виборов справжню незалежність своєї держави – головної
політичної умови для практичної реалізації народного суверенітету. Але ставши незалежною та суверенною Україна
не звільнилася від проблем, а можна сказати, що більше їх набула: складні соціально-економічні умови при
постійній нестабільності, суперечності між законодавчою і виконавчою владами. Треба приймати нову конституцією
– конституцію України, забезпечити нарешті людей правами та свободами, гарантіями, бо саме це визначає зміст
та спрямованість держави, точніше її діяльності.

Робота по проекту Конституції почалася одразу після проголошення України Декларації про державний суверенітет,
але тільки в 1996 році у знаменну “конституційну ніч” була прийнята Конституція України.

В розділі Конституції України визначено об’єкти, які є власністю українського народу, а саме:

“Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території
України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права
власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади
та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість
економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.”


«Конституція України» розділ ст. 13.


Ми бачимо, що Конституція України проголошує право власності на природні ресурси України, що були перераховані
вище, Українського народу, дає право на володіння ними, користуватися, розпоряджатися в межах дозволеного, щоб
не принести шкоди.

Зрозуміло, що перш за все об’єктами Українського народу є природні ресурси, які знаходяться на території
України та природні ресурси континентального шельфу морської зони. Сюди входять мінеральні та інші неживі
ресурси дна та його надр, також живі організми.

Права Українського народу на континентальний шельф не мають ніякого відношення до правового статусу вод, що
його покривають і повітряного простору. Навіть якщо наша держава не розробляє та не досліджує шельф, він все
рівно є власністю українського народу, і ніяка інша держава не зможе проводити ніяких розробок на нашій
“морській території” без згоди України, але одночасно за Конвенцією ООН з морського права закріплюється
принцип: здійснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно заважати
судноплавству та реалізації прав і свобод інших держав.

До континентального шельфу входить район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього.
Ця зона не може перевищувати 200 морських миль, що вираховуються від вихідних ліній, від яких вимірюють
територіальне море. Правовий режим зони визначається нормами міжнародного права. Суверенні права, народ
України, у виключній економічній має на розвідку, розробку і збереження природних ресурсів – живих і неживих –
у водах, що покривають морське дно, а також на морському дні та його надрах, на управління цими ресурсами та
здійснювати іншу діяльність з економічної розвідки чи розробки, вище сказаної, зони, наприклад: виробництво
енергії шляхом використання води, течій та вітру. Крім цих прав Українська держава, як прибережна держава, має
свою юрисдикцію щодо створення і використання штучних островів, морських наукових досліджень, захисту та
збереження морського середовища.

Право власності на природні ресурси знайшло своє місце та розвиток у діючому законодавстві України. Ми можемо
їх перелічити в Законі “Про власність” в ст.1; в ст.4 Закону “Про охорону навколишнього природного
середовища”, а також в законах та кодексах, що стосуються конкретного з природних ресурсів, наприклад: ст.6.
Водного кодексу, ст.6. Лісового кодексу, ст.4. Кодексу України про надра та ін. Закон “Про тваринний світ”
відміняється від інших природоресурсних кодексів тим, що він не має категоричного твердження про всю власність
Українського народу на об’єктів тваринного світу. І хоча у преамбулі про законний світ проголошується
національним багатством України, але є певні межі в яких дозволяється тільки право на колективну та приватну
власність на деякі об’єкти тваринного світу (свійські, дикі та інші тварин).

В свою чергу також специфічно відрізняється розуміння відносин власності на землю, який ясно показує в ст.14.
Конституції України: “Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та
державою виключно відповідно до закону.”

Земля, має важливе та велике значення для народу України, у всіх сферах життєдіяльності України. Конституція
відокремлює її від інших об’єктів нерухомості та запроваджує принципи її особливої охорони з боку держави. Ця
охорона запроваджується та спрямовується на збереження плодючості землі, підвищення її продуктивності,
використання земельних ресурсів у відповідності з їх природним призначенням, не допускає забруднення землі
шкідливими для здоров’я людини і тварин елементами. Конституція України гарантує право власності на землю,
воно може існувати так само як і право приватної власності, комунальної та державної власності. Це право
забезпечується такими ж гарантіями, що і право власності на будь-які інші об’єкти.

Суб’єктами права власності на землю можуть бути не всі, а тільки громадяни України, це затверджується у
чинному Земельному законодавстві і підтверджується Конституцією України.

Народ України своє право власності на природні ресурси здійснює через органи державної влади і місцевого
самоврядування. Всі дії цих органів визначаються Конституцією України. Здійснення даного права зумовлюється
актами діючого законодавства. Так, відповідного Водним кодексом права власності на воду народ України здійснює
через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Мати
ці права, як я вже писала і бути правомочними в рішенні питань у сфері розпорядження водними ресурсами




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel