Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Філософське вчення Геракліта» (ID:970)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   12 кб.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

"Філософське вчення Геракліта"



Для античних мислителів світ є важливим, гармонійно упорядкованим, предметно-речовим цілим - - Космосом (у
пер. з грец. — спочатку «порядок», а потім — «світопорядок»). Проблема виникнення Космосу тлумачиться як
проблема архе - вихідна, стійка, сутнісна, автономна першооснова, з якої породжується предметна
багатоманітність.

Необхідно зауважити, що специфічною рисою античної філософії є відповідність філософського способу мислення
філософському способу життя. Тим більше, що своєрідність тієї чи іншої системи пов'язана з особистістю творця.
Ні в якій іншій науці цей персоналістський момент не грає такої ролі: філософія в цьому плані схожа на
мистецтво.

Іонійська філософія. Факт зародження філософії в Іонії не викликає подиву, бо в VII—VI ст. до н.е. вона —
передова частина Егейського світу. Розташована на Західному узбережжі Малої Азії, Іонія складається з двадцяти
самостійних полісів, основні з яких — Мілет, Ефес та ін. «Іонія, — говорив О. І. Герцен, — початок Греції і
кінець Азії». Іонійська філософія — філософія в повному розумінні цього слова, адже вже перші її творці
намагалися зрозуміти те чи інше начало як субстанцію. Крім того, її форма, незважаючи на пережитки
міфологічної образності, все ж раціональна, оскільки знаходить свій вираз у судженнях і поняттях.

Видатним представником іонійської філософії був Геракліт із Ефесу (544/540—бл.483 рр. до н.е.). Виходець з
роду царів і жерців свої правничі функції він передав брату. Жив бідно і самотньо, останні роки свого життя
провів у хатині в горах.

Геракліт є одним з основоположників діалектики, величезне історичне значення якого визначається створеною ним
концепцією розвитку матерії. Першоречовиною він обрав вогонь, що сприймав як матеріал, як силу, джерело
безупинної зміни. Уся природа в уявленні Геракліта — метаморфоза вогню. Діалектична натурфілософія Геракліта
була однією з перших форм розв’язання проблеми єдності матерії як «матеріалу» і як джерела руху.

Приймаючи як першооснову сущого деяке конкретно-почуттєве (воду, повітря, вогонь), філософи античності
тлумачили її як загальну основу, що не є нерухомою і містить у собі єдність різноманіття. З одного боку — це
єдине, особливе (вода, повітря, вогонь), з іншого боку - це нескінченне різноманіття явищ природи, тому що всі
предмети, речі, явища складаються з цього єдиного.

Головний твір Геракліта — «Про природу». Збереглося близько 130 його фрагментів, які зрозуміти нелегко. Після
ознайомлення з цією працею Сократ сказав: «Те, що я зрозумів, - чудово. Думаю, що таким є і те, чого я не
зрозумів». Геракліт дійсно глибокий. На жаль, глибина його думки не прозора, вона затемнюється стилем її
викладення. Геракліт намагався бути загадковим, але сучасники прозвали його «Темний» за туманний виклад своїх
думок. У той же час, Геракліт — аристократ не лише за народженням, але й по духу. Він вважав, «що
найдостойніші бажають одного: вічної слави смертним речам». Це ті, яких небагато, і кожен з них дорогий.

Найпочесніше місце у його вченні посідає основа наук — Логос. Він — субстанційно-генетична причина всього
існуючого.

У філософії Геракліта субстанцією буття виступає Вогонь, оскільки завжди перебуває рівним самому собі,
незмінним у всіх перетвореннях, як першопричина, конкретна стихія. Світ - це впорядкований космос, вічний і
нескінченний. Геракліт вбачав початок усього сущого у вогні, тому що з чотирьох стихій вогонь найбільш
рухливий і мінливий. Думку про субстанціональність вогню Геракліт виражає в порівнянні його з золотом, а речей
- з товарами. «Усе обмінюється на вогонь, і вогонь — на все, подібно тому, як золото на товари, а товари на
золото».

Вогонь не створений ні богами, ні людьми, а завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує і
закономірно згасає. Геракліт бачив у вогні не тільки те, що лежить в основі всього сущого, але і те, з чого
усе виникає. Виникнення з вогню космосу Геракліт називав «шляхом униз» і недоліком вогню. На основі
перетворень вогню будується космологія Геракліта. Всі предмети і явища природи народжуються з вогню і,
зникаючи, знову перетворюються у вогонь. Гераклітівська космологія виглядає так: з вогню виникає море (вода);
море, у свою чергу, «насіння світоствореня». З цього насіння виникають і земля, і небо, і все те, що
знаходиться між ними. За іншою версією: вогонь перетворюється в повітря, повітря у воду, вода в землю, земля у
вогонь. «Вогню смерть — повітрю народження, і повітрю смерть - воді народження. Із смерті землі народжується
повітря, із смерті повітря — вогонь» тощо. Відомий вислів Геракліта: «Цей космос єдиний з усього, не створений
ніким з богів і ніким з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, то в повну міру займистим і в
повну міру гаснучим».

Усі зміни світостворення у Геракліта відбуваються з певною закономірністю, підкоряючись долі, яка тотожна
необхідності. Необхідність - це всезагальний закон Логос. Буквально Логос — це слово, але слово розумне. Разом
з тим Логос означає розум, закон, і Геракліт найчастіше вживає його в останньому значенні, вважаючи його
об'єктивним законом світостворення.

Логос — принцип порядку і міри. Він -той самий вогонь, але є вогнем, що для почуттів, для розуму є Логосом.
Усе відбувається згідно з Логосом. У найбільш загальному плані Логос Геракліта є виразом логічної структури
Космосу, логічної структури образу світу, який безпосередньо даний живому спогляданню.

«Вогнелогос» Геракліта притаманний і людині, її душі, яка має два аспекти: речово-матеріальний і
психічно-розумний. У першому аспекті

душа — одна з метаморфоз вогню, вона виникає, випаровуючись з вологи. Душа не тільки волога, адже із
збільшенням вологи вона стає гіршою. Душа — єдність протилежностей і поєднує в собі вологе і вогняне, які
знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності. У п'яного душа особливо волога, так як у хворого і в
людини, яка підвладна чуттєвим задоволенням.

У другому аспекті сухий, вогненний компонент душі — це її Логос, який є самозростаючим. Цей суб'єктивний Логос
не менш глибокий, безмежний, ніж об'єктивний, тобто Логос, який керує космосом.

Геракліт — стихійний матеріаліст і наївний діалектик. Його діалектичний закон Всесвіту — смутно вгаданий закон
єдності і боротьби протилежностей. У своїй діалектиці він виходить з того, що все абсолютно мінливо. Він учив:
«панта рей» («усі тече»).

Геракліт відкрив нову картину світу і став родоначальником діалектичної ідеї про суперечливу природу речей,
про єдність і боротьбу протилежностей як джерело буття всякої речі і загального становлення, руху і зміни.

Космогонія Геракліта будується на основі стихійної діалектики. Світ як впорядкована система-Космос створюється
на основі всезагальної змінності явищ, загальної мінливості речей. «Все тече, все змінюється, немає нічого
нерухомого». Для висловлення цієї думки Геракліт користується образним порівнянням з плинною рікою, потоком.
«На того, хто входить в одну і ту ж ріку, течуть все нові й нові води». Рух, за Гераклітом, властивий всьому
існуючому. Вся природа, не зупиняючись, змінює свій стан. «В одну і ту ж ріку не можна ввійти двічі...
Народження, виникнення ніколи не зупиняється.

Сонце — не тільки нове щодня, але вічно і безперервно нове».

Образ гераклітівської ріки, що символізує загальний устрій світу (космос), виражає протилежні аспекти буття:
загальний рух і зміна речей і їхній загальний відносний спокій і стійкість. Справді, щоб залишитися самою
собою, ріка повинна увесь час текти. Інакше кажучи, буття ріки визначається постійним плином, зміною і
відновленням потоків води. Це значить, що кожна річ перебуває в стані «рухомого спокою» і одночасно
«спочиваючого руху», тобто являє собою єдність протилежностей.

Геракліт відзначає, що одне й те саме різне і навіть суперечливо. Наприклад, «морська вода» - і найчистіша, і
найбрудніша (риба, люди). Прегарна мавпа потворна, якщо порівняти її з людьми. Тут здогад про те, що одне й те
саме має протилежні якості в різних відносинах. Геракліт побачив також, що істотна зміна — це зміна у свою
протилежність, а також те, що одна протилежність виявляє цінність іншої (хвороба робить здоров'я насолодою, а
взагалі зло є добро чи немає худа без добра). Геракліт робить сміливий, але наївний висновок про беззастережну
тотожність протилежностей. Наприклад: лікарі лікують болем, клин вибивають клином.

Тотожність протилежностей у Геракліта припускає їхню боротьбу. Ця боротьба — головний закон світобудови. Вона
— причина усякого виникнення. Геракліт говорить про те, що «боротьба — батько усього і цар над усім»,
«боротьба загальна» і усе народжується завдяки боротьбі і за необхідністю. Боротьба протилежностей, що
сходяться в тотожність, є гармонія. Гармонія приналежна світу, незважаючи на те, що там усе кипить у боротьбі.
У такій боротьбі розчиняється все зло. Зло завжди часткове, добро — абсолютне.




загрузка...
© 2007-2020 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel