Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «СНІД» (ID:9517)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   10 кб.

Реферат

На тему: СНІД











Історія СНІДу


СНІД — абревіатура. Повна назва захворювання — синдром набутого імунодефіциту, викликаний вірусом
імунодефіциту людини (українською ВІЛ, англійською HIV).

Уперше СНІД виявили в Сполучених Штатах Америки влітку 1981 p. У кількох молодих людей з ослабленим імунітетом
знайшли онкологічне захворювання — саркому Капоші, а також запалення легенів, яке було викликано не звичайною
коковою мікрофлорою, а пневмоцистою (Pneumocystis carinii), що найчастіше спостерігається в педіатричній
практиці. Цей збудник хвороби, як правило, вражає легені в ослаблених, недоношених дітей.

Треба сказати, що нерозпізнані випадки подібного захворювання траплялись і набагато раніше. Ретроспективне
дослідивши аналізи захворювань із незрозумілим зниженням захисних сил, дійшли висновку, що СНІД з’явився ще в
середині 70-х років. Це в Америці. В Африці, як згодом з’ясувалося, люди вмирали від СНІДу з давніх-давен.

Вірус, який викликає СНІД, на жаль, не поодинокий; у нього є родичі, щоправда, не такі кровожерливі. Вони
мають спільну назву — «ретровіруси», а особлива прикмета їхня така: всі вони містять у собі рибонуклеїнову
кислоту (РНК).

Вірус, названий згодом ВІЛ, був відкритий тільки через 2 роки після виявлення перших хворих. Першими хворими
на СНІД були гомосексуалісти, тож можливий шлях передачі збудника хвороби став очевидним.

Через деякий час у хворих, які мали статеві контакти з вихідцями із Західної Африки, виділили новий різновид
вірусу, що викликає імунодефіцит — ВІЛ-2.

Те, що від зараження до клінічних проявів СНІД має тривалий інкубаційний період, фактор, власне кажучи, не
позитивний. ВІЛ-інфіковані почувають себе здоровими, але можуть бути заразними для тих, з ким контактують.

Вірусоносій ВІЛ розповсюджений досить широко, заражені також є джерелом інфекції. Вважають, що на одного
хворого СНІДом припадає понад 300 вірусоносіїв.

Відомо, що ВІЛ притлумлює захисні сили організму, все решта — наслідок. Однак кілька років тому встановлено,
що збудник СНІДу може долати біологічні перепони, які охороняють центральну нервову систему від проникнення
мікробів і токсинів, і діяти безпосередньо на нервові клітини, викликаючи менінгіт, енцефаліт і т. ін.



Етіологія


Вірус... Що це — жива речовина чи мертвий кристал? Надто мало визначень життя підходить до цього «утворення».
Адже він перебуває на нестійкій межі між життям і нежиттям, нездатний ні до чого, аж поки... поки не з’явиться
жива клітина. Тільки тоді вірус проникає крізь клітинну мембрану до командного пункту клітини, і, як
немилосердний господар раба, примушує клітину виробляти не те, що їй потрібно, а нові вірусні тільця. І тоді
виснажена вірусним Освенцімом клітина, а іноді і весь організм, гинуть.

Способи проникнення вірусу до клітини найрізноманітніші, але діє він там завжди однаково.

Роздивитися клітину можна лише в оптичний мікроскоп. Віруси в сотні і тисячі разів менші від клітини, але
знаряддя їхньої агресивності відпрацьовано мільйонами років еволюції. Невже клітина настільки беззахисна,
невже незліченна кількість зіткнень із загарбником нічого її не навчила? Виявляється, навчила. Але
вдосконалюється броня, вдосконалюється і снаряд. Поліпшуються методи захисту клітини — вдосконалюються вірусні
способи маскування та проникнення.

Отже, вірус, проникаючи до клітини, осідає в геномі організму (спадковий матеріал, який міститься переважно в
ядрі) і, по суті, змінює його, примушує клітинну фабрику виробляти собі подібні віруси.

Віруси вибірні. Одні з них вражають клітини печінки, викликаючи вірусний гепатит, другі уражають лише клітини
нервової системи — поліомеліт, треті проникають до слизової оболонки. Але вірус СНІДу знайшов найуразливіше
місце в організмі людини. Він уражає ті сили, які забезпечують життя у світі мікроорганізмів — клітини імунної
системи. Беззахисний організм наражається на небезпеку навіть від тих мікробів, які в нормальному стані або не
вражають його, або викликають незначне нездужання.

Однією з перших ознак захворювання, яку можна було найлегше розпізнати, виявилось ураження лімфовузлів. Тому і
назву вірус дістав — LAV, тобто «вірус, що асоціюється з лімфоаденопатією». Це означає, що вірус, який
викликає СНІД, уражає лімфовузли, тобто породжує лімфоаденопатію. Потім з'явилося ще безліч назв для вірусів
(HTLV-III; він же HNLV-V-I, він же, ARV, далі LAV-2, він же HIV-II, він же STLV-III), але згодом з’ясувалося,
що насправді вся мафіозна родина складається з двох братів: ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Як ви пригадуєте, обидва брати —
вихідці з Африки.

Шляхи зараження існують як вертикальні (від матері до дитини), так і горизонтальні (заражені вірусом голки
шприців у наркоманів, статеві контакти).

СНІД — інфекція хронічна. Вірус розвивається в організмі людини роками. Висновок?

Коли ж людина найбільш заразна? Розглянемо це питання детально, оскільки воно має практичне значення.

Ми знаємо, що ВІЛ притлумлює вироблення антитіл. Але він не настільки всемогутній, щоб відразу паралізувати
протидію організму. Логічно припустити, що людина найбільше заразна тоді, коли вироблення антитіл у неї
мінімальне або вони ще не встигли сформуватися. Експерименти показали, що вироблення захисних антитіл триває
від трьох тижнів до трьох місяців. Висновок: саме в цей період хворий найбільш заразний. Друге підвищення
ступеня заразності можливе в розпал захворювання, коли кількість вірусних тіл (титр) максимальна.

Хочеться висловити деякий сумнів з приводу того, що інфікованість вірусом імунодефіциту нібито значно вища в
країнах Західної Європи, ніж у нас. Річ у тім, що високий рівень захворювання в США та ряду європейських країн
свідчить не тільки про широке розповсюдження СНІДу, але й відображає високий рівень діагностики.



Діагностика


Загальновідомо, що хворого (або інфікованого ВІЛ) на СНІД можна достовірно виявити лише за допомогою
лабораторних досліджень.

На чому ж побудована лабораторна діагностика цього захворювання?

Зовні віруси різних захворювань відрізняються один від одного. Отже, антитіла, що виробляються проти них, теж
різні. І хоча вірус СНІДу руйнує захисні сили, а отже і вироблення антитіл, все-таки вони є. Якби їх не було
зовсім, людина вже за кілька годин перетворилася б на шмат гнилого м’яса.

Переважна більшість лабораторних досліджень, які визначають інфікування вірусом СНІДу — це дослідження на
виявлення специфічних антитіл до ВІЛ (антитіла — спеціальні захисні білки, що містяться в крові). Для того,
щоб визначити, чи є в крові антитіла, потрібно подивитися, чи буде білок крові сполучатися з уже наявним у нас
матеріалом, отриманим із ВІЛ.

Антитіла — однолюби, вони мають надзвичайну специфіку і сполучаються тільки з тим вірусом, проти якого
виділилися.



Профілактика СНІДу


Головною й основною зброєю у профілактиці поширення ВІЛ є широка пропаганда, яка взяла собі за




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel