Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Поняття суб’єкта соціальної дії» (ID:9457)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   10 кб.

Філософія


План






1. Поняття суб’єкта соціальної дії


Діяльністю людина перетворює природу і створює свій особливий світ – культуру. Таким чином, діяльність є
засобом формування соціального і культурного середовища життя людини. Вона виконує соціокультурну творчу
функцію, творить соціум як культуру.

Соціо- і культуротворча функція діяльності філософською традицією осягались надзвичайно суперечливо. Цю
функцію визначили ще Конфуцій і Аристотель. Проте як принцип філософського пояснення соціального (людського)
способу буття діяльність постала лише в німецький класичній філософії. Перший крок до цього зробив І. Кант. У
статусі ж загальної основи культури діяльність вперше в історії філософської думки означив Й. Фіхте. На його
думку, діяльність “Я” як чиста самодіяльність, вільна активність створює світ “не-Я” – світ, що оточує людину,
світ людської культури.

Цю думку підхопив і розвинув Г. Гегель. Діяльність, вважає він, є всепроникаючою характеристикою абсолютного
духу, народженого його потребою в само зміні й самовдосконаленні. Головну роль відіграє духовна діяльність, а
в її структурі – рефлексія, тобто самосвідомість. Завдяки діяльності абсолютна ідея створює предметний світ
культури, відбиває суспільне життя, різноманітні формоутворення – мораль, право, мистецтво, філософію тощо.

Гегелівську концепцію діяльності намагались осмислити й переосмислити майже усі філософи наступних епох.
Наприклад, К. Маркс обґрунтував ідею предметної діяльності у вигляді практики. С. К’єрегор протипоставив
раціоналістичному трактуванню діяльності Г. Гегелем феномен волі як відокремлене від буття функціонування,
людське існування. Е. Кассірер вбачав у діяльності головне джерело формування символічно-знакових структур. Е.
Гуссерль розглядав її як засіб формування життєвого світу. М. Вебер, Ф. Знавецький, а пізніше й Т. Парсонс
трансформували ідею діяльності в концепцію соціальної дії, де роль опорних домінант відігравали не стільки
раціональні, скільки ціннісні настанови й орієнтації, мотиви, сподівання, вибагливість тощо.

Як бачимо, діяльність інтерпретують з різних боків, неоднаковою за якістю і структурою. Головне ж лишається
сталим: майже в кожній філософській системі соціальність пов’язується саме з діяльністю, яка розглядається як
засіб, умова, рушійна сила й основне джерело формування соціальності.

Соціальна філософія наголошує на пріоритетності кожного елемента способу життя, на цілісності суспільства як
соціальної системи, що функціонує завдяки виробництву й постає як живий організм з усіма особливостями
економічних, соціально-політичних, ідеологічних, культурних, побутових, сімейних та інших соціальних відносин,
які безпосередньо характеризують життєдіяльність людей.

У центрі суспільства – людина. Без неї воно не існує. Які б матеріальні цінності не нагромадили люди –
будівлі, знаряддя праці тощо – все це вмирає після того, як його залишили люди. Людина – суб’єкт і головна
дійова особа суспільства. Цей висновок лишається незаперечним незалежно від теоретичних побудов та
ідеологічних домінант соціального розвитку.

Свідомість – перша ознака суб’єкта соціальної дії. Без свідомості суб’єкта бути не може. Звичайно, вона має
історичний характер, співзвучна духу епохи.

Рівень свідомості визначається рівнем розвитку суспільства. Наприклад, давні мислителі не знали вищої
математики і жили за законами Евклідової геометрії. Проте на основі цього та інших фактів не можна дійти
висновку, що вони не були суб’єктами. Вони мали свідомість, притаманну певній добі. І хоч рівень їхньої
свідомості був значно нижчий за сучасний, люди користувалися знаннями, створювали гіпотези перебудови
суспільних стосунків чи соціальних інститутів, розмірковували над минулим і майбутнім, обґрунтовували цілі та
завдання суспільного розвитку, тобто жили й мислили, що й дає змогу нам визначити їх як суб’єктів.

Щоб бути суб’єктом, самої свідомості не досить. Можна бути високосвідомими і не користуватися духовними
надбаннями, не втілювали їх у життя, в систему соціальних технологій. Бездіяльна свідомість руйнує
особистість. Свідомість має бути діяльною, тобто втілюватися в практику, матеріальне виробництво,
соціально-політичні відносини, побут і культуру. Таким чином, суб’єкт – це людина, яка організовує й здійснює
свою діяльність на засадах суспільної свідомості.



2. Поняття “народ”, “маса”, “натовп”


Народ – спільність людей, яка змінюється на різних етапах історичного розвитку і включає соціальні верстви і
класи, що за своїм об’єктивним становищем в суспільному виробництві визначають прогресивний розвиток
суспільства. Народ – насамперед трудящі, творці матеріальних і духовних цінностей, вирішальна сила докорінних
соціальних перетворень. Зміст поняття “народ” як соціологічної категорії відображає зміни соціальної структури
суспільства. Поняття “народ” охоплює усі соціальні групи. Народ – це суб’єкт історії, його діяльність
забезпечує наступність у поступальному розвитку суспільства.

Отже, народ визначається як спільність, що належить відповідному етнічному простору з відповідною структурою і
організацією життя, взаєминами з іншими народами.

Але категорія народу далеко не вичерпується цим змістом. Його уточнення надзвичайно складне теоретичне
завдання, оскільки у здогматезованому марксизмі це поняття було перетворене в ідеологічний жупел, що в історії
суспільної думки новиною не було. Як писав Т. Манн: “В ім’я Народу люди здатні часом творити таке, чого вони
не дозволили б собі зробити іменем Бога, Людства або Права.

Така ситуація мало узгоджується з визначеннями, якими користувався марксизм, розуміючи під народом “ті
прошарки і участь у вирішенні завдань прогресивного розвитку суспільства”.

Звичайно, це не є єдиноможливе розуміння, що таке народ. С. Франк, наприклад, давав народу різко відмінну
характеристику, “розглядаючи його як перепону історичного поступу”. Приєднувався до нього Ортега-і-Гассет: “На
протязі півтора віку “народ”, “маси” претендували на те, щоб представляти “все суспільство”. Що ж таке народ,
чи не є він одним з елементів соціальної структури, “косною матерією історичного процесу, вторинним
компонентом буття?”

Як руйнуючу соціальну силу розглядали народ Леон, Тард, Канетт і інші.

Мовні соціальні спільноти мають в основному статистичний характер. Значною мірою вони є неструкторизированими,
аморфними утвореннями ситуативного походження, функціонують на основі і в межах конкретної діяльності,
неможливі поза цією діяльністю. Тому вони не досить стійкі, та значною мірою властива гетерогенність
(різнорідність) складу.

У сучасному світі масові соціальні спільноти можуть серйозно вплинути на життя суспільства. Згадаймо,
наприклад, відомий рух панків у європейських країнах, різні акції “зелених”, спрямовані на захист
навколишнього середовища. Сучасні засоби комунікації створюють умови для швидкого формування масових спільнот.
Тому суспільство повинно вивчати ці процеси і скеровувати їх у конструктивне русло, уникаючи можливої
соціальної дестабілізації.



3. Видатні особи в історії


Історична особистість – це людина, що залишила певний слід в історії життя народу, держави, людства. Як
правило, це державні чи громадські діячі, політики, що очолюють певні суспільні рухи. Діяльність історичної
особистості може мати як позитивний, так і негативний характер, завдяки чому вона залишає про себе як світлу,
так і ганебну пам’ять. Наприклад, була така людина в історії, як Гітлер. Він очолив похід “вищої раси” на
схід, керував масовим знищенням народів, санкціонував масові страти – творив історичне зло. Людство хотіло б
забути про цю особистість. Але історична пам’ять зберігає і добре, світле, справедливе, і ганебне, потворне,
зле. Всі історичні події творяться людьми – особистостями, яких соціальна філософія й історична наука




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel