Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Інтуїція і її роль в житті людини » (ID:9445)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   27 кб.

Інтуїція і її роль в житті людини



План





Вступ


Менделєєв довго й безрезультатно розробляв періодичний закон хімічних елементів, але протягом цих шукань
настільки «зжився» з досліджуваною проблемою, що її рішення прийшло до нього навіть не в момент активної
роботи, а уві сні, без свідомо стимульованих зусиль.

Таке безпосереднє, раптово (без видимої витрати зусиль) здійснюване відкриття, якому передує тривалий період
«зрощування» суб'єкта з об'єктом, є інтуїцією (від лат. intuitus — споглядання, бачення). Інтуїція, таким
чином, є завершальним моментом процесу здійснення у сфері практичної (предметно-діяльнісної) взаємодії
суб'єкта і об'єкта. У цьому процесі можна вирізнити такі послідовні етапи:

1) відчуття чужості об'єкта (коли структури суб'єкта і об'єкта ще неадекватні одна одній); 2)
досвідно-діяльнісне відображення об'єкта, вміння подолати його опір (момент становлення спільної структури
суб'єкта і об'єкта, що інтегрують); 3) інтуїтивне знання власної структури об'єкта, фіксоване у вихідних
принципах, аксіомах, базисних положеннях нової теоретичної системи (момент завершення інтеграції, в результаті
якого стає можливим своєрідне «відчування» структури об'єкта, подібне відчуванню суб'єктом своїх власних
внутрішніх станів).



1. Роль пізнання в житті людини


Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений
суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як теорія
пізнання.

Головним у теорії пізнання є питання про відношення знання пре світ до власне світу, чи спроможна наша
свідомість (мислення, відчуття, уявлення) давати адекватне відображення дійсності.

Процес пізнання, будучи процесом активного творчого відтворення дійсності у свідомості людини в результаті її
діяльного предметно-практичного відношення до світу можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності.
Цей процес у гносеології осмислюється через категорії "суб'єкт" та "об'єкт". Протилежностями, через взаємодію
яких реалізується процес пізнання, є не свідомість і не знання саме по собі та зовнішній світ (матерія,
природа), а суб'єкт як носій свідомості і знання та об'єкт як те, на що спрямована пізнавальна діяльність
суб'єкта.

Пізнання світу ніколи не може бути абсолютно завершеним, воно постійно удосконалюється, збагачуючись усе новим
і новим змістом. В цьому плані будь-яке знання, зафіксоване на тому чи іншому конкретно-історичному етапі, є
неповним, неточним, певною мірою однобічним, тобто на кожному конкретно-історичному рівні розвитку пізнання ми
маємо справу лише з відносною істиною.

Безумовно, людське пізнання ніколи не зможе дати вичерпно адекватну характеристику сутності безкінечного за
своєю природою матеріального і духовного світу. Проте, це зовсім не означає, що абсолютна істина є недосяжним
ідеалом. В кожній відносній істині є момент абсолютної. Це те об'єктивно істинне, перевірене практикою знання,
що не спростовується подальшим розвитком пізнання, а зберігається, включаючись у зміст нового знання.
Насамперед виявляються і уточнюються ті межі, в яких це знання зберігає свою об'єктивну істинність


Філософія / за ред. Надольного І.Ф. – К., 1998. – С.285.

.

Кожна об'єктивна істина є абсолютною лише в певних межах, по відношенню до конкретних умов, перехід яких
перетворює істину в її протилежність — у заблудження. Істина і заблудження подібно до всіх логічних категорій,
які вважаються полярними протилежностями, мають абсолютне значення тільки в рамках надзвичайно обмеженої
сфери. Як тільки ми станемо застосовувати протилежність істини і заблудження поза межами вищезазначеної
вузької сфери, так ця протилежність стає відносною і, значить, непридатною для точного наукового способу
висловлювання.

Практична перевірка істинності пізнання є насамперед свідомою діяльністю людей, які застосовують і втілюють у
життя результати пізнання, критично оцінюючи не лише відображення дійсності, а й саму практичну діяльність.
Для правильного оцінювання теорії, її істинності практика як критерій істини функціонує в єдності з теорією, з
уже накопиченими і перевіреними практикою науковими знаннями. Іншими словами, щоб стати критерієм істини,
практика має освоїти усі наявні наукові досягнення тієї галузі, де вона виконує своє призначення. Єдність
теорії і практики є необхідною умовою не лише плідного наукового дослідження, а й дійсного доведення
істинності його результатів. Проте, як уже зазначалось, відносність істини не виключає її об'єктивності і
абсолютності.

Яким же чином, за допомогою яких пізнавальних здібностей та засобів, яким шляхом суб'єкт одержує істинне
знання про об'єкт?

Єдність чуттєвого Пізнання людиною світу, формування пі-та раціонального, логіки знавальних образів
починається з чуттєвого та інтуїції у пізнанні контакту зі світом, з чуттєвого відображення, з "живого
споглядання".

Під "живим спогляданням", "чуттєво-сенситивним відображенням" розуміють чуттєве відображення дійсності в таких
формах, як відчуття, сприймання, уявлення. Всі ці форми, як і пізнання в цілому, опосередковані та обумовлені
практикою, і тому не можуть бути зведені, як це робилось метафізичним споглядальним матеріалізмом, до пасивної
чуттєвості ізольованого індивіда. В філософії відзначається, що і чуттєве відображення основою своєю має
практичне предметно-чуттєве перетворення суб'єктом світу, освоєння ним матеріальної та духовної культури,
результатів попередніх етапів розвитку пізнання.

Відчуття — це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього безпосереднього впливу на
органи чуття людини. Відчуття — це ті канали, які зв'язують суб'єкт із зовнішнім світом. Але, будучи
результатом безпосереднього впливу лише окремих властивостей та сторін об'єктів, відчуття хоч і є джерелом
пізнання, дає не цілісну характеристику дійсності, а лише однобічну її картину.

Більш складною формою відображення є сприймання.

Сприймання — це чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при
безпосередній дії їх на органи чуття людини.

У досвіді як формі початкового пізнавального проникнення в новий об'єкт відбувається своєрідна «інтеграція»
об'єкта з пізнаючим суб'єктом, яка і створює передумови перетворення об'єкта з чужого для людини в олюднений.
Як «олюднення» природи, так і «натуралізація» людини являють собою зміну структури кожного з компонентів.
Проте йдеться не про зміну фізичної (хімічної, біологічної тощо) структури. Атмосферна електрика (блискавка)
залишається у фізичному відношенні тією ж електрикою незалежно від того, пізнана вона людиною чи ні. Так само
і людина, незалежно від того, пізнала вона електрику чи ні, залишається не тільки біологічно, але й соціальне
людиною.

Зміна структури, що відбувається в процесі інтеграції, є зміною типу взаємодії. Електрика, залишаючись і після
її пізнання тим же фізичним явищем, отримує ніби новий — людський — «вимір» (набуває соціальної властивості).
Вона включається в практичну діяльність людини як одне з головних джерел енергії для машин, механізмів і
приладів, що складають «неорганічне тіло» людини. Те саме можна сказати про фізичні, хімічні та інші
властивості матеріалів, з яких зроблені машини й механізми. «Натуралізація» ж людини проявляється в тому, що
її об'єктивні потреби стають щораз універсальнішими, поступово охоплюють усе багатство навколишнього світу.
Здійснювана в досвіді інтеграція суб'єкта і об'єкта й постає тим початковим пунктом, що є спільним і для
процесу «олюднення» природи, і для процесу «натуралізації» людини.

У своїй елементарній формі інтеграція суб'єкта з об'єктом добре знайома кожному, хто оволодіває тими чи іншими




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel