Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Критика Добронравова на твори Бєлінського» (ID:9420)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   8 кб.

Критика Добронравова на твори Бєлінського



У своїх літературно-критичних статтях Бєлінський виступив як головний теоретик епохи. Його
літературно-естетичні погляди не були однозначними. Вони змінювалися відповідно до його ідейно-філософської
еволюції. Але попри все те, у порівнянні з філософською еволюцією, у своїх чільних положеннях вони зберігали
відносну усталеність.

Цьому були всякі причини. Зазнаючи впливу ідеалістичних філософських концепцій, Бєлінський майже в усіх своїх
літературно-критичних статтях активно відстоював демократичну громадську позицію і зберігав вірність реальній
дійсності. Все це й обумовило те, що, починаючи із самих ранніх літературно-критичних статей, критик позначив
своєю діяльністю етап прогресивно-новаторської теорії й естетики літератури.

Однією з найважливіших теоретичних проблем, розв'язуваних Бєлінським із самого початку його літературної
діяльності, була проблема сутності і значення художньої літератури. Йдучи за Ломоносовим, Радищевим і
декабристами, розвиваючи їхнє розуміння високої ролі літератури, критик бачив у ній соціально обумовлене
відображення дійсності у всій розмаїтості її проявів, форму суспільної самосвідомості, діючий засіб
ідейно-морального й естетичного виховання людей і перетворення суспільних відносин.

Постійне прагнення до зближення мистецтва з дійсністю, усвідомлення його як своєрідного дзеркала життя
призвело Бєлінського до остаточного формулювання сутності мистецтва, висловленого ним у статті «Погляд на
російську літературу 1847 року». Критик підтверджував: «Мистецтво є відтворення дійсності, повторений, ніби
знову створений світ». При цьому він відразу зауважив, що в художньому творі обов'язково відбивається
особистість поета - «сина свого часу», його погляди, почуття і думки. Зміст літератури (мистецтва) - реальна
дійсність, дана в усвідомленні, в осмисленні її людьми - такий остаточний висновок критика.

Розуміння народності закладені В. Г. Бєлінським. Здійснивши складну еволюцію, у сорокових роках Бєлінський
став тісно зв'язувати народність із реалізмом, із відображенням у літературі історично сформованих
національних рис, закликав до їхнього вивчення і пізнання. Він близько підійшов до трактування народності як
вираження інтересів трудового народу. У статті «І. А. Крилов» (1845) він висловлював судження, що вищий
ступінь народності письменника - відбиток у його творах «вищих сторін національного духу». А в рецензії на
«Паризькі таємниці» Е. Цю (1844) Бєлінський відзначив, що носієм кращих національних рис є народ: «...народ
один береже в собі вогонь національного життя і свіжий ентузіазм переконання, що погасли в прошарках
«освіченого» товариства». Звідси залишався один крок до такого висновку: народний письменник є національним,
як виразник інтересів кращої частини нації, і в той же час народним, як ідеолог трудового народу. А потім у
статті “Погляд на російську літературу 1846 року” Бєлінський у полеміці з В. Майковим докладно і діалектично
зв'язав національне з загальнолюдським: «народності суть особистості людства», «нації, що грали і грають перші
ролі в історії людства, відрізнялися і відрізняються найбільшою національністю».

Тому можна говорити, що Бєлінський був дуже близький до розуміння народності як грандіозної системи, де
з'єднувалося б народне, національне і загальнолюдське: народний письменник - національний, тому що відображає
інтереси кращої частини нації, і загальнолюдський, якщо його народ вніс істотний внесок в історію і культуру
людства. Проте Бєлінський не привів свої думки в закінчену систему.

А Добролюбов у своїх статтях уже прямо скаже, що народність літератури - розгляд «події з погляду народних
вигод», «вираження народного життя, народних прагнень». При цьому він найбільш чітко визначить соціальний
характер народності, закликаючи створити «партію народу» у літературі, спроможну протистояти угрупованням, що
відбивають інтереси пануючих станів.

У світлі такого розуміння народності, що для Добролюбова стала найголовнішим критерієм при оцінці значущості
творів мистецтва, критик і став у наступних своїх статтях розглядати творчість сучасних письменників. Задача
літератури, вважав він, як можна ширше і глибше зображувати «різноманітні сторони життя» із погляду «народних
прагнень» і, таким чином, сприяти «поширенню між людьми правильних понять про речі».

Добролюбов дуже високо цінував творчість Бєлінського; в своїх літературних критичних статтях він зокрема,
зауважував:

…Небагато знайдеться таких морально чистих особистостей, як Бєлінський, що із своєї тривалої, завзятої
боротьби з неуцтвом і неправдою вийшов розтрощений фізично, але морально ясний і світлий, без усякої плями і
докори...

Що б ні трапилося з російською літературою, як би пишно ні розвилася вона, Бєлінський завжди є її гордістю, її
славою, її прикрасою. Дотепер його вплив ясно відчувається на всьому, що тільки з'являється прекрасного і
шляхетного; дотепер кожний із кращих літературних діячів зізнається, що значною частиною свого розвитку
зобов'язаний, безпосередньо або опосередковано, Бєлінському...

Росія ще мало знає Бєлінського. Він рідко підписував під статтями своє прізвище, і тепер, при виданні його
творів, виявилося, що навіть літератори не могли напевно вказати усіх статей, їм писаних. Багато хто з читачів
дізнався його ім'я більш по статтях, писаним про нього вже після його смерті. Але тепер, коли твори його
зібрані і видаються, усім читачам надана можливість ближче дізнатися про творчість цієї людини, ознайомитися з
його поглядами і прагненнями, з його впливом на всю літературу. Пізнавши його, усі читачі переконаються, що
багато чого, чим вони захоплювалися в інших, належить йому, вийшло від нього; багато з істин, на які тепер
спираються наші міркування, затверджені ним в озлобленій боротьбі з неуцтвом і неправдою і зловмисністю своїх
супротивників, при сонній апатії байдужого суспільства... Так, у Бєлінському наші кращі ідеали, у Бєлінському
ж історія нашого суспільного розвитку, у ньому ж і тяжкий, гіркий, незгладимий докір нашому суспільству.

...Ідеї геніального критика і саме ім'я його були завжди святі для нас, і ми вважаємо себе щасливими, коли
можемо говорити про нього...

...Деякі тільки вміли, подібно Бєлінському, злити самих себе зі своїм принципом і, таким чином, додати йому
життєвість. У Бєлінського зовнішній принцип перетворився в його внутрішню, життєву потребу: проповідувати свої
ідеї було для нього стільки ж необхідно, як і пити. Небагато знайдеться людей яки б могли дійти до такого
злиття своєї особистості з філософським принципом...

По мощі геніального дарування і масштабам літературно-естетичних і філософських знань Бєлінський подібний
титанам епохи Відродження. Його знання виняткові по своєму різноманіттю, а ідейно-естетичні судження й оцінки
надзвичайні по оригінальності і глибині. Жагуче, фанатично закоханий у вітчизняну літературу, він не впадав у
націоналістичну однобічність і був гарячим шанувальником, чудовим знавцем західноєвропейської і ширше –
світової літератури. Їм написані повчальні характеристики творів Шекспіра, Шіллера, Жорж Санд і багатьох
інших закордонних письменників. Його аналізи російських письменників нерідко даються в зіставленні з
західноєвропейськими.

Геніальне тлумачення Бєлінським сутності, своєрідності і значення російської літератури, його головні
ідейно-естетичні принципи й оцінки стали визначальними для всього наступного розвитку вітчизняного мистецтва.
Бєлінський виступив видатним діячем, корифеєм самобутньо-російської філософської думки, основоположником
революційно-демократичної критики, геніальним теоретиком-естетиком, піонером створення наукової історії
літератури. Це великий патріот, полум'яний публіцист, безстрашний суспільний трибун, чудовий соціолог.

У розвитку вітчизняної філософії, публіцистики, літературно-естетичної думки, у визвольній боротьбі
російського народу його діяльність ознаменувала собою найбільшу історичну смугу.



Література


Добролюбов Н. Избранные произведения. – М., 1989.

Егоров Б. Николай Добролюбов. – М., 1984.

Ревашеп А. История русской литературы ХХ века. – М., 1981.




7






загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel