Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Теорія літератури тропи » (ID:9311)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Теорія літератури тропи



Троп (від гр. tropos — поворот) — слово чи вираз, вжитий у переносному значенні. При цьому ознаками одного
явища користуються для глибшого розкриття і яскравішого показу якоїсь дуже суттєвої риси іншого явища. Тропи
дають змогу коротко й яскраво схарактеризувати особливість того, про що йде мова. Наприклад, говорять: «Язик
до Києва доведе». Звичайно вести когось може людина. Але можна прийти до потрібного місця і без провідника,
розпитуючи у людей дорогу, використовуючи мову (язик). Тут властивості людини-провідника перенесені на один із
людських органів. Говорять: «Я читаю Шолохова» — і всім ясно, що читають твори, написані Шолоховим.

В залежності від принципів зближення ознак і перенесення їх із одних явищ на інші розрізняють такі основні
види тропів: прості — епітет та порівняння і складні — метафора, метонімія, синекдоха, алегорія, іронія,
гіпербола, перифраз та ін.

Порівняння — це троп, побудований на зіставленні двох явищ, предметів, фактів для пояснення одного з них за
допомогою іншого. Стилістична роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка
виступає дуже яскраво в того предмета, з яким порівнюється дане явище. Порівнюватися може все — живе й
неживе, фізичне й психічне, конкретне й абстрактне. Приклад: «Загальне визнання — це не задоволення
честолюбства. Це природна потреба письменників, що пишуть для народу. Це, коли хочете, частина творчого
процесу. Дитячій літературі, мов дитині, дали пряник — «найкраща в світі», а дитині потрібний не пряник, а
вітамін росту» (газ.);

«Низько в небі стримить, як золотий серп, пізній місяць... Через його спотикаються хмаринки, прудкі й
ворухливі; як рибки. Біжать вони кудись отарами й табунами, розгойдуючи по землі хвостатими тінями» (С.
Васильченко).

Епітет (rp. epitheton) — слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного
явища чи поняття. Стилістична функція епітетів полягає в тому, що вони дають змогу показати предмет зображення
з несподіваного боку, індивідуалізують якусь ознаку, викликають певне ставлення до зображуваного. Наприклад:
«Я дивлюся на наше велелюдне зібрання, і на душі світло та радісно, як то не часто буває, коли здійснюється,
нарешті, давня й велика мрія всього життя.

Повернемося до себе,

сліпі і погублені,

діткнувши пальцями всіх ран,

увіруємо в себе —

у незнищимий Дух. — (І. Калинець)

Метафора (гр. metaphora) — троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні на основі подібності за
кольором, формою, призначенням. Ми часто використовуємо слова й словосполучення, абстрагуючись від їхньої
метафоричності. Наприклад, вушко голки, язик полум'я. наріжний камінь (основа, найважливіша частина чогось),
перша ластівка (ознака появи чогось). Це так звані стерті метафори, які вже є не засобом створення образності,
-а джерелом виникнення нових лексичних значень, тобто одним із чинників розвитку багатозначності. Є метафори
теж загальномовні, але такі, що не втратили своєї образності, емоційності: голубе, лебідонько, пташечко,
соколе. Вони є надбанням народно-поетичного мовлення.

красному письменстві. Наприклад: «Чоловік так і живе, затиснутий бідою в лещата. Шість фронтових операцій і
три після війни! Найскладніша — в шістдесят дев'ятому, коли на Лося медицина рукою махнула. Та що медицина!
Навіть рідна жінка відцуралась, вважаючи чоловіка покійником, і повіялася з іншим. Теж треба пережити!
Вистояти на одній нозі, не зламатися, не дати життю скрутити себе в баранячий ріг» (С. Колесник); «Полохливий
заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина увесь у море лісових звуків» (М.
Коцюбинський).

Метонімія (гр. metonymia) — це троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі
тісного внутрішнього чи зовнішнього зв'язку між зіставлюваними поняттями. Зв'язок цей може бути між автором та
його твором (читати Шевченка); між дією і знаряддям дії (усе пішло під ніж); між посудиною і вмістом (хоч
відро випий); між предметом і матеріалом (ходити в золоті та діамантах); між місцевістю і людьми, які в ній
перебувають (місто спить). У публіцистичному стилі найчастіше вживаються метонімії останнього типу: «Тегеран і
Багдад обмінялися різкими нотами протесту»; «Чи може Європа спати спокійно?»; «Київ вітає учасників конгресу
українців». У художній літературі широко використовуються метонімії всіх типів:

Петербурзьким шляхом, по коліна

Грузнучи в заметах, боса йшла

Зморена, полатана Вкраїна.

Муку притуливши до чола. (І. Драч)

«Матушка випила півчарки й налила Балабусі; Балабуха вихилив чарку до дна й укинув у рот одразу півпирога» (І.
Нечуй-Левицький).

Синекдоха (гр. synekdoche) — троп, побудований на кількісній заміні: однина вживається замість множини,
частина замість цілого, видова назва замість родової.

Буде бите Царями сіяне жито!

А люде виростуть. Умруть

Ще незачатії царята...

І на оновленій землі ї

Врага не буде, супостата.

А буде син і буде мати,

І будуть люде на землі. (Т. Шевченко)

Персоніфікація — (лат. persona «особа» та facio «роблю») — троп, побудований на наділенні предметів, явищ
природи та абстрактних понять рисами людини:

«Юність ішла демонструвати відданість незалежній Україні» (газ.), «Новини поспішають, набігаючи одна на одну»
(газ.);

Ходила яблуня і стукала у вікна;

Бульдозер до кінця не викорчував сад.

І яблуня одна, нікому непідзвітна,

Хазяїна свого шукала навздогад.

Та так і не знайшла, було багато вікон.

Доми все кам'яні, і вікна все чужі.

І яблуня одна стояла серед віхол.

Залізний пес гарчав у гаражі. (Л. Костенко)

Гіпербола (гр. hyperbole) — троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис,
характеристик, ознак предмета чи явища. Протилежний гіперболі троп — літота (гр. litotes).

У художньому стилі гіпербола й літота використовуються здебільшого не в чистому вигляді, а як складники
епітетів, метафор, порівнянь:

«Дивно побудований наш світ... Той має чудового кухаря, але, на жаль, такий маленький рот, що більш як два
шматочки не може пропустити; інший має рот завбільшки ч арку головного штабу, та ба, мусить задовольнятися
якимсь німецьким обідом із картоплі» (М. Гоголь).

Алегорія (гр. allegoria) являє собою втілення абстрактного поняття в конкретному образі: хитрість — лисиця,
підступність — змія, впертість — осел тощо. Це загальномовні алегорії, які використовуються в художньому
стилі і в публіцистиці. Наприклад: «Як може Кувейт не мати проблем? Коли слон навалюється на мурашку, то
цілком зрозуміло, що в мурашки виникають деякі проблеми. Така підступна мораль загарбництва щодо нашої країни»
(газ.). У художньому стилі алегорія може бути індивідуальною. Наприклад, в одному з віршів Ліни Костенко
втіленням незворушності, вічного спокою виступає степова скіфська баба:

А ти стоїш. Звітрілі коси й руки.

Скришились плечі — може, скажеш, ні?

Були б у тебе кам'яні онуки.

Ти розумієш, бабо? Кам'яні!

Ото — літак, а не якась дараба.

Це все — прогрес. А ти стара, як світ...




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel