Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Підприємець і держава» (ID:9278)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   13 кб.

ПЛАН





1. Підприємець і держава

Гарантії прав суб'єктів підприємницької діяльності поділяються на загальні та майнові. Загальні гарантії
полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм
підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних,
фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними та
іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання
підприємцем робіт і поставок для державних потреб.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця за наймом, може бути
залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує
підприємцю відповідні збитки.

Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує
захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого
використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його
майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Державна підтримка підприємництва є важливим чинником його активізації в умовах побудови ринкової економіки. З
метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава надає
земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані й
недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької
діяльності. За допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) держава стимулює
модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг. Вона надає
підприємцям цільові кредити та подає їм інші види допомоги.

Важливе значення для розуміння взаємовідносин між підприємцем і державою мають норми Закону «Про
підприємництво» щодо державного регулювання підприємництва. Як зазначається в ст. 42 Конституції України,
держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, захищає права споживачів, здійснює
контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

В умовах побудови ринкової економіки докорінно змінюється характер організаційно-правових відносин державних
та інших органів із суб'єктами підприємництва. Сьогодні ці відносини будуються з використанням:

• податкової та фінансово-кредитної політики, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних
кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів
економічних санкцій;

• державного майна і системи резервів, ліцензій, концесій, лізингу, соціальних, екологічних та інших норм т»
нормативів;

• науково-технічних, економічних та соціальних республіканських і регіональних програм;

• договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо воно не зачіпає
передбачених законодавством України прав державних органів контролю за діяльністю підприємців.

З метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових,
адміністративних, економічних і організаційних перешкод у розвитку підприємництва, запровадження нових
підходів до державного регулювання підприємництва. Указом Президента України від 3 лютого 1998 p. «Про
усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» (Урядовий кур'єр.— 1998.- 7 лютого)
визнано за необхідне здійснити заходи щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької
діяльності, та щодо зменшення надмірного державного регулювання підприємницької діяльності (дерегулювання).

Зазначені заходи, частина яких вже реалізована в чинному законодавстві, зокрема, включають:

• спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності;

• скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають
одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;

• лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва;

• спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій;

• забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Відповідно до чинного законодавства державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки
відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим-органом акта,
який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи
арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання
вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а
також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їхніми службовими особами передбачених
законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування
збитків вирішуються арбітражним судом.



2. Підстави відповідальності


Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних
правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність
суб'єктів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб'єктність правопорушника
(боржника) і потерпілого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду
можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна,
організаційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називається
юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи - господарського правопорушника, що порушують
права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової
відповідальності:

• факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо,
внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

• протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому
розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови
договору і т. ін.;

• причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так
званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об'єктивною причиною такого
наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв'язок необхідно доводити
відповідними доказами,

• вина господарського правопорушника. Це негативне суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних
інтересів потерпшого.

Вина у господарськім і юрисдикційній практиці - це існування двох обставин, які дають підстави для
застосування відповідальності: наявність в особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання;
невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.
Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника. У такому разі діє принцип презумпції
вини, тобто «відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання» (ст. 209 ЦК). Вина обох сторін
підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін,
юрисдикційний орган (суд, арбітражний суд, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності
боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків
або не вжив заходів до їх зменшення (ст. 211 ЦК).




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel