Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПРИВАТНОГО ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА» (ID:9140)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       8 стр.
Размер в архиве:   28 кб.

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПРИВАТНОГО ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА

План





Вступ


В сучасних ринкових відносинах суб’єктами аграрних правовідносин є юридичні і фізичні особи як рівноправні
учасники цивільного обороту. Розширення кола суб’єктів в першу чергу пов’язано з тим, що відновлення інституту
приватної власності дало змогу громадянам, поряд з учасниками інших форм власності, бути рівноправними
суб’єктами процесу виробництва сільськогосподарської продукції.

Чинне законодавство значно розширює кількість суб`єктів – учасників сільськогосподарського виробництва. В
залежності від права власності на майно суб’єктами сільськогосподарської діяльності можуть бути різноманітні
учасники.

На сьогодні важливим джерелом забезпечення функціонування робочої сили в аграрному секторі економіки в
насиченні ринку України продуктами харчування рослинного і тваринного походження є праця у приватних підсобних
господарствах найманих працівників, членів сільськогосподарських підприємств різних форм власності та інших
громадян, що проживають у сільській місцевості. В умовах неплатоспроможності сільськогосподарських
підприємств, відсутності у них коштів на оплату праці своїх членів (учасників) та найманих працівників
приватні підсобні господарства залишаються практично єдиним джерелом натурального самозабезпечення селян
продуктами харчування, постачальниками цих продуктів на ринки міст.

Отже, питання про правове становища приватних підсобних господарств є на сьогоднішній день досить актуальним.

Нижче ми розглянемо правове становище суб’єкта аграрного права – приватного підсобного господарства громадян,
його характерні ознаки, особливості та відмінність від інших суб’єктів аграрного права України.


1. Поняття приватного підсобного господарства


За своєю соціально-економічною і правовою сутністю приватне підсобне господарство є, насамперед, сукупністю
певного нерухомого і рухомого майна, що має вартісну оцінку (ціну), яке призначено для задоволення
матеріальних і побутових потреб громадян. Крім того, ознакою приватного підсобного господарства громадян є
певна діяльність сімейно-трудового об'єднання людей, що складають сім'ю члена колективного
сільськогосподарського підприємства (спілки селян, виробничого сільськогосподарського кооперативу), учасника
акціонерного сільськогосподарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю), працівника
державного сільськогосподарського підприємства, та інших громадян. Вироблена цим господарством продукція
використовується насамперед для власного споживання громадян. За сучасних умов приватне підсобне господарство
громадян є складовою частиною багатоукладного аграрного виробництва продуктів харчування та сировини
рослинного і тваринного походження. Це утворення є ефективним джерелом натурального господарювання за умови
надання йому допомоги з боку сільськогосподарських підприємств у веденні підсобного господарства. Як
колективні (кооперативні), корпоративні, так і державні сільськогосподарські підприємства сприяють (або
принаймні зобов’язані сприяти) у веденні приватних підсобних господарств громадян не тільки їх працівникам,
але й громадянам, для яких ведення приватного підсобного господарства не є основним заняттям, – вчителям,
сільським медикам, пенсіонерам та іншим громадянам, що проживають на території даних підприємств.

Власники приватних підсобних господарств здають (продають) вироблену ними сільськогосподарську продукцію
заготівельним організаціям споживчої кооперації, самим колективним сільськогосподарським підприємствам, спілці
селян, акціонерному сільськогосподарському підприємству, державному сільськогосподарському підприємству на
договірних умовах, або ж самостійно реалізують продукти своєї праці на ринку. Таким чином працівники приватних
підсобних господарств задовольняють суспільні потреби у сільгосппродукції.

Сучасне приватне підсобне господарство громадян України має наступні характерні риси. По-перше, це – форма
виробництва, яка ґрунтується на рівноправних формах власності на землю, на приватній власності громадян, а
також на особистій їх праці та праці членів їхніх сімей, тобто має виключно трудовий характер. По-друге, як
вже було сказано вище, приватне підсобне господарство – це сукупність майна, що має вартісний вираз, ціну і
належить громадянам за правом спільної сумісної власності. По-третє, приватне підсобне господарство доповнює
суспільне виробництво, має підсобний до нього характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків.
По-четверте, воно в основному має споживчий характер, оскільки вироблювана ним продукція (70–90 відсотків), як
правило, споживається безпосередньо самими виробниками. По-п'яте, приватне підсобне господарство можна на
взаємовигідних засадах використовувати для збільшення виробництва товарів – продуктів харчування та сировини
рослинного і тваринного походження.

Визнання і відродження приватного (до липня 1992 р. – особистого) підсобного господарства пройшло складний
шлях, оскільки з суто політичною метою, починаючи з років "суцільної колективізації", було прийнято і
впроваджено в життя руйнівні рішення щодо згортання і обмеження діяльності цих господарств. Формально право
громадян на особисте підсобне господарство визнавалося Конституцією УРСР (ст. 13). Правове регулювання
відносин у цих господарствах здійснювалося як за нормами Цивільного та Земельного кодексів, так і за рішеннями
партійних та урядових органів СРСР та УРСР, за нормами Примірного статуту та статутів колгоспів, націлених
тільки на колгоспне і радгоспне будівництво


Аграрне право України під ред. В.З. Янчука. – К. – 2000. – ст. 171.. Здійснювана в ті роки політика призвела
до занепаду господарств колгоспників і працівників радгоспів, стала однією з причин негативних демографічних і
соціальних наслідків для сіл України.

Вперше позитивну оцінку і визнання необхідності розвитку особистих підсобних господарств було дано в постанові
ЦК КПРС і Уряду СРСР від 14 вересня 1977 р. "Про особисті підсобні господарства колгоспників і службовців та
інших громадян і колективне садівництво". Постановою тих же органів від 8 січня 1981 р. "Про додаткові заходи
по збільшенню виробництва продукції в особистих підсобних господарствах громадян" було передбачено, що ці
господарства як виробники товарної маси продуктів харчування тваринного походження можуть вступати в договірні
відносини зі споживчою кооперацією. Політичне і економічне визнання підсобних господарств громадян сталося
напередодні "перебудови". Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1986 р. "Про дальше
вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни" вперше за 60 років
радянської влади особисті підсобні господарства громадян були визнані "складовою частиною соціалістичного
сільського господарства, покликані повніше задовольняти потреби сільських жителів у м'ясі, молоці, картоплі,
овочах, плодах та інших продуктах харчування".

Аграрне право України під ред. В.З. Янчука. – К. – 2000. – ст. 172.

Від часу проголошення незалежності України сталися значні зміни в правовому регулюванні діяльності підсобних
господарств, які належать членам колективних сільськогосподарських підприємств, спілки селян, виробничого
сільськогосподарського кооперативу, працівникам акціонерного сільськогосподарського товариства, державного
сільськогосподарського підприємства. Ці господарства відповідно до Закону "Про власність" з липня 1992 р. є
приватними

Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – ст. 249.. Цим Законом скасовано обмеження кола і
кількості майна, що може перебувати у приватній власності громадян, що мають таке господарство. З Цивільного
кодексу виключено статті, що встановлювали статус колгоспного двору, і відтепер усі громадяни, що мають
приватне підсобне господарство у сільській місцевості, урівнені в правах незалежно від того, чи є вони членами
колективного сільськогосподарського підприємства, спілки селян, виробничого сільськогосподарського
кооперативу, учасниками чи робітниками акціонерного сільськогосподарського товариства, державного
сільськогосподарського товариства.

Згідно з указом Президента України від 28 червня 1999 року “Про заходи щодо подальшого розвитку особистих
підсобних господарств громадян” громадянам може бути передана у власність або надана у користування земельна
ділянка, розмір якої не перевищує 2 га. Крім того, розмір земельної ділянки для ведення особистого підсобного
господарства може бути збільшено на площу земельної ділянки, відведеної власнику земельної частки (паю) після
його виходу з відповідного недержавного сільськогосподарського підприємства.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel