Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Поняття права» (ID:8866)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   13 кб.

ПЛАН



Вступ

Термін "право" вживається у процесі спілкування людей досить часто, відображуючи при цьому різні аспекти
їхнього суспільного життя. Так, слово "право" означає можливості, які має соціальний суб'єкт, сукупність
(систему) особливих правил соціальної поведінки загального характеру, відповідність форм явища його сутності
тощо. Багатозначність слова "право" зумовлюється тим, що воно започатковано від слова "правда", корінь "прав"
є основою багатьох слів, зокрема, "правий", " справедливий", "правило", "правдивий", "правильний", "правити"
і т. ін.

Протягом тривалого часу вважалося, що вітчизняна юридична наука спиралася на єдино вірне та завершене правове
вчення, що базувалося на "беззаперечних" положеннях марксистсько-ленінської теорії розвитку суспільства. Але
нині на зміну всепоглинаючому марксизму-ленінізму в науку прийшов плюралізм теорій, концепцій, доктрин,
вчень, що знайшло своє відповідне відображення і в правознавстві, що сьогодні характеризується
різноманітністю підходів у визначенні сутності, змісту, форм існування права, коли поряд із нормативним
розвиваються й інші підходи до праворозуміння — соціологічний, системний, аксіологічний, функціональний тощо.


1. Поняття права


Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Людина є носієм і основним споживачем його приписів
(норм), а її інтереси і потреби — джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує
загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, організацій і держави. Право
проявляє себе як загальний обов'язковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання — це
проголошення державою вимог до людини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог
(правових обов'язків) — з другого.

Право — це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або
санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що
створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення
цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.

Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.

Кожне суспільство потребує регулювання відносин між людьми, охорони і захисту таких відносин. Таке регулювання
і охорона суспільних відносин здійснюються за допомогою соціальних норм. В їх системі право займає провідне
місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави
(юридичне право).

Як загальносоціальне явище:

а) право характеризується певною свободою і обгрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними
можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути
загальними і рівними для всіх одноіменних суб'єктів;

б) права об'єднань, груп, прошарків;

в) права нації, народу;

г) права людства.

Юридичне право — це свобода і обгрунтованість поведінки людей у відповідності з діючими нормативно-правовими
актами та іншими джерелами права.

Твердження про те, що право відірвано від держави, породило різноманітні концепції праворозуміння: природне
право, позитивне право, реалістичну, психологічну та інші концепції права.

Юридичне (позитивне) право в свою чергу поділяють на об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивним юридичним правом
називають системи всіх основних приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, носять
загальнообов'язковий характер і є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки суб'єктів, і існують
незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права.

Юридичне суб'єктивне право визначається як певна можливість, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам
вирішує використовувати чи не використовувати йому своє право.

До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести:

1) право—це система правових норм;

2) це правила поведінки загального характеру;

3) ці правила носять загальнообов'язковий характер;

4) вони тісно зв'язані між собою, діють в єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші
частини системи права;

5) формально визначені, закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

6) встановлюються, санкціонуються, гарантуються і забезпечуються державою і її органами;

7) в своїй сукупності регулюють соціальні (правові) відносини між людьми;

8) змістовно правила поведінки мають встановлюватися державою з урахуванням принципів рівності,
справедливості, гуманізму і милосердя.

Право — це ознака цивілізації, культури суспільства, людства, являє собою соціальну цінність, благо як для
суспільства взагалі, так і для кожного його члена зокрема. Право як прояв цивілізації, продукт громадянського
суспільства на чільне місце покладає визнання людини як розумної, вільної істоти, яка спроможна самостійно
вирішувати, що для неї добре, а що — погано, тобто в цьому випадку діє презумпція свободи людини, визнання
самостійності, автономності її поведінки у сфері особистого життя від волі держави. Таке тлумачення права
докорінним чином відрізняє гуманістичне праворозуміння від поглядів на право в патерналістських, авторитарних
та тоталітарних суспільствах. Де, навпаки, діє презумпція сваволі людини, її нездатності до внутрішньої
саморегуляції, вважається, що член суспільства може жити переважно лише за нормами поведінки, встановленими
державою або іншими соціальними інститутами (церквою, політичною партією тощо). Подібне тлумачення права
спотворює його сутність і насправді є проявом безправності людини, інструментом державного примусу,
механізмом зовнішнього власного впливу на поведінку особи.

Таким чином, право як волевиявлення держави — це система загальнообов'язкових, формально-визначених,
встановлених чи санкціонованих державою та нею забезпечених правил поведінки, що регулюють найважливіші
суспільні відносини в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення.


2. Сутність права


Явище і суть — філософські категорії, які використовуються для пізнання соціальних закономірностей розвитку
суспільства. Аналіз «явища» як феномена дає можливість виділити і побачити зовнішні його ознаки в практичному
житті, як правило, візуально. Категорія «суть» відображає ядро, головні риси явища, які не лежать на поверхні,
а потребують дослідження і застосування теоретичного абстрактного мислення. Щоб визначити суть явища,
потрібно дуже часто звертатись до полярних категорій, аналогічних явищ, що ми і намагались зробити,
відмежувавши право від безправ'я і правопорушень.

Спеціалісти вважають, щоб визначити суть держави і права, потрібно визначити або відповісти на два питання:
чиї, якого класу, соціальних груп виражаються інтереси в праві і законодавстві, і чиї інтереси вони захищають?
Визначаючи суть буржуазного права, Маркс і Енгельс в «Маніфесті Комуністичної партії» писали, звертаючись до
класу буржуазії, що ваше право є не що інше, як воля вашого класу, яка обумовлена матеріальними умовами життя
класу. Це стосувалось домонополістичного розвитку капіталізму, оскільки суть права в різні епохи змінюється.

Суть права в значній мірі залежить від форм правління і політичного режиму. В умовах диктатури або панування
якогось одного класу право виражає інтереси певного класу або правлячих груп, партій тощо. При переході до
демократичного суспільства право і законодавство втрачають свої функції придушення і насильства, вираження
волі одного класу. В умовах правової держави і громадянського суспільства право виражає інтереси різних
класів, соціальних груп шляхом досягнення соціального компромісу.

В колишньому Радянському Союзі суть права визначалась залежно від періоду розвитку: в період диктатури
пролетаріату вважалось, що було пролетарське право, в 60—80-ті роки вважалось, що у нас було загальнонародне




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel