Перебудова управління економікою, перехід до ринкових відносин, використання різних форм власності неможливі
без суттєвого підвищення ролі обліку й контролю.
В теперішній час всі підприємства незалежно від їх виду, форм власності й підпорядкування ведуть
бухгалтерський облік майна й господарських операцій згідно чинному законодавству. Основою ефективної
діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система урахування і контролю.
Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і
фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання
встановлених норм і правил.
Разом з бухгалтерським обліком підприємства у відповідності із вимогами сучасної практики господарювання
ведуть оперативний та статистичний облік.
Бухгалтерський облік – одна із складових системи обліку на підприємстві, яка представляє собою процес
формування інформації, яка узагальнюється у формах фінансової звітності.
У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок , на соціальний захист, на
безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму.
В умовах переходу до системи ринкового господарювання у відповідності із змінами в економічному й соціальному
розвитку країни суттєво змінюється й політика у сфері оплати праці, соціальної підтримки й захисту
працівників. Багато функцій держави по реалізації цієї політики передані безпосередньо підприємствам, які
самостійно встановлюють форми, системи й розміри оплати парці, матеріального стимулювання її результатів.
Перехід до ринкових відносин викликав до життя нові джерела отримання грошових доходів працівників у вигляді
виплат (дивіденди, проценти) по акціям й вкладам членів трудового колективу у майно підприємства.
Праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного
продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага виражається у вигляді
заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.
Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які
перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями
всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного
регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної
плати.
В Законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у
грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за
виконану ним роботу.
Заробітна плата - один з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці,
її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один з
основних стимулів та мотиваторів праці. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної
роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності
підприємства.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей
працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних
виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу,
виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і
відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та
винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати,
передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за
рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які
не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Джерелом засобів на оплату праці робітників господарських підприємств є частина доходу та інші засоби,
отримані внаслідок їх господарської діяльності.
Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це засоби, що виділяються з відповідних бюджетів, а
також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають
різновидності.
Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи,
потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновидами
відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.
Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною).
Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна
заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна
оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.
Почасова заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та
нарахуванню. Відомі дві форми почасової оплати праці - проста почасова та почасово-преміальна.
Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або
надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив
(бригада). У зв’язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить
від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи.
Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.
Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у
встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її
якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з
урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні
системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір.
Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох: підприємства, працівника, податкової, фондів тощо.
Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати, якщо не як найважливіших. У зв’язку з цим важко
переоцінити значення роботи бухгалтера, пов’язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона, як правило,
найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої
Скачать работу..