Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Офіційно-діловий стиль – мова ділових паперів» (ID:8706)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   23 кб.

ПЛАН:





1. Офіційно-діловий стиль – мова ділових паперів


Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій,
резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів.
Його ознаки знаходимо в документах XI–XII ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських
грамотах, українських грамотах XIV та XV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди та ін.).

Основна функція офіційно-ділового стилю – інформативна (повідомлення). Сфера вживання ділового стилю зумовлює
його жанрову розгалуженість. Більшість жанрів ділового мовлення відображає соціальне спілкування. Власне
функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним
у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення.

Офіційно-діловий стиль слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті,
законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основне призначення офіційно-ділового стилю – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та
обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

- законодавчий

- дипломатичний

- юридичний

- адміністративно-канцелярський.

Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах:

Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні.

Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів.

Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий
він залежить від змісту документа, його призначення й способу обробки.

Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь
суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну,
професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.

У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості,
постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає.

Найхарактерніші речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному
підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо).

Особливості офіційно-ділового стиля:

кожний документ має усталений зразок;

слова вживаються виключно в прямому значенні;

переважають слова-терміни, пов'язані з діловодством;

відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документ – це зафіксована на матеріальному носієві
інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати. Носій – це матеріальний об’єкт, що
використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної, звукової чи зображувальної інформації. Разом
із папером зараз широко використовується такі носії: магнітні стрічки, диски, які дозволяють використовувати
для документування технічні й автоматизовані засоби.

Отже, офіційно-діловий стиль мовлення вимагає передусім точності формулювань, документації тверджень та не
припускає двозначності сприймання змісту.


2. Правопис м’якого на надрядкового знаків


Вживання м'якого знака

М'якість приголосних перед голосними а, у, е, і, о позначаються відповідно буквами я, ю, є, і, ь: синя
[син'а], синю [син' у], синє [син'е], сині [син'і], синього [син'ого]. У кінці слова і перед наступним
приголосним для позначення м'якості приголосних служить буква ь.

М'якими у цій позиції можуть бути лише приголосні звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н]: молодь, кінь,
тінь, скрізь, мить, стань, вітрець, осторонь.

В дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак зберігається: зберігають- зберігаються, будують- будуються,
стань- станься, постачають- постачаються.

У середині слова м'якість приголосних звуків [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] позначається м'яким
знаком лише перед твердими нешиплячими: козацький, товариський, призьба, боротьба, їдьте, ненька.

М'який знак зберігається у таких словах:

в утворених від них присвійних прикметниках

Таньчин, Зіньчин, неньчин

при відмінюванні

на призьбі, неньці, козацькі, товариські,

але: землянці, бо землянка,

масці, бо маска

Перед постійно м'якими або пом'якшеними і шиплячими м'який знак не ставиться: безбатченко (хоч батько),
промінчик (хоч промінь); свято [с'в'ато], дзвякнути [дз'в'акнути], сніг [с'н'іг]

Як виняток м'який знак в цій позиції ставиться:

 

приклади

після букви л

льняний, гуцульський, читальня, Гуцульщина,

але: рибалці, бо рибалка,

голці, бо голка

у деяких словах

Маньчжурія, тьмяний, різьбяр, няньчити, женьшень, бринчати


Псля приголосних, що позначають звуки [м], [в], [б], [п], [ф], [р], [дж], [ж], [ч], [ш], [г], [ґ ], [к], [х]
м'який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: багато облич (хоч обличчя), чотирма (хоч
чотирьох), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря), гіркий, поставмо, насипмо, ідеш, повір,
ларки (хоч ларьок), кров, сім.

Як виняток з м'яким знаком пишеться власна назва Горький.

Вживання апострофа

Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки йа, йу, йе, йі, а
попередній приголосний вимовляється твердо:

порівняйте:

апостроф вживається

апостроф не вживається

з'ява [зйава]

в'яз [вйаз]

зяблик [з'аблик],

свято [с'в'ато],

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних приголосних м, в, п, б, ф, якщо ці приголосні стоять:

 




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel