Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Мовленнєвий етикет лікаря.» (ID:8646)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   8 кб.

Мовленнєвий етикет лікаря.


Етикет (з фр. – ярлик, етикетка) – це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв
відносин між людьми, культури особистості. Якщо поняття „етикет” містить у собі обов’язки людей один щодо
одного, норми і правила їх поведінки та спілкування у різних ситуаціях, то поняття „службовий етикет” визначає
норми і правила спілкування тільки на роботі.

Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі. Мовленнєвий етикет професії лікаря
вимагає особливої уваги до культури поведінки і вибору слів при спілкуванні з пацієнтом, адже слово лікаря -
як ліки.


Рольова поведінка медичного працівника регулюється змістом та способом спілкування, що визначає характер його
дискурсивної поведінки. Усе це зумовлене взаємодією трьох функцій: комунікативної, перцептивної та
інтерактивної. Суть комунікативної функції полягає в отриманні та передачі інформації, необхідної для
виконання лікарем своєї професійної діяльності. Комунікація в даному випадку здійснюється на трьох рівнях:
мовному, паралінгвістичному та невербальному (екстралінгвальному). На мовному рівні здійснюється, наприклад,
збір анамнезу, повідомлення про стан здоров’я, про ефективність лікування, даються рекомендації, вказівки
тощо. На паралінгвістичному рівні відбувається обмін інформацією шляхом міміки, жестів тощо. Невербальний
рівень забезпечує лікаря необхідною психофізичною інформацією (вимірювання температури, пальпація, огляд,
вивчення результатів аналізів, читання медичної карти, застосування медичних інструментів тощо). Усі рівні
комунікації взаємодіють між собою в процесі спілкування лікаря з хворими та медичним персоналом.



Перцептивна функція спілкування зумовлена сприйняттям та розумінням партнерами один одного. Найбільш значущими
тут виступають елементи зовнішньої поведінки (міміка, пантоміміка, інтонація мови) та особистісні якості
(ставлення до людей, фахові дані тощо). У професійній лікарській діяльності це забезпечує зняття психічного
напруження пацієнта, встановлення з ним нормальних міжособистісних стосунків.



Інтерактива функція спілкування забезпечує реалізацію рольової структури діяльності лікаря у спілкуванні з
хворими, у використанні всіх резервів своїх ролей в організації необхідної цілеспрямованої взаємодії з
об’єктом діяльності - пацієнтом - для вирішення професійних завдань. Цей аспект мовного спілкування лікаря
визначається також виконанням таких ролей: лікаря-дослідника, лікаря-психотерапевта, лікаря-співрозмовника,
лікаря-колегу, лікаря-порадника. І кожна із ситуацій, зумовлена однією із названих ролей, передбачає володіння
словом, яке є не лише інструментом спілкування, а й часто чудодійними ліками. Особливо, якщо воно вчасно
сказане і вдало підібране. Так само, як невміле і невдале, воно може спричинити негативні наслідки.



Усі вищеназвані функції тією чи іншою мірою зумовлені типами мовного спілкування лікаря з різними суб’єктами
процесу лікування (хворі, їх родичі, медичний персонал). Так, перший з цих типів, який за обсягом та сферою
вживання можна вважати основним, збігається з професійними діями лікаря в рамках виконання таких медичних
завдань, як збір анамнезу, власне лікування, огляд хворого. Тут мова виступає не лише складовою частиною
загальної професійної діяльності лікаря, а й основним його інструментом, оскільки зумовлює психотерапевтичну
дію на хід лікування.



Другий тип мовного спілкування лікарів, який умовно можна позначити як фахове мовне спілкування, включає в
себе обмін інформацією з колегами щодо різних медичних питань. Таке спілкування має характер окремих мовних
дій або періодичної вербальної взаємодії.



Третій, ситуативний тип мовного спілкування, характеризує та супроводжує основну немовну роботу лікаря,
наприклад, під час виконання хірургічних операцій, коли мова допомагає виконанню необхідних фізичних дій,
координує роботу багатьох учасників операції. Таке спілкування є уривчастим, тісно пов’язаним із невербальними
діями лікаря, утворюючи з ними єдине ціле. Часто так зване ситуативне спілкування складається з одного лише
слова („пінцет!”, „затискач!”).



І, нарешті, останній тип - це фатичне спілкування, яке орієнтоване на те, щоб відволікти хворого від тривожних
думок, переживань, страху тощо. У такому разі мовна поведінка лікаря має бути спрямована на зняття нервової
напруги хворого. Фатичне спілкування, що передбачає вміння пожартувати, підбадьорити інших партнерів по
комунікації, вносить різноманітність у стандартні форми та способи спілкування медичних працівників, допомагає
позитивно вплинути на емоційну сферу в напружені моменти та сприяє кращому взаєморозумінню всіх учасників
процесу професійної діяльності.



Важливу роль у формуванні особистості лікаря-мовця відіграє публічне спілкування медиків, яке практикується в
рамках проведення клінічних конференцій, дискусій, в обговоренні стану важкохворих, а також тих проблем, які є
важливими для глибшого розуміння певних медичних питань.



Подана в загальних рисах характеристика усного дискурсу лікаря дозволяє виявити основні його різновиди, які
виявляють себе у таких рольових позиціях: 1) „лікар-пацієнт”; 2) „лікар-лікар (колеги)”, 3) „лікар-родичі
хворого”. Ці позиції, орієнтовані на особистість партнера, і зумовлюють тип мовної взаємодії, який може бути
вербально-вербальним або невербально-вербальним, залежно від конкретного змісту та умов спілкування.
Наприклад, на мовний вплив лікаря пацієнт може відреагувати або мовною реакцією, або мімікою і жестом, або
фізичними діями, виконуючи прохання лікаря. Таким чином, ідеться про мовленнєву дію,
функціонально-орієнтований вислів, що зумовлений професійною діяльністю лікаря і мотивований умовами
конкретного спілкування. Мова виступає тут як інструмент спілкування, зокрема у сфері інформаційного обміну
комунікантів (лікаря і пацієнта).



Оскільки професійне спілкування медиків поширюється на різні комунікативні сфери (лікар-лікар, лікар-хворий,
лікар-аудиторія фахівців, лікар-аудиторія нефахівців), то „все це вимагає наявності у лікаря навичок
стилістичної диференціації усного мовлення в рамках професійної сфери спілкування”. Так, наприклад, роль
лікаря може виконуватися з використанням структурних елементів наукового стилю на наукових конференціях;
офіційно-ділового - на фахових нарадах, побутово-розмовного - при спілкуванні з пацієнтами. В усіх названих
випадках носій мови не виходить за рамки соціальної ролі „лікаря”.



Отже, суть рольової діяльності загалом визначається соціальними нормами, орієнтованими на особистість лікаря
як виконавця конкретної ролі. Саме це і накладає відбиток на його мовну поведінку, що знаходить відображення у
стильовому розмаїтті дискурсу та особливостях його усної і писемної форм, які мають досить тісний зв’язок.
Взяти хоча б ті факти, коли, отримуючи інформацію із наукових джерел, написаних мовою наукового стилю, лікар
спілкується з пацієнтом, використовуючи засоби усної розмовної мови, записує дані обстеження та висновки в
історії хвороби, в усному повідомленні на ранковій конференції виступає з доповіддю, трансформуючи
усно-розмовні форми мови в структури наукового та офіційно-ділового стилів і т. д. Загальновідомо також, що
жанри лекції, доповіді, публічного виступу, розмови на наукові теми тощо виявляють у виборі мовних засобів
пряму залежність із відповідними стилями в їх писемному втіленні (публіцистичному, офіційно-діловому,




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel