Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Розвиток теорії управління за умов державної ласності» (ID:8444)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   23 кб.

ЗМІСТ








1. Розвиток теорії управління за умов державної власності

Державне управління — це цілеспрямована і організаційно-регуляторна дія держави, (через систему її органів і
посадових осіб) на суспільні процеси, свідомість, поведінку й діяльність людей. Воно здійснюється в межах
суб'єктивного фактора і являє собою управлінський вплив одних людей, організованих у владні структури, на
інших, головним чином зайнятих у сферах відтворення матеріальних, соціальних і духовних благ і споживчих
цінностей.

Під державним управлінням розуміють систему відносин, що виникає для виконання визначених цілей, функцій,
рішень і завдань держави, реалізації права, здійснення управлінських дій, що виникають між суб'єктами й
об'єктами державного управління.

У широкому розумінні державне управління — це управління справами держави, що здійснюється всіма державними
органами й у всіх галузях влади (законодавчої, виконавчої і судової).

У вузькому розумінні державне управління — це виконавча діяльність, метою якої є безпосередня організація
соціальних процесів у суспільстві.

Термін «державне управління» дуже тісно пов'язаний з терміном «виконавча влада» і практично виражає його
сутність. Говорити про державне управління — це говорити про форми й методи виконавчої влади, тому що в
основі її функціонування лежить, згідно з Конституцією, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Державне управління — це практичний організаційно-регулятивний вплив держави на суспільну життєдіяльність
людей з метою її упорядкування, збереження чи перетворення, що спирається на владну силу.

Поняття «державного управління» багатогранне:

це вид діяльності, спрямований на реалізацію виконавчої влади;

виконавча влада є похідною від державного управління; вона покликана визначити обсяг державно-владних
повноважень, що реалізуються в процесі державно-управлінської діяльності;

виконавча влада відбиває зміст державного керування, виражаючи, насамперед його функціональну (виконавчу)
спрямованість.

Місце й роль державного управління в суспільстві визначається тим, що воно:

у своїй реалізації спирається на владу — організовану силу суспільства, здатну до примусу;

поширює свій вплив на все суспільство, здійснюючи керівництво його найважливішими «вузловими» процесами,
явищами та взаємозв'язками;

діє системно, оскільки об'єднує функціонування двох найскладніших структур: державного апарату управління і
публічних (значущих для всіх) проявів суспільства.

Стан будь-якого суспільства залежить від рівня державного управління.

У «Дослідженні управління» Вудро Вільсон (1887) відзначає, що управління — це точна наука й продовження
політики. Наука про управління — пізній плід політичної науки. Відокремлення політики від управління,
розмежування предмета дослідження є головним в адміністративному підході до управління. Це розмежування дало
можливість з'ясувати місце державних організацій; функції державного службовця, його роль, завдання, цілі.
Політики й управління відрізняються об'єктами і методами управління. Для В. Віль-сона управління не належить
до кола політичних питань; вирішення цієї проблеми він вбачав у сфері бізнесу та в методах управління.

Управлінська професія повинна слугувати інтересам бізнесу: максимальному збільшенню прибутку, управлінню
фінансовими й трудовими ресурсами. В. Вільсон трактував управління як розвинуту науку з конкретними
засадами:

розмежування політики й управління у функціях і методах управління;

управління бізнесом та економічною ефективністю;

економічна раціональність як рушійна сила розвитку суспільства.

Леонард Байт у книзі «Вступ до вивчення державного управління» у розділі «Мистецтво управління» відзначає, що
державне управління — це керівництво, координація й контроль, що реалізуються шляхом досягнення деякої мети
завдяки використанню людських, фінансових, матеріальних ресурсів. Це мистецтво пронизує всі організації,
пов'язуючи між собою багато професій, ремесел, фахівців.

Байт у роботі «Політика і управління» приходить до розмежування політики й управління, вважаючи, що
адміністративні органи відіграють важливу роль у процесі управління, визначаючи курс діяльності завдяки
накопиченим знанням, законодавчому та політичному лідерству; через виконання законів і створення правил гри.
Однак твердження, що політика та управління є автономними структурами, на його думку, є помилковим і
безпідставним.

Державне управління охоплює три гілки влади, а також взаємозв'язки між ними, відіграючи важливу роль у
формуванні державної політики. Тому воно є також частиною цього політичного процесу. Істотно відрізняючись
від приватного управління, державне управління тісно пов'язане з приватними групами чи окремими індивідами,
маючи на меті досягнення спільних цілей.

Державне управління має яскраво виражений організаційний і виконавчо-розпорядчий характер. Виконавча влада
реалізує закони та інші рішення представницької влади. Але ця виконавча діяльність найчастіше виявляється
одночасно і розпорядчою, тобто управління має право видавати владні акти, які мають силу завдяки державному
примусу.

У широкому розумінні державне управління можна розглядати як суб'єкт управління (систему керування), що
взаємодіє завдяки підсистемі прямих і зворотних зв'язків із суспільною системою (підсистемою елементів
суспільства, керування якими здійснює держава).

У вузькому розумінні перевага буде на боці суб'єкта, адже об'єкти тільки сприймають його дії і трансформують
їх у процес власного функціонування, тобто суб'єкт впливає на керовані об'єкти.

Особливості керування визначають:

момент вибору мети (вибір ідеального стану ресурсів та ін.);

організація (кількість людей, необхідна для реалізації визначеної мети);

момент регулювання в межах певної організації для досягнення конкретних цілей.

Таким чином, місце й роль державного управління в механізмі поділу влади визначають такі його особливості:

Державне управління — це конкретний вид діяльності з метою здійснення єдиної державної влади, що має
функціональну й компетенційну Специфіку.

Державне управління — це діяльність виконавчо-розпорядчого характеру, основним напрямком якої є виконання,
тобто втілення в життя законів і нормативних актів.

Державне управління — це виконавча діяльність, здійснювана в процесі безпосереднього керівництва
господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Державне управління — це підзаконна діяльність, здійснювана «на основі і в ім'я закону», вона є вторинною
щодо законодавчої діяльності.

У широкому розумінні слова система державного управління містить у собі суб'єкт управління (керівну систему),
впливи, суспільну систему (керовану життєдіяльність). У цій системі суб'єкт управління (держава) визначає
державно-владний характер і переважно правову форму взаємодії, а суспільство формує зміст взаємодії, що у свою
чергу сприяє гармонійному поєднанню закономірностей, потреб та інтересів суспільної системи й можливостей
(ресурсів) суб'єкта управління. Тому державне управління завжди повинне бути пов'язане із суспільством і
відбивати його потреби щодо управління.

У вузькому розумінні систему державного управління можна уявити в такому вигляді: суб'єкт управління — впливи
— керовані об'єкти. Коли впливи виокремлюються із взаємодії, беруться як «готові», а в суспільстві
виділяються ті його сторони, елементи, взаємозв'язки, що підпорядковуються державно-керівним впливам, то тим
самим вони перетворюються на керовані об'єкти.

Стан будь-якого суспільства залежить від якості державного * управління. Державне управління має такі ознаки:

є організаційною діяльністю;




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel