1. Діяльність: поняття, сутність та основні характеристики
Діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення
навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування. У діяльності людина створює предмети
матеріальної і духовної культури, застосовує свої здібності, зберігає й удосконалює природу, будує
суспільство, створює те, що без її активності не існувало б в природі. Внаслідок продуктивного, творчого
характеру своєї діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу.
Основними психологічними властивостями діяльності є активність, осознаність, цілеспрямованість, предметність і
системність її будівлі.
Діяльність людини має наступні основні характеристики: мотив, мета, предмет, структуру і засоби.
Мотивом діяльності називається те, що спонукує її, заради чого вона здійснюється.
Метою діяльності виступає її продукт.
Предметом діяльності називається те, з чим вона безпосередньо має справу.
До структурних компонентів діяльності можна віднести такі психологічні утворення як цілі, мотивацію,
інформаційні відносини, вплив носить інформаційний характер – інформація функціонує між частинами системи –
елементами, тим самим здійснюється зв'язок як всередині системи, так і поза нею; міра функціонуючої інформації
і її якість визначають рівні організації системи; інформаційне звертання в системі і між системному плані
визначає існування систем керування.
Як засоби здійснення діяльності для людини виступають ті інструменти, якими вона користується, виконуючи ті
або інші дії чи операції.
2. Співвідношення понять „діяльність” і „особистість”.
Діяльність – це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього
світу, включаючи самого себе й умови свого існування.
Особистість – це сукупність різних рис та вад характеру, що роблять людину унікальною, несхожою на всіх інших.
Вона містить у собі не тільки духовні властивості, але й фізичні, розумові, емоційні і соціальні, а також
відбиває властивості, уроджені або обумовлені навколишнім середовищем:
Фізичний розвиток безпосередньо впливає на самооцінку і погляди особистості. Фізичні здібності і вродлива
зовнішність є запорукою успіху особистості в складному світі.
Розумовий розвиток відіграє головну роль у розвитку інтересів, поглядів і інтелектуальних здібностей
особистості.
Емоційний розвиток є також невід’ємною частиною, що на довгий час залишає відбиток на особистості людини.
Розвиваючись людина піддається також зовнішньому емоційному впливу: гнів, біль, смуток, радість, сум, сміх,
шепіт тощо – все це створює навколишню атмосферу і визначає поведінку особистості.
Велике значення має й соціальний розвиток, і перш за все розвиток здатності до спілкування, що є надзвичайно
важливим для дорослої людини.
І, нарешті, слід пам’ятати про те, що у людини є певні духовні потреби про які, на жаль, дуже часто
забувають.
Таким чином, можна зробити висновок, що поняття „діяльність” і „особистість” нерозривно пов’язані між собою.
Особистість формує свою діяльність, саме її характеристики впливають на цілі, мотиви, структуру і засоби
діяльності.
3. Структура діяльності (за О.М.Леонтьєвим)
Історичний підхід до структури діяльності людини розроблений А.Н.Леонтьевим [1965]. Констатуючою
характеристикою діяльності є предметність. Спочатку діяльність детермінується предметом, потім вона
опосередковується і регулюється його образом як своїм суб'єктивним продуктом.
Взаємними одиницями діяльності вважається потреба <=> мотив <=> ціль <=> умови і, діяльність, що
співвідноситься з ними <=> дії <=> операції. Під дією, за А.Н.Леонтьевим, мається на увазі процес, предмет і
мотив якого не збігаються між собою. Мотив і предмет повинні бути відображені в психіці суб'єкта: інакше дія
позбавляється для нього змісту .
Дія в структурі діяльності внутрішньо пов'язана з особистісним змістом. Психологічне злиття в єдину дію
окремих приватних дій являє собою перетворення останніх в операції, а зміст, що колись займав місце
усвідомлюваних цілей приватних дій, займає в будівлі дії структурне місце умов його виконання. Інший вид
операцій народжується з простого пристосування дії до умов його виконання. Операції – це якість дії, що
створює дію. Генезис операції складається в співвідношенні дій, їхній включеності одна в одну.
Виникнення системи супідрядних дій, тобто складної дії, позначає перехід від свідомої мети до усвідомлюваної
умови дії, поява рівнів усвідомлення.
Поділ праці, виробнича спеціалізація народжують „зрушення мотиву на мету” і перетворення дії в діяльність.
Відбувається народження нових мотивів і потреб, що спричиняє якісну диференціацію усвідомлення. Далі
передбачається перехід до внутрішніх психічних процесів, з'являються внутрішні дії, а згодом – що формуються
по загальному закону зрушення мотивів внутрішня діяльність і внутрішні операції. Ідеальна за своєю формою
діяльність принципово не відділена від зовнішньої, практичної, і обидві вони є осмисленими і смислотворчими
процесами.
4. Основні види діяльності та їх характеристика
У сучасної людини існує безліч різних видів діяльності, число яких приблизно відповідає кількості наявних
потреб, це – спілкування, гра, навчання і праця. Їх варто розглядати як основні види діяльності людей.
Спілкування – перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним випливають
гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять розвиваючий характер, тобто при включенні й активній
участі в них дитини відбувається його інтелектуальний і особистісний розвиток.
Гра – це такий вид діяльності, результатом якого не стає виробництво якого-небудь матеріального або ідеального
продукту (за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих людей і дітей). Ігри часто мають характер
розваги, мають на меті одержання відпочинку. Іноді гри служать задля символічної розрядки напруги, що виникла
під впливом актуальних потреб людини, які вона не в змозі послабити іншим шляхом.
Скачать работу..