Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Шлях Жульєна Сореля - це шлях злету чи падіння?» (ID:65695)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       2 стр.
Размер в архиве:   5 кб.
| 1 |

Шлях Жульєна Сореля - це шлях злету чи падіння?

Роман «Червоне і чорне» називають твором про прагнення щастя, про шляхи його досягнення. І справді, головний
герой роману хотів бути щасливим. Проте він не завжди розумів, що воно таке — оте невловиме щастя.

Жульєнові Сорелю від народження не пощастило мати ані грошей, ані високого походження. Він народився у сім'ї,
де головною чеснотою було вміння обробляти дерево й одержувати за це гроші. Так жив батько, так жили брати
Жульєна і вважали, що це єдино правильний шлях до самоповаги, а зрештою, й до щастя. Просто їм цього для щастя
було достатньо, а їх брату — ні. Адже хлопець мав інтелектуальні здібності, був схильний до читання й мав
прекрасну пам'ять. Проте це не зробило його щасливим у дитинстві, бо в сім'ї його зневажали, він був там
чужий. То, може, він став своїм у сім'ї де Реналь? Він і там мав непевне становище: з одного боку, Жульєн за
походженням мав би належати до прислуги, а з іншого — він був набагато вищий за освітою. Через це йому
заздрила прислуга і поширювались плітки. Але й рівним де Реналям він не був, і тому він постійно був готовий
захищатися.

Він ніде не був своїм, бо мав талант і сміливість бути самим собою, бути не таким, як усі. Чому? Він просто
хотів вирізнитися? Ні, Сорель досить тверезо оцінював свої здібності й можливості. До того ж перед очима був
блискучий приклад миттєвої кар'єри людини з «низів» — Наполеона. Виходить, мислив Сорель, усе ж таки можна
досягти всього своїм розумом, талантом, умінням! Тому й поставив Жульєн мету — будь-що вийти за межі,
відведені йому народженням. Для щастя йому конче потрібно було поважати себе. А щоб цього досягти, він мріяв
завоювати світ, зробити кар'єру якщо не військову, то духовну. Бо ж тоді, за його часів головну роль
відігравали саме священики. Отож Сорель прагнув довести цілому світові, що він, як і Наполеон, здатний
вивищитися за Рахунок власних здібностей і праці. Та хоч мета і була близькою, проте нічого не вийшло. Хто
винен? Людська заздрість, ревнощі, брак грошей? Усе так, але "е тільки це. Жульєн Сорель не розумів, що для
щастя замало чогось одного. Людині потрібно для щастя дуже багато: щоб її любили, поважали в суспільстві 1
Родині. І водночас людині для щастя потрібно так мало. Просто відчувати себе щасливим. Мабуть, Жульєн не надто
часто почувався по-справжньому щасдц ним, бо завжди ганявся за примарою щастя.

Чи хотів цей хлопець дійти до вбивства? Він сам радіє з того, що Луїза де Реналь, у яку він стріляв, жива.
Адже його вчинок — наслідок пориву, впливу хвилини гніву. Так принаймні він сам пояснює все. Проте життя
Жульєна, здається, так чи інакше йшло до того, щоб переступити й через чиєсь життя. Його метою була кар'єра.
За цією ідеєю він не бачив у житті нічого — ні кохання, ні дружби, ні теплих, щирих стосунків. Наполеон — ось
хто був для нього прикладом у житті. Хіба ж погано наслідувати велику людину? Адже Наполеон був людиною
великою, визнаною. Однак у гонитві за своєю кар'єрою та славою Жульєн Сорель втратив не тільки душевне тепло,
а й узагалі моральні орієнтири. Його мета здавалася настільки важливою, що все інше ніби втратило свою ціну,
свій сенс. Але ж його оточували живі люди! Хіба думав він про їхні почуття бодай колись? Родина зневажає його
за те, що він не вміє обробляти дерево? Значить, слід викреслити її зі свого життя, бо де ж там місце батькові
у його майбутньому світлому житті! Луїза де Реналь покохала його? Значить, можна потішити самолюбство, бо ж
вона набагато вище за нього стоїть у суспільстві. Жульєн Сорель зневажав людей, з якими йому доводилося
спілкуватися. Хай інколи й справді хтось із них не був гідним поваги, проте Сорель навіть ніколи не допускав
сумнівів щодо свого високого призначення і свого права гратися людськими почуттями. Він не бачив інших людей і
діяв як егоїст. Тож його палка промова про те, що його судять не за злочин, а за бажання вирватися зі свого
соціального кола — певною мірою спроба самовиправдання. Життя засудило Сореля за егоїзм. А його злочин — це
наслідок егоїстичного ставлення до людей загалом і до світу, який, на думку Сореля, багато чого йому завинив.
Його злочин — це наслідок безвір'я й бездуховності, які не можуть бути замінені освітою і кар'єрою.



| 1 |



загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel