Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Характеристика економічного прогресу» (ID:559)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   28 кб.

Характеристика економічного прогресу



Зміст





Характеристика економічного прогресу


Прогрес - напрямок розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до
більш досконалого.

Рушійною силою економічного прогресу є економічні інтереси.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і
стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є
породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як
конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо).
Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу
полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє
вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх
відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає
відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути
інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів. Кожне окреме
економічне відношення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадоволених домагань людини.

Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми взаємного зв'язку. Потреби-інтереси не
тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою "цеглиною" в структурі соціально-економічних
відносин.

У кожному економічному відношенні - між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і
недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між індивідами - мають місце елементи
боротьби, або співробітництва. Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку.
"Найближчий погляд на історію, - писав Ф. Гегель, - переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб,
пристрастей, їх інтересів..." .

Економічні інтереси мають такі особливості: а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні самі економічні
відносини; б) вони є матеріальними.

Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб'єктами реалізації їх як державні, групові та
особисті. В структурі інтересів виділяють виробничі (пов'язані з організацією виробництва) і невиробничі
(пов'язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси - частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається
(оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та
ін.);

б) інтереси державної бюрократії - інтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до
інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства - держава не може бути виразником інтересів
одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес - це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі,
акціонери, фондова біржа тощо.

Державна політика в сфері економічних інтересів виходить з того, що, по-перше, за різних умов суспільного
розвитку на перший план можуть виходити ті чи інші інтереси. Якщо вчасно не зробити в економічній політиці
акцент на певну групу інтересів, то результатом буде відсутність узгодженості інтересів, що гальмує
соціально-економічний розвиток. При цьому важливо досягти якомога повнішої внутрішньої узгодженості
інтересів.

По-друге, державна політика також може мати різні засоби впливу на інтереси людей: а) неекономічний примус; б)
економічний примус; в) моральний і соціальний мотиви трудової активності. В останньому випадку має місце
підміна впливу на інтереси спонукальними мотивами, до праці.

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей.
Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом
реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств
державного сектора, що знаходяться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації
суспільного інтересу - максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного
суспільного продукту. Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних
пропорцій у розподілі доходів.

У системі економічних інтересів можна виділити основний інтерес суспільства, який повинен відповідати таким
критеріям:

а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші риси її;

б) бути рушійною силою економічного розвитку певної системи.

Відповідно до цих критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме -
особистий інтерес споживача. Він характеризує найважливішу особливість сучасної ринкової економіки - її
спрямованість на задоволення споживчих потреб відповідно до платоспроможного попиту, яке відбувається на
основі не масового, а все більш індивідуалізованого виробництва, що дає змогу задовольнити саме індивідуальні
потреби; особливе становище споживача, який визначає, що виробляти, і тим самим обмежує свободу вибору
виробника. Інтерес споживача спонукає виробника до певних дій - до виробництва необхідної продукції належної
якості і з прийнятною ціною. Щоб задовольнити цей інтерес, виробник змушений впроваджувати нові технології,
засоби виробництва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат тощо.

Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника
(максимізація прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже,
інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці.

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву
"нові індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал,
розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у
міжнародному поділі праці.

Склад групи НІК не є незмінним. У 80-ті роки у неї включали країни й території Східної Азії (Південна Корея,
о. Тайвань, Гонконг, Сингапур), деякі найбільш розвинуті країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика,
Аргентина), іноді й Індію, Єгипет. Однак із зазначених країн лише азіатська четвірка "драконів" стабільно
підтвердила свою репутацію нового полюса зростання світової економіки і найчастіше пов'язується з поняттям
"нові індустріальні країни". Намітилася тенденція розширення цієї групи країн за рахунок другої (Малайзія,
Індонезія, Таїланд) і, у перспективі, третьої (Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка) хвиль нових індустріальних
країн.

Критерії зарахування країн до нових індустріальних досить умовні: ВНП на душу населення не менше 1100 дол.,
частка переробної промисловості у ВНП більше 20%. Привертають увагу й такі характеристики нових індустріальних
країн, як високі темпи зростання, динамічні макро-економічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення,
зростання професійного рівня робочої сили, інтенсивна участь у МПП, широке використання іноземного капіталу з
метою розвитку та ін.

Хоча нові індустріальні країни мають значні національні відмінності, проте на їхньому прикладі можна
простежити як закономірності світового економічного прогресу, так і регіональні особливості цього процесу.

Деякі дослідники пояснюють успіхи НІК першої хвилі збігом особливо сприятливих зовнішніх факторів розвитку.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel