Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Бюджетна система» (ID:477)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   12 кб.

Бюджетна система



Зміст




1. Медичне страхування як один з методів фінансування медицини

В січні 2002-го Верховна Рада України прийняла в другому читанні Закон про "Загальнообов'язкове соціальне
медичне страхування населення". Таким чином, був зроблений ще один крок до ринкових відносин в області охорони
здоров'я.

Про кризи вітчизняної медицини красномовно говорять цифри. Витрати на медицину складають 3% від ВВП, 65% з
яких іде на зарплату медпрацівникам, 15% - на енергоносії. У підсумку українській охороні здоров'я відведене
"почесне" 111 місце у світі по фінансуванню і 60-те по ефективності наданню медичної допомоги. Безумовно,
остання цифра вселяє оптимізм, якщо врахувати, що, скажемо, у Німеччині здоров'я одного жителя обходиться в
$1500 у рік, а в Україні - 22.

Фахівці вважають, що система охорони здоров'я Семашко, коли медицина знаходиться в руках держави, а всі лікарі
є винятково держслужбовцями, себе зжила, але в той же час для того, щоб побудувати щось кардинально нове або
хоча б скопіювати захід, потрібні ресурси. У Польщі, приміром, яку ще десятиліття назад за рівнем життя можна
було поставити приблизно на одну ступінь з нинішньою Україною, увели загальнообов'язкове медичне страхування
не в самий гарячий період "шокової терапії", а лише в 1999 році одночасно з адміністративною і пенсійною
реформами. Там були створені каси медичного страхування на принципах автономії і самоврядування, що спричинило
за собою цілий ряд проблем для пацієнтів. Приміром, він застрахований в одній касі, а в лікарні, у яку він
звернувся, укладений договір з іншою. Правда, згодом система трохи відшліфувалася, величина внеску в касу
стала порівнюватися з оцінкою ризику і станом здоров'я що страхується, таким чином, ціна на лікування стала
відповідати витратам на нього, у контрактах стало вказуватися, які саме послуги надаються пацієнтам. У
противагу цьому в США живуть за принципом "Я не довіряю державі і буду сам платити винятково за себе". З 270
мільйонів жителів тільки 40 мільйонів (переважно молоді) не мають страховки. Інші підтримують процвітаючий
бізнес страхових компаній і купують поліси вартістю від 3600 до 4300 доларів. Таким чином, очевидно, що країна
вибирає сама ту систему охорони здоров'я, що задовольняє не тільки її економіку, але відповідає психології і
менталітету її жителів.

В Україні ідея загальнообов'язкового медичного страхування відразу викликала обурювання. Мовляв, це додатковий
податковий прес, гроші підуть незрозуміло куди, бюрократична машина ще жива і не дозволить зробити так, щоб
введення медичного страхування не залишилося на словах. З 1995 року законопроект буксував у Верховній Раді, і
комуністи з піною в рота доводили, що ввести медичне страхування - це означає порушити право людини на
безкоштовну медичну допомогу. Тим часом страхова медицина на комерційній основі в нас у країні існує, але
через те, що є для рядового українця дорогим задоволенням, далеко не популярна. У країні існує два основних
види добровільного медичного страхування - на випадок хвороби і безперервне. При першому варіанті, коли
виникає страховий випадок, компанія виплачує застрахованому страхову суму, а при другому - у межах страхової
суми по найменшій необхідності забезпечує лікування в клініках, з якими в неї укладений контракт. Умови
перебування в клініці залежать від ціни поліса: чим дорожче поліс, тим, відповідно, і уважніше лікарі, і
якісніше обстеження, і краще ліки. Якщо у власника поліса, приміром, случився серцевий приступ, від якого він
застрахований, йому потрібно подзвонити в компанію, що асистує, клініку або повідомити лікарям назву і номер
своєї страхової компанії. Від переліку страхових випадків залежить страхова сума, а значить і її тариф, що
складає від неї 3 - 5%.

У Києві зараз діє експеримент по загальнообов'язковому медичному страхуванню, але крім того, що фахівці
критикують таке рішення, мотивуючи це тим, що в одному регіоні країни введення медичного страхування не
принесе бажаних плодів, ні самі лікарі, ні пацієнти про це нічого не знають.

Загальнообов'язкове медичне страхування по-українському - це усього лише перерозподіл засобів усередині
системи. Якщо зараз держбюджет поповнюється за рахунок податків, то тепер усередині держбюджету буде
сформований ще один бюджет - медичний. Страховим випадком для пацієнта буде той момент, коли йому знадобитися
лікар, а це може бути і діагностика, і профілактика, і лікування. Гроші, що накопичує в себе фонд медичного
страхування, перелічуються або на рахунок конкретної медичної установи, або безпосередньо лікареві, адже
планується, що в новому фінансовому круговороті будуть брати участь медичні установи усіх форм власності, а
також сімейні лікарі. Поповнюватися фонд медичного страхування буде за рахунок відрахування 5% від фонду
заробітної плати, при тому, що половину платить роботодавець, а половину працюючий (за контакти з лікарями
непрацюючого населення буде як і зараз платити держава).

Правда, як вважають фахівці, на самому початку різкого поліпшення якості надання медичних послуг не
передбачається. Поки фінансова ін'єкція пройде по судинах, тобто ефект стане відчутним, знадобиться час, а, як
відомо, перехідний період завжди найважчий. Для початку потрібно створити фонд медичного страхування і його
територіальні відділення, що хоч і буде неприбутковим, але в той же час свої нестатки в нього найдуться.
Апарат обслуговування в нього не виникне сам собою, і механізми контролю за розподілом засобів також.
Очевидно, щоб вкласти гроші в реформу, їх потрібно звідкись взяти, тому в період перебудови платити податки
майже всі почнуть, але в той же час наївно будуть думати, що, скажемо, завтра, прийшовши в поліклініку,
висококваліфікований лікар цілком проведе обстеження і медустанова забезпечить усіма ліками. Складений
Мінздравом гарантований список медпослуг, на які може розраховувати пацієнт, нічого при цьому не доплативши,
також споконвічно буде складатися з декількох пунктів. Звертаючись до досвіду введення загальнообов'язкового
медичного страхування в Росії, бачимо ще і додаткові проблеми: ринкові умови, у яких вижити повинний
найсильніший, викидають за борт чималу кількість лікарів, а, як наслідок, - зростання рівня безробіття. Таким
чином, у даному контексті слово "реформа" припускає ще і зміну характеру взаємин між суспільством і охороною
здоров'я, а точніше - між пацієнтом і лікарем. На думку доктора медичних наук, професори Людмили
Порохняк-Гановской, введення загальнообов'язкового медичного страхування дає мотивацію до того, щоб
поліпшувати якість медичної допомоги, що надається. При участі населення в покритті витрат на підтримку
власного здоров'я з'являється принцип суспільної солідарності: багатий платить за бідного, а здоровий - за
хворого.


2. Бюджетна система Росії


У відповідності із статтею 10 Бюджетного Кодексу РФ від 17.07.1998 Бюджетна система Російської Федерації
складається з бюджетів трьох рівнів:

перший рівень - федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних фондів;

другий рівень - бюджети суб'єктів Російської Федерації і бюджети територіальних державних позабюджетних
фондів;

третій рівень - місцеві бюджети.

Федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних фондів розробляються і затверджуються у формі федеральних
законів, бюджети суб'єктів Російської Федерації і бюджети територіальних державних позабюджетних фондів
розробляються і затверджуються у формі законів суб'єктів Російської Федерації, місцеві бюджети розробляються і
затверджуються у формі правових актів представницьких органів місцевого самоврядування або в порядку,
установленому статутами муніципальних утворень.

У випадках, якщо Бюджетним Кодексом передбачається регулювання визначених відносин законом про бюджет, для
органів місцевого самоврядування ці відносини повинні бути урегульовані відповідними нормативними правовими
актами представницьких органів місцевого самоврядування про бюджет або актами про бюджет, прийнятими в
порядку, установленому статутами муніципальних утворень.

Річний бюджет складається на один фінансовий рік, що відповідає календарному року і триває з 1 січня по 31
грудня.

Державний позабюджетний фонд - фонд коштів, утворений поза федеральним бюджетом і бюджетами суб'єктів
Російської Федерації і призначений для реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення,
соціальне страхування, соціальне забезпечення у випадку безробіття, охорону здоров'я і медичну допомогу.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel