МЕТОД СОЦІОМЕТРІЧЕСКІХ ВИМІРЮВАНЬ (СОЦІОМЕТРІЯ)
Термін «соціометрія» означає вимірювання міжособових взаємостосунків в групі. Основоположник соціометрії –
відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Моренно. Сукупність міжособових відносин в групі
складає, за Дж. Моренно, ту первинну соціально-психологічну структуру, характеристики якої багато в чому
визначають не тільки цілісні характеристики групи, але і душевний стан людини.
Метод соціометрії базується на розумінні того, що разом з офіційною або формальною структурою спілкування, що
відображає раціональну, нормативну, обов'язкову сторону людських взаємостосунків, в будь-якій соціальній групі
завжди є психологічна структура неофіційного або неформального порядку, що формується як система міжособових
відносин, симпатій і антипатій. Особливості такої структури багато в чому залежать від ціннісних орієнтацій
учасників, їх сприйняття і розуміння один одного, взаємооцінок і самооцінок. Як правило, неформальних структур
в групі виникає декілька (наприклад структури популярності, престижу, лідерства та ін.). Неформальна структура
залежить від формальної структури групи в тому ступені, в якій індивіди підпорядковують свою поведінку цілями
задачам спільної діяльності, правилам ролевої взаємодії. За допомогою соціометрії можна оцінити цей вплив.
Социометричні методи дозволяють виразити внутрішньогрупові відносини у вигляді числових величин і графіків і
таким чином одержати цінну інформацію про стан групи.
Социометрічеськая процедура може мати на меті:
а) вимірювання ступеня згуртованості (або роз'єднаності) в групі;
б) виявлення социометрічеськіх позицій, тобто відносного авторитету членів групи по ознаках
симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються лідер групи і знехтуваний (аутсайдер);
в) виявлення внутрішньогрупових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні
лідери.
І. Социометрична процедура
Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки задач дослідження і
вибору об'єктів вимірювань формулюються основні гіпотези і положення, що стосуються можливих критеріїв
опитування членів груп. Процедура проводиться завжди неанонімно. Коли питання або критерії соціометрії
вибрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному вигляді по типу інтерв'ю. Кожен член
групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи залежно від більшої або меншої
схильності, переваги їх в порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовір'я і т.д.
При цьому соціометрична процедура може проводитися в двох формах.
Перший варіант – непараметрична процедура. В даному випадку випробовуваному пропонується відповісти на питання
соціометричної картки без обмеження числа виборів випробовуваного. Якщо в групі налічується, скажімо, 12
чоловік, то у вказаному випадку кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (окрім самого себе). Таким чином,
теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи у вказаному
прикладі буде рівне (N – 1), де N – число членів групи. Так само і теоретично можливе число одержаних
суб'єктом виборів в групі буде рівне (N – 1).
Перевагою даного варіанту процедури є те, що вона дозволяє виявити так звану емоційну експансивність кожного
члена групи, зробити зріз різноманіття міжособових зв'язків в груповій структурі.
Проте при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв'язків стає так багато, що без застосування
обчислювальної техніки проаналізувати їх стає вельми важко.
Інший вариант – параметрична процедура – вона обмежує число виборів. Випробовуваним пропонують вибирати строго
фіксоване число зі всіх членів групи. Наприклад, в групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5
чоловік.
Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємостосунків в групі. Можливо
виявити тільки найсуб'єктивніші значущі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу
відображатиме лише найтиповіші, вибрані комунікації.
1 етап. На першому етапі збору інформації опитувані заповнюють соціометричні картки.
Соціометрична картка (або соціометрична анкета) – картка, де обстежувані роблять свій вибір. У ній кожен член
групи повинен вказати своє відношення до інших членів групи по виділених критеріях (наприклад, з погляду
спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, в грі і т. д.). Критерії визначаються
залежно від програми даного дослідження: чи вивчаються відносини у виробничій групі, групі дозвілля, в
тимчасовій або стабільній групі.
Соціометрична картка обов’язково підписується тим, хто її заповнює.
2 етап. Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їх математичної обробки.
а) Спочатку слід побудувати соціоматрицю.
Символи i и j означають одну і ту ж особу, але у різних ролях:
i – той, хто обирає;
j – він же, але у випадку, якщо його обирають;
Далі малюється соціограма. Соціограма – схематичне зображення реакції випробовуваних один на одного при
відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє виробити порівняльний аналіз структури
взаємостосунків в групі в просторі на деякій площині за допомогою спеціальних знаків.
Аналіз соціограмми починається з відшукування центральних, найвпливовіших членів, потім взаємних пар і
угрупувань. Угрупування складаються з взаємозв'язаних осіб, прагнучих вибирати один одного. Найчастіше в
соціометричних вимірюваннях зустрічаються позитивні угрупування з 2, 3 членів, рідше з 4 і більш членів.
Скачать работу..