Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Політекономія» (ID:33370)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       9 стр.
Размер в архиве:   44 кб.

Титульний лист Зміст






1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ ПОЛІТЕКОНОМІЇ ПРЕДСТАВНИКАМИ РІЗНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ШКІЛ, ЙОГО ВІДМІННОСТІ
ТА ЕВОЛЮЦІЯ.



1.1. Історичне становлення політекономії.


Науки відрізняються одна від одної тим, що у кожної з них свій предмет дослідження. Вивчення, аналіз, пізнання
предмету будь-якої науки, в тому числі й політичної економії, дає можливість з'ясувати суть науки, її зміст,
закони, методи, принципи, механізм впливу на суспільно-економічне буття людини. Наука загалом – це цілісна
система знань щодо закономірностей розвитку природи, суспільства і мислення. Всі знання безумовно пов'язані
між собою, але поділяються на такі, що вивчають природу, – природничі науки і ті, що вивчають суспільство, –
суспільні науки.

Політична економія – наука суспільна. Проте суспільство людей являє собою надзвичайно складну систему буття,
взаємовідносин, взаємодії, суперечностей, боротьби і вивчити його силами однієї суспільної науки неможливо.
Людина хоче бути заможною – їй потрібні знання щодо створення добробуту. Людина повинна стати освіченою – їй
потрібні знання щодо здобуття освіти. Необхідну суму знань дає людині вивчення відповідної науки, навчальної
дисципліни. Отже, кожна наука формує потрібні людині знання. Зазначимо, що предмет науки політичної економії
перебуває в межах економічного життя суспільства.

Політична  економія – економічна  наука. Економіка  також не менш складна система, ніж суспільство загалом, і
вивчається багатьма науками, серед яких політична економія посідає чільне, методологічне місце. Провідне
значення політичної економії об'єктивно зумовлено тим, що основна сфер її наукових досліджень – інтереси
людини – стосується всіх без винятку людей на Землі. Інтерес – це те, що спонукає людину діяти так чи інакше.
Незалежно від форм господарювання і типів економіки інтереси людини зумовлюються відносинами власності й
відповідно визначають становище людини в суспільстві т мотиви її поведінки. Вивчення предмета – це відправна
точка для здобуття необхідних знань з тієї сфери суспільного життя, яку вивчає певна наука. Дослідження
предмету політичної економії пройшло довгий історичний шлях і триває в XXI ст. в умовах подальшого пошуку
визначення змісту і меж знань з політичної економії поміж інших суспільних наук.

Історичну назву "політична економія" наука отримала на початку XVII ст. завдяки науковій праці французького
економіста А. Монкрентьєна "Трактат політичної економії". Відтоді до початку XIX ст. (майже 200 років)
дослідники економічної науки розвивали її як науку про багатство і в назвах їх наукових праць термін
"політична економія" не зустрічався.

В XVII столітті остаточно оформлюється школа меркантилістів (XV – XVII ст.) (від італ. mercante – торговець,
купець}. Вона ототожнювала багатство з грошима, золотом, нагромадження яких у той період відбувалося через
торгівлю. Меркантилісти виходили з того, що джерелом багатства суспільства є торгівля.

У XVIII ст. виникає школа фізіократів. Її представники Ф. Кене та П. Буагільбер перенесли питання про
походження багатства із сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони вважали, що багатство створюється лише в
сільському господарстві. А вже в працях таких видатних представників класичної політекономії, як У. Петгі, А.
Сміт, Д. Рікардо, С. Сісмонді, головним об'єктом дослідження стало саме виробництво, незважаючи на його
галузеві особливості.

Велике значення мали праці А. Сміта "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776) і Д. Рікардо
"Начала політичної економії та оподаткування" (1817). А. Сміт і Д. Рікардо виявили, що прибуток підприємця
втілює неоплачену працю найманих робітників. Д. Рікардо відкрив закономірність, яка виражає співвідношення між
оплаченою (заробітна плата робітників) та неоплаченою працею (прибуток підприємця), і довів, що прибуток
високий або низький у тій самій пропорції, в якій низька або висока заробітна плата. Отже, класичною
політекономією було започатковано трудову теорію вартості.

Подальший розвиток економічної теорії відбувався за двома основними напрямами. Марксистський аналіз завершив
створення розпочатої класиками теорії трудової вартості. На основі відкриття К. Марксом двоїстого характеру
праці, що міститься в товарі, та всебічного обґрунтування поняття додаткової вартості, яке набуло
пріоритетного значення в дослідженнях його численних послідовників в усьому світі, було розкрито економічну
сутність експлуатації людини людиною. Головна праця К. Маркса "Капітал" (т. 1, 1867) стала віхою в історії.

Іншим шляхом розробки економічної теорії, що знайшов своє концентроване вираження у роботах А. Маршалла та
його послідовників, стало пріоритетне дослідження проблеми економічної ефективності з використанням теорії
граничної корисності. Основну працю А. Маршалла "Принципи економіки (економікс)" було видано в 1890 р. Серед
опублікованих наукових праць представників економічної науки XIX ст., які досліджували категорії політичної
економії, велике значення мали праці, що „закріпили в науковому обігу назву науки "політична економія" і
поглибили суть і зміст цієї науки” 


Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базидевича, К., Знання-Прес, 2001. – С. 34..

Представники економічної науки XIX ст., особливо з появою марксизму, завершили формування політичної економії
як наукової системи з чітко визначеним предметом – дослідження виробничих відносин у єдності з продуктивними
силами. Досягнення вчених-економістів XIX ст. були визнані в усьому науковому світі і з всієї їх неоднаковості
та внутрішньої суперечливості започаткували політичну економію як методологічну науку, що визначає суть
відносин виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ і послуг у суспільстві.

XX століття – особливий історичний період. Його початок ознаменувався поділом суспільного життя людей на  дві
системи, що пізніше отримали назви капіталістичної та соціалістичної. Наукові дослідження цих двох суспільних
систем сприяли появі нових назв – "політична економія капіталізму" і "політична економія соціалізму". За
предметом вони однакові й відрізняються лише за назвою відповідно до назви двох соціально-економічних систем.
У XX ст. водночас сформувались і розвивались однакові за назвою "політична економія", але різні за сутнісним
змістом і поняттям свого предмет економічні науки – буржуазна політична економія та марксистська політична
економія. Буржуазна політична економія пов'язувала сучасне й майбутнє людства із соціально-економічною
системою капіталізму, марксистська політична економія – із системою соціалізму й комунізму.

У XX ст. окремі науковці у межах політичної економії намагались поєднати уявлення щодо двох систем у єдину
теорію – теорію конвергенції.

Поряд із політичною економією як навчальною дисципліною у вищій школі країн світу наразі з'являються
дисципліни, які начебто прийшли на зміну політичній економії, – це економічна теорія, макроекономіка,
мікроекономіка, економіка. На початку XXI ст. науковці намагаються з'ясувати зміст кожної з економічних наук,
у тому числі й політичної економії, насамперед визначивши предмет кожної з них. Глобальні соціально-економічні
процеси 90-х років XX ст., пов'язані з розпадом Радянського Союзу, Югославії та соціалістичної системи
загалом, супроводжувалися трансформацією економічної науки. Місце політичної економії у вищих навчальних
закладах посіла економічна теорія та економіка. Втім, зрозуміло, що навіть офіційне невизнання й відмова від
дії закону всесвітнього тяжіння не позбавить людину ризику загинути від цеглини, яка падає згори. І відмова
від назви "політична економія" не звільняє вчених від необхідності досліджувати економічні закони, за якими
розвивається людське суспільство в тій бо іншій соціально-економічній системі.



1.2. Зміст предмета політичної економії в сучасних уявленнях.


Сучасні уявлення про складну структуру економічних відносин становлять наукові витоки визначення змісту
предмета політичної економії. Економіку характеризують відносини щодо раціонального використання всіх наявних
ресурсів буття людини в конкретних історичних соціально-економічних умовах. Науковці при цьому розглядають два
аспекти економіки:

техніко-економічні відносини – відносини щодо раціонального використання наявних ресурсів, зумовлені




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel