Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Сучасний стан підготовки кадрів у культурній сфері» (ID:33321)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Заказ 327. Соціально-економічні основи розвитку культури



Сучасний стан підготовки кадрів у культурній сфері

Зміст






Вступ


Духовна складова життя будь-якого суспільства не менш важлива, ніж матеріальна, економічна. Потреби людини
мають у своїй структурі не тільки фізіологічні компоненти, а й вищі – духовні, моральні, ідеологічні. Тому
налагодження культурного життя нації є однією з нагальних питань діяльності будь-якого державного утворення.
„Хліба і видовищ” – вимагала публіка ще за часів Давнього Риму, підтверджуючи важливість єдності матеріального
і духовного в житті як окремої особи, так і суспільства в цілому.

В сучасній Україні також розуміють, що „не хлібом єдиним жива людина”. Держава спрямовує значні зусилля на
покращення та вдосконалення соціально-культурної сфери, піклується про підготовку відповідних кадрів в галузі
культури. Від цього залежить не тільки задоволення культурних потреб громадян, а й духовне здоров’я нації. В
даній роботі буде висвітлено питання підготовки кадрів у культурній сфері, акцентовано увагу на проблеми і
труднощі ідеологічного, соціального і матеріального характеру.



1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ


Підготовка фахівців в області культурної сфери – справа дуже важка і відповідальна. Крім того, вона має свої
особливості та труднощі. Кожна епоха ставить до освітнього процесу свої вимоги. І, щоразу, майже традиційно
могутнім стимулом пошуку найбільш досконалих педагогічних форм поставала, попри все інше, проблема ефективної
суспільно-корисної діяльності людини. Пропаговане багатьма роками опанування мистецькими формами забезпечує
повноцінний розвиток творчо обдарованої особистості, що у часовій перспективі стає вирішальним чинником
становлення і реалізації її життєвої програми.

В сучасній педагогіці України професійна мистецька освіта являє досить рельєфно окреслену самостійну модель,
діапазон якої охоплює широкий спектр завдань: від духовного становлення особистості до забезпечення належного
культурно-естетичного клімату цивілізованої держави. Пошуком шляхів найбільш оптимального вирішення цих
завдань сьогодні займаються науковці і практики чисельної мережі різних за спрямуванням і орієнтацією
педагогічних мистецьких закладів. Оскільки пошуки ці здійснюються в жорстких умовах ринкової економіки, що на
сьогодні є мало сприятливими для позитивного вирішення проблеми освітньої діяльності, слід, насамперед, шукати
нові сучасні форми організації ефективного навчально-виховного процесу, що на нашу думку і є актуальністю дня.

Головним завданням підготовки кадрів у культурній сфері є реалізація інноваційних проектів педагогічних
мистецьких навчальних закладів, що, обов'язково, забезпечить підготовку високопрофесійних фахівців, які в
майбутньому зможуть примножити інтелектуальний потенціал держави. Водночас, першочергове їх завдання –
готувати спеціалістів для гуманітарних закладів різних рівнів, що сприятиме загальному розвитку вітчизняної
культури. І все це повинно здійснюватись в „одній самодостатній, забезпеченій матеріально та інтелектуально
навчально-виховній системі, де б гармонійно поєднувались її складові і була б представлена можливість
спостерігати, постійно корегуючи, за розвитком обдарованої особистості протягом всього періоду її професійного
становлення” [5; с. 128].

Адже, як відомо, стратегія відродження української національної культури диктує необхідність загального
розв'язання комплексу завдань стосовно творення, збереження, поширення та засвоєння духовних набутків нації.
Тому, що саме сьогодні, з особливою гостротою постають проблеми системно-комплексного осмислення мистецької
спадщини нашого суспільства, концептування щодо музично-культурницької активізації нації і вільного діалогу
всіх його етнографічних та соціальних спільнот.

У зв'язку з цим актуалізуються пошуки оптимальних шляхів до адекватного пізнання й стимулювання розвитку
національної художньої культури, яка сьогодні відзначила 17-ту річницю своєї незалежності. І тому: „по-перше,
кожен мистецький вищий навчальний заклад держави повинен успішно репрезентувати свої досягнення в сучасному
європейському і світовому мистецтві, ставити перед собою завдання, які б сягали найвищих науково-педагогічних
показників у галузі підготовки діячів художньої культури відповідно до вимог для національного духовного
розвитку. Тут повинна формуватись творча еліта українського суспільства; по-друге, спрямовувати зусилля на
гуманізацію масової мистецької освіти, орієнтуючись на піднесення естетичної культури учнівської та
студентської молоді та на захист її від комерціалізованих ерзаців маскультури. Кожен мистецький навчальний
заклад повинен прагнути застосовувати індивідуалізований метод, виховувати високу культуру, новаторське
мислення, художній професіоналізм, національну самосвідомість, шанобливе ставлення до вітчизняних та світових
надбань; по-третє, одним з головних принципів мистецького вищого навчального закладу повинен бути захист
творчої свободи митця на ниві його художньої самореалізації сучасних умовах економічного ринку” [6; с. 25].

Дана мета не може бути реалізованою без розв'язання наступних завдань:

здійснювати співробітництво із зарубіжними науковими установами (симпозіуми, наукові конференції з актуальних
питань мистецької освіти);

розроблення програм співробітництва художньо-виконавських та науково-експериментальних напрямків;

проведення національних та міжнародних конкурсів, майстер-класи провідних фахівців музичного мистецтва.

Таким чином, вища мистецька школа неодмінно повинна бути головним координуючим центром окремо взятого регіону,
який поширював би зв'язки в галузі мистецтвознавства з інфраструктурою культурно-масової сфери (аудіовізуальне
мистецтво, телебачення, кінематограф, аудіоринок, музейна діяльність, видавництво, нотний ринок тощо). Адже
творчі та науково методичні досягнення навчального закладу, авторитет професорсько-викладацького потенціалу
провідних науково-педагогічних шкіл роблячи престижнішим навчання у ньому.

Сьогоднішній мистецький вищий навчальний заклад повинен мати потужні можливості вирішення найактуальніших
завдань. Серед них найголовніші:

проведення державної стратегії в галузі розвитку національної культури та збагачення традицій української
мистецької школи;

виховання у слухачів високо естетичної культури, новаторського мислення і художнього смаку;

формування національної самосвідомості, шанобливого ставлення до вітчизняних та світових надбань;

здійснення підготовки кваліфікованих митців світового рівня на засадах гуманітарної освіченості, професійної
майстерності та патріотичності [4; с. 112].

Для розв'язання вказаних завдань особливого значення повинні набувати певні напрямки в діяльності навчального
закладу, а також послідовне вирішення ряду існуючих на сьогодні проблем. Серед них – необхідність створення
нової моделі українського мистецтвознавства, в якому пануватиме стратегічний курс на далеку перспективу з
охопленням усіх ланок, напрямків і рівнів освіти, починаючи від дитячого садочка, закінчуючи інституціями
підготовки та перепідготовки відповідних кадрів вищої кваліфікації. Йдеться про цілісну систему інтеграції
мистецької освіти навколо центральних вузів країни в цій галузі.

Активізувати пошуки в етнонаціональній царині художньої культури посиленні національно-культурної пам'яті в
процесі підготовки митця, враховуючи структурність підготовки (школи мистецтв – академії, університети). Усе
це пов'язується з майбутнім вирішенням завдань мистецької освіти матеріалізації жанрово-видового розмаїття
народного та професійного мистецтвознавства.

Стосовно галузі музичного мистецтва, то пріоритетність напрямків повинна бути пов'язана з новою концепцією
гуманізації національної освіти –музична україністика. Враховуючи нову ситуацію, потрібно кардинально
перебудовувати методологічні й організаційні засади цього напрямку. А саме, поряд з існуючими, суто
педагогічними засобами студіювання, наприклад, репертуару, історії виконавської майстерності, художніх
особливостей української музики, створити передумови для формування культурологічних, народознавчих та




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel