Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Соціально-економічні ідеї П.Орлика» (ID:33271)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Заказ 534. Історія економічних вчень.



Соціально-економічні ідеї П.Орлика Зміст






Вступ


Пилип Орлик не був видатним вченим-економістом. В арсеналі світової економічної думки не залишилося його
досліджень, теоретичних розробок, якихсь фундаментальних праць. Проте, в історії України ім’я П.Орлика
назавжди залишиться як символ відданості українському народу, як зразок служіння на користь Батьківщини. Він
був видатним військовим, державним та політичним діячем, одним із останніх гетьманів України.

Безперечно, той час вимагав від особистості, яка встала на шлях державного управління, неабияких
індивідуальних властивостей, знань, сильних рис характеру. Усі питання державного масштабу вирішувалися у
комплексі: економічні, соціальні, політичні, релігійні проблеми були взаємозалежними та тісно пов’язаними одне
з одним. Прийняття рішення в однієї сфері неминуче тягнуло за собою зміни в інших. Економічне життя
українського народу в ті часи значним чином залежало від розв’язання політичних питань – набуття незалежності
України, захисту її від загарбників та поневолювачів.

Найбільш повно оцінити діяльність П.Орлика як гетьмана України може допомогти аналіз його поглядів стосовно
політичного, економічного та соціального життя українців, які й будуть розглянуті у цій роботі.


1. Суб’єктивні та об’єктивні передумови розвитку соціально-економічних поглядів гетьмана України П.Орлика.


Формування світогляду Пилипа Орлика (1672 – 1742), на базі якого відбувалося становлення його ідей стосовно
соціально-економічного життя суспільства, залежало, на мою думку, від двох основних груп чинників. По-перше,
це набуття П.Орликом освіти, теоретичних знань, практичного досвіду ведення державних справ, тобто становлення
його як особистості. По-друге, це – реальна соціально-економічна ситуація в країні та європейських державах, в
рамках котрої й відбувалося формування економічної думки всіх політичних та державних діячів того часу і
зокрема П.Орлика.

1.1. Становлення П.Орлика як урядового посадовця. Однією з функцій державного управління є організація
нормального та продуктивного економічного життя в країні. Для цього люди, котрі вирішили присвятити себе
служінню народу та державі, повинні мати значні теоретичні знання, певний досвід в організації подібної
діяльності.

Пилип Орлик отримав непогану на той час освіту. Після закінчення звичайної школи батьки Пилипа віддали його на
навчання до Києво-Могилянської колегії, яка згодом дістала статут академії. В ній Пилип Орлик виявляв
особливий інтерес до філософсько-богословських проблем і, як переважна більшість студентів, добре оволодів
латинською мовою, а також бароковим пишним красномовним стилем. Він навчився в логічній, ясній, прозорій формі
складати листи, меморіали, звернення, маніфести. Професор академії Стефан Яворський відразу звернув увагу на
непересічні здібності юнака та його велику жагу до науки. Він протегував Пилипові, підтримував його, а після
закінчення академії допомагав йому влаштуватися на службі.

Закінчивши навчання в Києво-Могилянській академії, Пилип Орлик у 1692 р., одержав посаду писаря Київської
консисторії, а незабаром опинився в Генеральній Військовій канцелярії, яка була вищим виконавчим органом
управління на Гетьманщині. Тут він робить швидку й видатну кар'єру. Почавши з молодшого писаря, згодом займає
поважну посаду старшого військового канцеляриста. Пилип Орлик досягнув службових висот завдяки своїм талантам.
Він не мав в Україні родових коренів, що в той час у середовищі старшини вже було неабияким важелем для
просування по щаблях службової кар'єри. Щоправда, одруження 23 листопада 1698 р. з донькою полтавського
полковника Павла Герцика – Анною – дало йому змогу ввійти до кола козацької аристократії Гетьманщини.

Вирішальну роль і в кар'єрі, і в житті Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для
здійснення своєї державної програми шукав здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися.
Він не міг не помітити Пилипа Орлика з його розумною головою, доброю освітою, літературними здібностями,
шляхетною душею, ентузіазмом і неймовірною працездатністю.

У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, який був найвпливовішим у Раді
правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Уряд генерального писаря за його
значенням і функціями можна прирівняти до міністерства внутрішніх справ і зовнішніх зносин. За Богдана
Хмельницького уряд генерального писаря обіймав Іван Виговський, який став наступником великого гетьмана.
Попередником Пилипа Орлика на посаді генерального писаря за гетьмана Мазепи довгі роки був один із найбагатших
і найвпливовіших старшин Василь Кочубей.

Пилип Орлик одержав чималі володіння „на ранг” генерального писаря в Гадяцькій сотні. Крім того, майно дружини
надавало йому право на управління декількома селами на Стародубщині, Чернігівщині й Полтавщині. Отже,
генеральний писар Пилип Орлик був заможним „державцем”, тобто володів досить значними маєтностями й землями.
Але він „ніколи не виявляв жадоби до наживи та багатства, не був визискувачем, не утискував і не гнобив своїх
селян” 


Різниченко В. Пилип Орлик – гетьман України: історична оповідь, К., Український письменник, 1996. – С. 23..

І.Мазепа зробив П.Орлика найближчим своїм соратником. Він посвячує його у свої плани щодо отримання
незалежності України від Московської держави. Це була найнебезпечніша та найважкіша справа. Вже тоді царський
уряд „вчепився” в Україну та не хотів навіть слухати про те, щоб добровільно повернути її до самостійного
життя. Не вагаючись, поставив на карту Пилип Орлик набутий ним матеріальний достаток (і втратив його) заради
втілення в життя великої ідеї Мазепи про незалежну самостійну Українську державу. Більше того, ризикуючи своїм
життям, родиною, він залишався вірним цій ідеї й „зберігав відданість гетьману під час найтяжчих випробувань і
найтрагічніших подій, коли однодумці й прибічники Мазепи кидали його й просили милості та вибачення в царя” 

Різниченко В. Пилип Орлик – гетьман України: історична оповідь, К., Український письменник, 1996. – С. 98..

Після поразки І.Мазепи, яку, на жаль, довелося відчути, П.Орлик продовжує в еміграції вести політичну та
збройну боротьбу за здобуття незалежності України. На той час він вже постає перед нами як досвідчений
державний діяч, відомий дипломат, що має неабиякий досвід ведення політичних справ країни. Він виражав
інтереси всього українського населення, котре піддавалося значним утискам з боку поневолювачів та грабіжників
багатств держави. Авторитет П.Орлика визнали керівники багатьох європейських держав та в межах своїх зовнішніх
політик здійснювали певну моральну та матеріальну підтримку гетьману та його уряду.

1.2. Економічне становище на українських землях. Пилип Орлик розумів, що країна тоді стане багатою, коли буде
мати можливість самостійно керувати своїм політичним та економічним життям. Оцінюючи стан життя українців на
той час як негативний, він вважав, що прийшов час здійснити значні переміни, щоб змінити їх життя. Українська
держава за часів П.Орлика – Гетьманщина – не була повністю суверенною. В значній степені вона залежала від
Московського царства, яке поступово перебирало на себе функції управління політичною та економічною діяльністю
країни. Малоросійська колегія як орган нагляду та контролю за українцями з боку Москви дедалі ставала все
сильніше і в кінцевому підсумку стала майже одноосібно керувати всіма важливими внутрішніми справами.

Але перед тим український уряд мав достатню владу в здійсненні своєї політики всередині країни. Фінанси
України-Гетьманщини в XVII ст. були неподільно зв’язані з господарством гетьмана і мали натуральний характер.
В основі державного господарства лежали реквізовані в польської шляхти землі, які стали власністю Війська
Запорозького та служили для утримання державних установ та урядовців.

Постійні прибутки казни йшли також від податків. За податковою системою Гетьманщини оподатковувались, головним
чином, селяни та міщани, а козаки та монастирі податків не платили. Селяни сплачували різні податки, в тому
числі так звані “стації”, при чому вносили їх частину продуктами, частину грошима. Стації йшли на утримання
війська і розмір їх залежав від місцевих умов. Не було й певної одиниці оподаткування: в одних місцевостях
брали податки від землі, в інших – від кількості худоби. До державної скарбниці також йшли податки від вивозу
та довозу товарів.




загрузка...
© 2007-2021 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel