Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Соціальна стратифікація і мобільність» (ID:33172)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   26 кб.

Заказ 2937 Соціологія


Соціальна стратифікація і мобільність



ЗМІСТ











ВСТУП


Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких
соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах
мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та інші матеріальні ресурси. У цих спільнотах
людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі
відмінності у статусі певних індивідів. Одна особа могла мати вищий статус ніж інші завдяки, наприклад, таким
особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та
складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність
цілих груп людей. Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства
на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Від стратифікації тісно залежить процес
соціальної мобільності, що означає, що індивід в суспільстві хоч і займає певне положення, але постійно його
змінює в силу тих або інших причин. І стратифікація, і мобільність були піддані ретельному дослідженню в
межах соціологічної науки, що знайшло своє відображення в працях науковців сучасного та минулого.


1. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА ЇЇ СИСТЕМИ


Теорія соціальної стратифікації, яка є продуктом західної соціології, відносно недавно стала прийнятною у
вітчизняній соціології. Вона прийшла на заміну класової теорії Маркса, яка була єдино визнаною ще буквально
два десятиліття тому. Термін «стратифікація» (від латинського stratum – прошарок і facere – робити)
запозичений з геології, де він означає вертикальне розшарування ґрунтових пластів. У соціології цей термін
уперше був використаний П. Сорокіним на початку ХХ ст. для означення диференціації певної сукупності людей
(населення) на класи в ієрархічному ранзі. Стратифікація – це визнання існування в суспільстві нерівності
вертикального розшарування, вищих та нижчих прошарків – страт.

Стратами називаються великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії
суспільства [8; с. 211]. Основою утворення страт є природна й соціальна нерівність. Природну нерівність
зумовлено різними фізіологічними та психологічними властивостями, котрі люди мають від природи, з народження
(етнічна належність, статево-вікові особливості, родинні зв'язки, фізичні та психологічні особливості тощо).
Нерівність, зумовлена природними відмінностями, є первинною формою нерівності, що проявляється й у деяких
тварин. У людей вона може стати основою появи нерівноправних відносин. Проте головною рисою людського
суспільства є соціальна нерівність, що зв'язана з відмінностями, зумовленими соціальними чинниками: поділом
праці (розумова й фізична), укладом життя (міське й сільське), соціальною роллю (інженер, політичний діяч,
батько) тощо.


Відповідно до поглядів П.Сорокіна, до страт можна віднести наступні соціальні групи [5, 6]:



I. Важливі односторонні групи (тобто такі, що згуртовані навколо одного ряду основних цінностей): А –
біосоціальні: 1) расові, 2) статеві, 3) вікові: Б – соціокультурні: 4) ряд, 5) територіальне сусідство, 6)
мовні, етнічні і національні групи, 7) держава, 8) професійні, 9) економічні, 10) релігійні 11) політичні, 12)
„ідеологічні” групи (наукові, філософські, естетичні, освітні, етичні, групи відпочинку та розваг), 13)
номінальні групи еліти (вожді, генії й історичні особистості).



II. Важливі різносторонні групи (об'єднанні навколо двох чи більше рядів цінностей): 1) сім'я, 2) клан, 3)
плем’я, 4) нація, 5) соціальний порядок чи прошарки (типу середньовічної аристократії, духовенства,
буржуазії, робітників і селян як третього прошарку), 6) соціальний клас.



Ця схема П.Сорокіна в соціології не заперечується і може служити теоретичною моделлю стратифікаційної карти
світового рівня. Конкретно і наглядно соціальна стратифікація проявляється більше в соціальному вимірі
суспільства, коли воно розглядається в рамках конкретно взятої країни і в конкретний час. Тому групи людей,
які виділяють для розгляду в даній країні, повинні постати не в застиглому вигляді, а в постійному русі і
переміщеннях, які існують у живому, функціональному суспільстві. Ці переміщення в соціології отримали назву
„соціальна мобільність”. Соціальна стратифікація розглядається в тісному зв'язку і взаємодії з соціальною
мобільністю.


Суспільство є не просто диференційоване на окремі групи, воно ще й ієрархізоване. У ньому одні групи мають
більше прав, привілеїв і переваг, інші – менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато
несправедливості, тому ця проблема завжди цікавила соціологів. І, якщо те, що основою диференціації є
нерівність людей, визнають усі вчені, то щодо визначальних чинників і критеріїв ієрархії їхні погляди не
збігаються. Існує багато шкіл і парадигм, які по-різному їх тлумачать.

Так, марксизм першопричиною нерівності вважає економічний чинник – відносини власності, первинний розподіл
матеріальних благ. Саме поява приватної власності, на думку марксистів, призвела до соціального розшарування
суспільства, появи антагоністичних класів: власників (рабовласники, феодали, буржуазія) та класів, які не
володіють власністю, (раби, пролетарі), або мають обмежене право на власність (селяни). Інтелігенція, за
марксистською концепцією – проміжний прошарок.

Функціоналізм пояснює нерівність виходячи з диференціації соціальних функцій, виконуваних різними прошарками,
класами, спільнотами. Функціонування й розвиток суспільства можливі лише за умови поділу праці, коли кожна
соціальна група, клас, спільнота виконують притаманні їм функції. Для нормальної життєдіяльності суспільства
є необхідним виконання всіх функцій, але деякі з них більш важливі, а інші – менш. На основі ієрархії функцій
складається відповідна ієрархія груп, класів, спільнот, що їх виконують. На верхівці ієрархії перебувають
ті, що управляють, бо саме управлінська функція покликана об'єднати, скоординувати, створити умови для
виконання всіх інших функцій.

Проте, чому якась функція має бути важливішою за інші, коли суспільство як цілісність не може існувати без
жодної з функцій, без усієї їх множини; чому той чи той індивід має належати до вищої страти, коли він не бере
безпосередньої участі в управлінні. Тому Т. Парсонс, визнаючи соціальну ієрархію за необхідний чинник, що
забезпечує життєдіяльність соціальної системи, зв'язує її конфігурацію з існуючими в суспільстві цінностями.
На його думку, соціальні прошарки розміщуються в ієрархічній послідовності залежно від системи цінностей, від
уявлення, яке формується в суспільстві щодо кожного з індивідів, соціальних груп, прошарків; змінюються
цінності – змінюється й послідовність їх розміщення [4; с. 89].

М. Вебер, крім економічних стратифікаційних критеріїв (відносини власності, рівень доходів), користується




загрузка...
© 2007-2021 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel