Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Соціальний конфлікт: підходи до аналізу і методи розв’язання» (ID:33146)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       10 стр.
Размер в архиве:   52 кб.

Заказ 2060 Общая социологическая теория


Курсова робота на тему:

Соціальний конфлікт: підходи до аналізу і методи розв’язання.


Зміст






Вступ


Актуальність дослідження. На початку ХХІ ст. перед людством постала безальтернативна проблема: або оволодіти
наукою й мистецтвом розв’язання чи припинення конфліктів, або втратити перспективи виживання на Землі через
численні та руйнівні конфлікти. Глобальні конфлікти попередніх століть стали головною причиною масової
загибелі людей внаслідок терору тоталітарних режимів, заколотів і бунтів, революцій та контрреволюцій.

Проблема конфліктної взаємодії в суспільстві є актуальною протягом усього існування людської цивілізації.
Історія людства довела, що конфлікт не належить до тих явищ, якими можна управляти лише керуючись здоровим
глуздом й певним життєвим досвідом. Щоб справити на нього ефективний вплив, необхідно, принаймні, розуміти
істинні витоки та причини виникнення конфлікту, виявити закономірності його розвитку й прогнозувати його
можливі наслідки. Тому конфлікти в суспільстві, починаючи з ХІХ стали об’єктом прискіпливої уваги
дослідників. Наукові підвалини соціального конфлікту заклали західні вчені Т. Веблен, Р. Дарендорф, Г.
Зіммель, Л. Козер, К. Маркс, Ч. Міллз, Р. Міхельс, Г. Моска, В. Парето.

Значна прогалина в розвитку теорії соціального конфлікту мала місце в межах радянської науки ХХ ст., разом з
якою тривалий час розвивалася українська наукова думка. Радянські вчені вимушені були виключити дослідження
соціальних суперечностей у системі управління, яких начебто не могло існувати в умовах соціалізму, оскільки
соціалістичний розвиток призводить до поступового їх розв’язання. Учені вивчали роль конфліктів у житті
соціальних організацій, у сфері потреб людей, в управлінській діяльності.

Сучасні російські і українські вчені повернули практику вільного, політичне незаангажованого дослідження
конфліктних явищ в суспільстві. Розгляду конфліктних явищ в суспільстві присвячені праці О.Я. Анцупова,
Є.М. Бабосова, О.М. Бандурки, В.Д. Вишнякової, І.Є. Ворожейкіна, А.В. Гірника, О.М. Громової,
А.В. Дмитрієва, Л.М. Ємельяненко, М.І. Пірена, А.А. Ручки, Г.М. Сагача, В.В. Танчера, Е.А. Уткіна,
С.В. Фролова, В.П. Шейнова та ін.

За останні роки проблеми конфліктності українського суспільства, його політичної сфери і державного управління
неодноразово висвітлювалися в дисертаціях українських вчених: О.В. Батрименко, І.Д. Денисенко, Н.П. Довгань,
Є.Ю. Звонкова, А.А. Єзерова, О.В. Кабачної, В.О. Котигоренка, Г.А. Мітрошенко, В.А. Можаровського та ін.

Численні дослідження конфліктів, їх природи, сутності, шляхів розв’язання вимагають осмислення та
систематизації наявного матеріалу. Тому метою даної роботи є узагальнення положень конфліктологічної теорії,
приведення системи знань про конфлікт у відповідність з сучасними реаліями.

Досягнення мети дослідження передбачає формулювання та реалізацію наступних завдань:

проаналізувати на основі системного й порівняльного підходів існуючі в науковій вітчизняній та зарубіжній
літературі погляди щодо конфліктів у соціальній сфері;

дослідити політичний конфлікт в сучасній Україні як основний вид соціального конфлікту;

узагальнити напрацювання науковців щодо шляхів та способів управління конфліктами в політичній сфері
українського суспільства.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в процесі виникнення, розвитку й припинення
конфліктів у політичній сфері суспільства.

Предмет дослідження – особливості виникнення й перебігу конфліктів у політичній сфері українського суспільства
та шляхи їх вирішення.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що політична сфера українського суспільства є головним
джерелом всіх соціальних конфліктів.

Методи дослідження. В дослідженні використовувалися різні загальнонаукові метод. Зокрема, системний підхід
дав можливість виявити взаємозв’язок соціального конфлікту із політичною сферою суспільства.
Соціально-прогностичний метод дозволив виявити взаємообумовленість між трансформаційними процесами в
Україні, змінами у соціальній сфері та проявами конфліктів у політиці.


Розділ 1



ПОРІВНЯННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ФУНКЦЙ СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ



1.1. Проблема визначення соціального конфлікту в соціології


Аналіз теорій соціального конфлікту з часів стародавнього китайського філософа Мо-цзи до теперішнього часу
дає значну кількість визначень цього явища. У світлі категорій протиріч і боротьби, уперше представлених
древніми філософами як загальні характеристики буття, може бути глибоко зрозуміла і сутність конфлікту, його
універсальний характер.

Протиріччя – центральна категорія діалектики – матеріалістичного філософського навчання про загальні
категорії і закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Відповідно до цього навчання протиріччя
зв’язане з різноманіттям елементів єдиного цілого. Протиріччя і є відношення особливого роду між цими
елементами цілого, що виникає з появою всякої неузгодженості, невідповідності в структурі цілого. І оскільки
абсолютно стійкої відповідності в жодному реальному предметі немає, остільки протиріччя носить універсальний
характер, як і конфлікт, який у даному зв’язку може бути представлений як "момент загострення в розвитку
протиріччя, як прояв одного з його станів чи властивостей" [16, с. 83]. Саме тому, що протиріччя носить
універсальний характер, світ знаходиться в постійному русі і розвитку.

Складні та суперечливі оцінки соціальних конфліктів дала епоха Відродження. В цей період з різким осудженням
соціальних зіткнень та конфліктів виступали такі відомі гуманісти, як Т.Мор, Е.Роттердамський, Ф.Рабле.

В Новий час з відкритою критикою конфліктів та насильства виступали англійські демократи і французькі
просвітителі XVIII ст. Д. Прістлі, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер. В роботах цього періоду
багато уваги приділялось пошуку раціональних форм організації суспільного життя, усуненню причин соціальних
конфліктів, що коренилися у формах державного устрою, які віджили своє.

Відомий німецький філософ І. Кант вважав, що природній стан суспільства – це стан війни, проте він розділяв
погляди щодо можливості “вічного миру” в майбутньому. Разом з цим для І. Канта характерне визнання певної
позитивної ролі соціальних конфліктів в загальній історичній долі людського роду.

На межі ХІХ – ХХ ст. з’являється соціологічна теорія К. Маркса, яка не тільки не пройшла повз проблематики
соціального конфлікту, але можна вважати, що соціальний стан конфлікту складає класичну сферу її інтересів.

У своєму наступному розвитку теорія конфлікту постійно спирається на вихідні ідеї про природу конфлікту,
висловлені видатними мислителями стародавності, Середньовіччя і Нового часу. Так, сучасна конфліктологія,
використовуючи ці ідеї класичної філософії, так чи інакше дотримується двох основних концепцій людської
природи.

Одні вчені, керуючись ідеями Ж.-Ж. Руссо, К. Маркса, стверджують, що людина є істотою раціональною, а сплески
агресії і жорстокості виникають як змушена реакція на життєві обставини. Вони вважають, що реформи й
удосконалювання соціальних інститутів приведуть з неминучістю до знищення конфліктів і війн.

Інші затверджують споконвічну ірраціональну природу людини, для якої насильство й агресія є природними.
Дотримуючись установок Т. Гоббса, розвинутих у працях Ф. Ніцше і З. Фрейда, прихильники цієї концепції
розглядають агресивні прояви в поведінці людини не як патологію і відхилення в її природі, а як природний




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel