Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Етнографія. 4 питання» (ID:32045)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       7 стр.
Размер в архиве:   30 кб.

Заказ 954. Етнографія


4 питання


Зміст













1. ТЕОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


Проблема походження українців постала перед наукою давно. Вона тісно пов’язана з визначенням
загальнослов’янською етногенезу та через різне тлумачення має декілька версій (варіантів).


Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського
народу – міграційної та автохтонної. Вони мали як своїх прихильників, так і опонентів. Перша з них ґрунтується
на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно з цією теорією, слов'янство виникло в
Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони вирушили на південь у віслянський
басейн, а пізніше – на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і
південно-східних.


Друга теорія – автохтонна, або аборигенна, стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої
території з часів неоліту. По історичній вертикалі зміцнювались культури, але етнос залишався той самий.
Численні дослідження О. Шахматова, О. Преснякова, В. Хвойки, В. Грекова, П. Третьякова, Б. Рибакова,
В. Петрова дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини.


Те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, засвідчують численні писемні,
лінгвістичні, археологічні, культурні пам'ятки, а також прямо й опосередковано історичні хроніки стародавніх
авторів – Йордана, Прокопія Кесарійського, Менандра Протиктора, Феофілакта Сімоката, Маврикія Стратега,
Нестора.


Отже, слов'яни – це автохтони-аборигени, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє
Наддніпров'я. Зазначимо, що "Повість временних літ" виводить праукраїнські слов'янські племена з-над Дунаю.
Тезу про "дунайську епоху" в житті праукраїнських слов'ян висунув ще М. Драгоманов у 70-х роках XIX ст., а
М. Грушевський називає добу українського розвитку (IV – IX ст. н.е.) "чорноморсько-дунайською".


Висувалася також як компромісна гіпотеза про прабатьківщину слов'ян між Дніпром і Віслою. Ю.Кухаренко,
І.Русанова вважали, що вона – на західному Поліссі; І.Ляпушкін – на Прикарпатті; І.Вернер – у верхів'ях
Дніпра, Десни й Угри; А.Попов – у нижній течії Дунаю; М.Рудницький – на південному узбережжі Балтійського
моря.


Отже, на підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік і наукових розвідок можна визначити спільні
ознаки на користь автохтонного походження українців. Головні з них такі: спільний фізично-етнічний тип; мовний
фактор, ґрунтовно досліджений і вивчений мовознавцями, зокрема топоніми і гідроніми; археологічні пам'ятки,
які мають спільні риси, характерні тільки для однієї території; основні види господарської діяльності –
землеробство і скотарство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі; мистецькі твори, зокрема
кераміка, які мають характерні ознаки лише певного географічного ареалу; світоглядно-обрядова система, що
сформувалась і функціонувала впродовж тривалого часу в праслов'янських і слов'янських народів.


Усе наведене дає змогу стверджувати, що на території України спостерігалися монолітна єдність культурних
процесів, велика щільність населення, територіальне поширення культури. Сформувалася, збереглась і, попри всі
негаразди, дійшла до нашого часу мова. її не знищили мігранти, як це трапилося в Європі у першій половині І
тис. н.е., коли Рим в ім'я панування латині винищив тубільні мови саллів, іберів, норіків, фракійців.


Основоположником теорії автохтонізму є видатний український археолог В. Хвойка (1850 –  1914 pp.). Внаслідок
ґрунтовних археологічних досліджень він довів, що український народ не мігрант, а корінне, споконвічне
населення, яке створило, трансформувало, дало тенденції розвитку культурних процесів і що ці процеси мають
свої, притаманні лише території України особливості.


На основі автохтонної теорії вибудував фундаментальну "Історію України-Руси" М.Грушевський. Вона висвітлена в
"Нарисі історії України" Д. Дорошенка, працях сучасних істориків М. Артамонова, Б. Рибакова, П.Третьякова,
О.Удальцова, М.Брайчевського та ін. Одна з найґрунтовніших праць із проблем походження слов'ян належить
відомому українському вченому В.Петрову. Поряд із дослідженням етногенезу він зробив спробу розглянути питання
розвитку культурних процесів на територіях, які сьогодні заселяє народ України.


Питання про генетичні витоки українського народу на сучасному етапі має неабияке значення і викликає при
розв'язанні достатньо гострі, зумовлені актуальними проблемами в житті нашого суспільства, суперечки. Однак
дискусійність багатьох проблем, пов'язаних із витоками вітчизняної культури, зумовлена не лише тенденційністю
в їх розв'язанні. Наявність різних наукових концепцій пояснюється браком археологічних даних, інших
достовірних джерел інформації, що могли б прояснити картину масштабних історичних подій, котрі відбувалися на
теренах сучасної України, а також і тих глобальних історичних процесів, у яких за доби Великого переселення
народів брали участь праслов'янські племена. Тому, спираючись лише на історико-філологічні й пов'язані з ними
міфологічні дослідження давньої культури і в наших землях, і на широких просторах євразійського материка,
науковці поки що не мають змоги дійти одностайної думки щодо історії виникнення та розвитку українців в
докиївську добу. До цієї низки проблем додається проблема походження й розвитку спільної пракультури власне
слов'янських племен, яка також не має однозначного розв'язання.





2. СІМЕЙНІ ОБРЯДИ ТА ЗВИЧАЇ


Обряд – це сукупність традиційних умовних дій, котрі в образно-символічній формі виражають усталені зв'язки
людей з природою та поміж собою. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини.
Вона становить систему свят, обрядів та ритуалів, якими відзначаються всі найважливіші життєві події людини
від її народження до смерті; крім того, вони закріплюють про неї пам'ять і після смерті. У цьому плані сімейна
обрядовість глибоко філософічна, оскільки, встановлюючи духовний зв'язок між поколіннями, вона наповнює життя
оптимістичним змістом.


У сімейній обрядовості сплелися дії, символи, словесні формули та атрибути, виникнення яких сягає різних




загрузка...
© 2007-2021 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel