Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Релігія в житті людини» (ID:31128)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   19 кб.

Заказ 659_вторая работа из двух

Тема: "Релігія в житті людини". Зміст







Вступ



Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики
набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення,
функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії
суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури.

Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства
взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її
шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається
особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї
у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою
наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це
надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в
цілому.


1. РЕЛІГІЙНИЙ ДОСВІД: ЙОГО СУТНІСТЬ, ФОРМИ І ВИЯВИ. ТЕОЛОГІЧНЕ І ОСОБИСТЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БОГА.



Зв’язок між людиною і надприродним здійснюється, перш за все, за допомогою особливого виду духовного пізнання
– релігійного досвіду. Релігійний досвід є одним з об'єктів найпильнішої уваги дослідників – і одночасно
приводом для найжаркіших дискусій. Різні – часто суперечливі одна одній – точки зору існують щодо визначення
поняття “релігійний досвід”, розуміння його сутності, природи, місця, яке він займає в релігійній свідомості.

Найпоширенішим є визначення, що базується на філософському розумінні: досвід є певне переживання або
сукупність переживань, які пов'язані з чуттєвим сприйняттям і збагачують знання суб'єкта. Відповідно,
релігійний досвід виступає як деяка сукупність релігійних переживань, сприйнятих, оцінених, перероблених
суб'єктом з релігійної точки зору і значущих для формування, зміцнення, розвитку його релігійного світогляду.
При такому розумінні дане поняття охоплює широкий спектр явищ: релігійний екстаз, досвід спіритів і учасників
спіритичних сеансів, віщі сни, пророцтва, що збулися, раптові і “чудові” зцілення, медитація, досвід людей, що
пережили клінічну смерть, досвід внутрішнього прояснення та духовного відродження. Нерідко подібний досвід
пов'язаний з так званими зміненими станами свідомості і психічними явищами, які в психіатрії кваліфікуються як
патологічні – маренням, розщеплюванням особистості та ін.

Існує і інше розуміння релігійного досвіду, яке доповнює перше. Воно пов'язане з поняттям досвідченості і
розкривається як досвідченість в релігійному житті, що досягається тривалим перебуванням в релігійному
середовищі і завзятістю в прагненні до релігійно обумовлених цілей. Досвід розуміється тут як перевага, яку
досвідчена людина одержує перед недосвідченим, як нова, вища якість навичок, здібностей, думок, переживань, що
придбавається завдяки систематичній старанності в різних видах релігійної практики. Таким є, зокрема, досвід
регулярної молитви, медитації, поста, аскетичного життя, убивання плоті; досвід виконання певних фізичних,
дихальних і уявних вправ (гімнастика йогів, бойові мистецтва, що мають характер культових дій); досвід
підпорядкування дисципліні, що панує в релігійній організації (для мирян – досвід відвідування церкві, для
ченців – монастирського життя, для духовних осіб – церковного служіння); досвід спокуси і протистояння йому;
досвід покаяння і сповіді (і пов'язаний з цим досвід систематичної уваги до власного душевного і духовного
життя); досвід релігійної чесноти, любові до Бога і ближнього, добродійності, прощення ворогів і т.п.

Розглянуті типи релігійного досвіду умовно можна класифікувати по ролі суб'єкта як “візіонерській” –
споглядально-пасивний і “прагматичний” – діяльно-активний. Типи не відокремлені один від одного абсолютно,
зв'язок між ними відбувається, зокрема, у тому, що другий за деяких умов стає передумовою першого. Якщо про
візіонерському досвіді можна сказати, що він мало залежить від намірів і зусиль суб'єкта і в значній мірі
обумовлений індивідуальними особливостями особистості, то діяльний досвід є потенційно загальнодоступним, і
багато видів культової практики цілеспрямовано спрямоване до досягнення певних духовних станів, наприклад
душевного підйому, звільнення від негативних емоцій, відчуття обмеженості власного існування, твердості і
ясності духу, упокорювання і т.д. Ці стани, хоча і не носять екстатичного характеру, проте відрізняються
емоційною насиченістю. В переживаннях суб'єкта мають значення і цінність зіткнення з реальністю вищого
порядку, ніж реальність емпіричного досвіду, а тому сприймаються як джерело нового знання. Властивість
виступати в ролі джерела нового знання (або підтвердження старого) властиво, таким чином, обом типам досвіду,
через що в системі виправдання віри вони виконують приблизно схожу роль.

Головним способом засвоєння релігійного світогляду виступає віра, яка переходить нам від минулих поколінь у
всьому історично – культурному контексті і спирається на особистий досвід людини. Практика ж культових дій
оперує механізмами формування і підсилення цієї віри відносно особливостей буденної свідомості. На рівні
теоретичного знання в теології відбувається процес систематизації і оновлення світогляду у відповідності до
змін, яки відбуваються як в самому житті, так і в області знання й розвитку культури в цілому.

Кожна віруюча людина, виходячи з власного релігійного досвіду, по-своєму розуміє Бога. Безперечно, в кожній
релігій є певні принципи, канони та інші світоглядні установки, щодо розуміння того чи іншого явища, і
особливо чіткі вони є стосовно визначення головного надприродного елемента будь-якої релігії – Бога. Але
індивідуальні особливості кожної людини та її релігійний досвід, який також є суто індивідуальним, змушує
віруючого мати власне уявлення про Бога, його відношення до людини, світу і особисто до даного віруючого.

В богослов'ї існує більш чітке концептуальне розроблення цієї тематики. Бог, за релігійними уявленнями, –
першооснова реальності, верховна надприродна сутність, яка наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і
всемогутністю, є творцем світу і причиною всього, що в ньому відбувається.

Бог є надприродний, надреальний. Він породжує природу, породжує все – тому він не є нічим з того, що сам
породжує. Бог є трансцендентним, тобто потойбічним, таким, що не міститься в межах даного замкненого кола
свідомості. Тому людина, на думку богословів, не може відкрити Бога, «побачити його», пізнати так, як вона
може пізнати будь-яке природне явище. Лише сам Бог може відкритись людині, може перейти цю грань між
трансцендентним і іманентним, тим більше, що не будучи сам творінням, Творець залишає в кожному своєму
творінні маленьку частину себе.

Важливим є твердження про творення світу Богом "з нічого". У всіх релігіях присутній факт творення. І хоча
кожна релігія по своєму трактує це явище, все ж таки створення світу є провідною ідеєю кожної релігії. При
чому творення не обмежується лише творенням світу, сюди входить створення всього існуючого на землі (людини,
тварин, рослин та ін.). Але творець – означає не лише одноразове створення чогось, а постійне творення,
оновлення створеного. Так Бог, створивши світ, людину, постійно продовжує процес творіння – але вже через
саму людину.


2. ВІРА ЯК ПОЧУТТЯ І ПОТРЕБА ЛЮДИНИ. РЕЛІГІЙНИЙ ФАНАТИЗМ.



Віра (від лат. veritas – істина, verus – істинний) – це:

духовна здатність людської душі безпосередньо знати таємні шари буття, містично перебувати в осередку
пізнаваного предмета й інтуїтивно осягати сутності.

здатність людини визнавати адекватність своїх почуттєвих образів сприйманим речам і явищам.

оцінювання висловлень і інших форм опосередкованого знання як істинних без достатніх логічних і фактичних
обґрунтувань.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel