Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Краса чистих людських взаємин» (ID:31082)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       2 стр.
Размер в архиве:   7 кб.
| 1 |

Тема: Краса чистих людських взаємин

Предмет: зарубіжна

Вид: твір

В житті не часто зустрічаються чисті віддані взаємостосунки між людьми. Проте інколи вони бувають таким
красивими і безкорисливим, що запам’ятовуються на все життя. Згадаймо хоча б вчинок художника з твору О Генрі
«Останній листок»

Американець Вільям Сідні Портер добре знаний в усьому світі як письменник О. Генрі. Він рано залишився
сиротою. Підробляв в аптеці свого дядька, нипав багато поневірянь, навіть був засуджений за розтрату грошей і
відсидів у нормі Колумбус у штаті Огайо. За своє життя він бачив багато людей, стикався із різними долями.
Коли він став письменником, то його героями стали саме вони – маленькі люди, клерки, бандити, шахраї. Одна з
найкращих, найдраматичніших новел О. Генрі - «Останній листок». Героїні її – дві молоді художниці Сью і
Джонсі, які живуть у «старому чудернацькому» Грініч Віліджі. Сира й холодна зима на півночі Америки принесла
мешканцям старого будинку пневмонію. Джонсі захворіла у листопаді так сильно, що перебувала за крок від
смерті. Лікар, який прийшов оглянути Джонсі, і казав, що їй потрібно добре харчуватися і приймати ліки, щоб
одужати. Але у Джонсі немає бажання жити. Вона вирішила, що помре, коли впаде останній пожовклий лист зі
старезного вузлуватого плюща за вікном кімнати.

У другій частині новели з’являється старий німець Берман. Він – художник, який все життя тільки мріє про
шедевр, що коли-небудь вийде з-під його пера. Для цього потрібне натхнення, якого не дає життя. Тому Берман
ніколи не почне роботи над шедевром. Автор небагато розповідає про життя художника і про все, що він робив
після того, як почув про хворобу Джонсі. Ми дізнаємося про вчинок Бермана вже після його смерті. Старий німець
майстерно намалював листок плюща прямо на цегляній стіні і хворій Джонсі давалося, що листок так сильно
чіпляється за життя, що ніколи не впаде. Так минуло кілька днів. Джонсі почала одужувати. Нарешті дівчина
зрозуміла, що була поганим дівчиськом і що це гріх – хотіти вмерти. їй допоміг подолати хворобу листочок плюща
– символ життя, намальований Берманом.

У кінці новели Джонсі довідується, хто допоміг їй вижити. Старий Берман намалював листочок ціною свого життя.
Він промокнув від дощу, замерз від холодного пронизливого вітру. Його старий організм не витримав пневмонії -
і він номер. Старий художник віддав своє життя для того, щоб жила Джонсі. Невдаха і нездара зумів подарувати
дівчині більше, ніж звичайний шедевр, – життя.

Новела О. Генрі – про людяність, співчуття, самопожертву. І про мистецтво, яке має спонукати до життя, давати
наснагу, радість і натхнення. Це і є уроки О. Генрі, вони вчать радіти щирим людським почуттям, які можуть
зробити життя у цьому шаленому світі щасливим і осмисленим.

Такі ж чисті людські взаємини ми бачимо у творі «Останній дюйм» Дж. Олдріджа. Через усе життя Джеймс Олдрідж
проніс любов до простих людей, до природи, зберіг захоплення риболовлею та мисливством. Його оповіданнями
захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства представлена письменником у єдності людини й природи та через
красу чистих людських взаємин. В австралійському циклі оповідань Олдрідж з величезною майстерністю зумів
передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка Едгара. У своїх невеличких творах Олдрідж прагнув
показати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: «У мене є оповідання
«Останній дюйм». Його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. Насправді ж – це метафора.
Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося
людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… Щоб останній дюйм
не був пройденим. Щоб були люди на Землі…»

Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім
драматизмом. Герой – пілот – береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком
для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні
й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати
сина, а головне – зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від
власної дитини. Деві – десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько – стороння
людина, «різка й небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться,
якщо батько так ніколи й не випливе з морської глибини. Після обіду Деві запитує батька про те, чи відомо
комусь про їхнє місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не
станеться!»

Історія поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що
сталося. Обличчя Деві було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і
хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопець розвинутий». Так, цей хлопчина
«був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний
характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і раптово загине, Деві залишиться сам, і його
не скоро знайдуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть. Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього
дюйма, Олдрідж розкриває жах і збентеження, що охоплювали дитину. Обличчя Деві зосереджене, уважне. Він мусить
виконати роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам подорослішав. У нього з’явилося почуття
відповідальності за себе і за свого батька.

За цей нетривалий час Бен і Деві, які були майже чужими і непотрібними один одному довгих десять років,
порозумілися і відчули, що вони рідні. Хлопчик зміг посадити літак на злітну смугу, хоч це коштувало йому
багатьох зусиль. І перш за все моральних, бо батько на останньому дюймі від землі втратив свідомість. Хлопчина
показав, що він здатен боротися, боротися „до останнього дюйма”. І це з гордістю усвідомив батько. Тепер йому,
Бену, вже прийдеться долати „останні дюйми”, щоб заслужити любов і повагу сина. Та читачі впевнені : всі
перепони до зближення сина та батька будуть подолані, бо обидва – люди сильні, рішучі та люблячі.

Так, дійсно, у житті не раз настають або залишаються і останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле
життя, яке подарував йому син.

Джеймс Олдрідж неодноразово звертає увагу читача на описи моря, пустелі, поведінки героїв, адже саме в цих
фрагментах твору віддзеркалилася думка письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема
відповідальності є однією з найважливіших в оповіданні, бо людина – творець своєї долі. Письменник підкреслює,
що вона – досконалий витвір природи і мусить, бути достойна того місця, котре займає у світі природи.


| 1 |



загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel