Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «соціологія праці» (ID:30966)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   14 кб.

Тема: К/р "соціологія праці"



Предмет: соціологія праці



Вид роботи:     к/р



Кількість сторінок:  6  Мова: українська



Строк здачі: 27/12



План:



1. Вплив змістовності праці на формування основних груп працівників



2. Які особливості застосування нематеріаьних стимулів



3. розкрийте сутність теорій "тейлоризму", "людських стосунків", "збагачення праці", "подвійної мотивації"


Зміст




1. ВПЛИВ ЗМІСТОВНОСТІ ПРАЦІ НА ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ГРУП ПРАЦІВНИКІВ

Зміст праці означає конкретну трудову діяльність працівника та її ознаки. Зміст або змістовність праці – це
соціально-технологічна характеристика діяльності, яка враховує види, функцію і організацію трудових дій на
робочому місці, фізичну та інтелектуальну напругу, ступінь самостійності, або технологічної прив’язаності
працівника, монотонність або різноманітність праці. Зміст праці включає в себе розподіл функцій (виконавських,
реєстрації і контролю, спостереження, наладки та ін.) на робочому місці і проявляється в сукупності операцій,
що виконуються. Якщо спробувати класифікувати види праці з врахування всіх цих ознак, виявиться, що праця
буває досить різноманітною. В цьому випадку дослідники говорять про соціально-економічну неоднорідність
праці.

Неоднорідність праці виявляється в існуванні різних за змістовністю та умовам праці видів трудової діяльності,
пов’язаних з різницею в техніко-технологічному оснащенні виробництва, з одного боку, і в рівні розвитку,
трудовому потенціалі самих працівників – з іншого. Все це складає структуру соціально-економічної нерівності
праці. До найважливіших елементів нерівності відносяться:

залученість до матеріального або до духовного виробництва;

аграрні або індустріальні види праці;

розділення праці на групи: 1) розумовий та фізичний вид праці; 2) кваліфікований та некваліфікований; 3)
фізично-важкий і порівняно легкий; 4) організаторський (управлінський) і виконавський вид праці;

відмінності в монотонності та різноманітності;

виконання роботи в шкідливих або сприятливих умовах.

Кожна з нерівностей виникає як складова частина розділення або спеціалізації праці і служить основою для
формування соціальних відмінностей працівників, що призводить до їх диференціації, соціальної неоднорідності
(нерівності). Іншою мовою, соціально-економічні відмінності у праці стають економічною основою, на якій
виникають відмінності між групами працівників та сприяє виникнення різних груп працівників. Різниця у
трудових функціях, що виявляються у процесі, праці також приводять до соціальної нерівності груп людей, які
виконують різні види труда. У процесі формування таких груп формуються певні стійки зв’язки між їх членами,
встановлюються соціально-трудові норми та відношення, формується певна соціальна структура.

В структуру виробничого колективу входить сукупність соціальних груп, що різняться між собою за певними
ознаками. В залежності від змістовності праці розрізняють дві великих групи працівників: 1) група фізичної і
2) група розумової праці. Вважаючи на те, що зараз праця нерідко поєднує в собі ці дві ознаки, робітників
розрізняють за перевагою того чи іншого виду діяльності: якщо працівник більше робить фізично, значить, це
фізична праця, якщо більш робить інтелектуально – це розумова праця. Основна підстава для їх розрізнення
полягає також в визначенні того, яку енергію витрачає працівник в ході виконання робіт – фізичну (мускульну)
або розумову (психічну). Додатковими диференційними ознаками можуть виступати: роль в організації праці, умови
праці та побуту, рівень та спосіб оплати праці, культурно-освітній рівень, зміст дозвілля та ін.

Відповідно до цього поділу на виробництві створюються наступні функціональні групи: робітники,
інженерно-технічний персонал, службовці.

У робітників загальною функцією є безпосереднє виконання операцій виробничого процесу. Вони розділяються на
основних та допоміжних працівників. Основні робітники – учасники безпосереднього виготовлення продукції, для
випуску якого сформований виробничий колектив. Допоміжні робітники – обслуговують основний процес, сприяють
ефективності його здійснення.

Інженерно-технічні працівники та службовці виконують функції керівництва та організації виробництва, його
науково-технічного забезпечення, підготовки, обробки та використання інформації. Їх праця носить
управлінський або виконавчий, творчий або репродуктивний характер.

В залежності від структури і взаємозв’язку трудових функцій працівники розділяються на
професійно-кваліфікаційні групи. За ознакою професії, що відображає рід діяльності, обсяг спеціальних знань
та вмінь, розрізняють токарів, слюсарів, фрезерувальників, економістів, механіків, енергетиків та ін.

У відповідності з кваліфікацією, що характеризує об’єм та структуру знань та навичок, розрізняють групи
робітників некваліфікованої праці, малокваліфікованої, середньої та високої кваліфікації. Розрізняють
керівників вищої, середньої та нижньої ланки. За складністю робіт розрізняють спеціалістів та технічних
виконавців першої, другої та третьої категорії. Таким чином, професії розрізняються за складністю праці і
кваліфікації робітників. Існують професії простої праці, рівнопредставленої складної та простої праці та
переважно складної праці. Цим групам відповідають різні кількості ступенів класифікації, складність кожної
ступені та час їх засвоєння.



2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ СТИМУЛІВ


Нематеріальні стимули представляють собою стимули, які, в основному стосуються духовної сфери людини. До
нематеріальних стимулів відносять вплив (дії) керівництва організації, підприємства, установи, які
розраховані на задоволення соціальних, моральних, творчих і соціально-психологічних потреб працівника. В
цьому зв’язку всі нематеріальні стимули можна розділити на групи: 1) соціальні, 2) моральні, 3) творчі, 4)
соціально-психологічні.

Соціальні стимули пов'язані з прагненням людей брати участь в управлінні, просуватися по
соціально-професійних сходах, займатися престижною працею. Іншими словами, це вплив на внутрішні потреби
працівника в самоствердженні і владі. За даними соціологічних досліджень, соціальні стимули є дуже важливими
для працівників.

Моральні стимули пов'язані з потребами людини у визнанні й пошані, етичному схваленні. Ці стимули виявляються
в таких формах, як усна і письмова подяка, різні нагородження, присвоєння почесних звань та ін.




загрузка...
© 2007-2021 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel