Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка. Значення «Кобзаря» Т. Шевченка для української культури» (ID:306)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Київський Державний Університет Культури і Мистецтв












РЕФЕРАТ

з української літератури:

«Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка. Значення «Кобзаря» Т. Шевченка для української культури»









студентки 1-ого курсу з/в

факультету культурології

гр. КДЮ-68

Чорної Ганни Вікторівни



викладач: Семака Л. Ю.












Київ 1999

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою
створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, впас. Тацелише
ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з
Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись
на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти
і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе —свій час і Україну в ньому. Але щоб краще
зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX
століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним буде глибше
взаєморозуміння.

Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям
соціальної і національної справедливості, відданістю правді і свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за
цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук і болю, скільки для цього
треба було прозрінь думки і висоти духу? Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а й його
епоху, атмосферу життя суспільства, його сучасників. І не тільки однодумців та друзів, а й супротивників,
опонентів і антиподів. Увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв епохи, що у своїй сукупності й
створювали ту історичну реальність, в якій він був собою.

І, звичайно ж, зокрема — і особливо! — конкретний контекст політичного, ідеологічного, культурного життя
Російської імперії середини XIX століття, в якому поставало і утверджувалося нове, шевченківське
самоусвідомлення України.

Тарас Шевченко прожив повне трагізму і болю життя, хоч спізнав і багато доброго. Душа його була навдивовижу
відкрита світові, а натура до краю вразлива. Почуття справедливості, нездоланний потяг до краси брунькували в
його серці з дитинства.

Дитячі роки поета пройшли на Звенигородщині. Цей куточок України, найбільш густонаселений на той час,
зберігав давні традиції, мав талановитих майстрів народного мистецтва, особливо багато було тут
малярів-самоуків. Родючий чорнозем, своєрідний ландшафт створювали всі умови для землеробства, бджільництва,
садівництва.

"Україна — розкішний вінок з рути й барвінку, що над ним світять заплакані зорі. Поема жалю і смутку... краси
і недолі...

Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить невиданому в усі часи по всьому світові її
огненному поетові" (С. Васильченко).

Народився Тарас Шевченко, як свідчить метрична книга села Мо-ринець, 9 березня 1814 року в сім'ї кріпака.
Батько Тараса —Григорій Іванович — родом з вільних низових козаків. Був він людиною письменною, кохався на
слові Божому. Чумакував, двічі брав у мандри й малого Тараса.

Дід поета по батькові — Іван — теж був людиною обдарованою, громадянином і патріотом України. В епілозі до
поеми "Гайдамаки Шевченко згадує, як дід, учасник Коліївщини, відчуваючи на схилі віку свій обов'язок перед
нащадками, оповідав про ці події:


Столітнії очі, як зорі, сіяли.


А слово за словом сміялось, лилось:

Як ляхи конали, як Сміла горіла...


Мати Тараса — Катерина Бойко — була натурою чутливою, безмежно жіночною і люблячою. Померла вона 20 серпня
1823 року (у сорок років), залишивши сиротами шестеро дітей. Тарасу тоді було дев'ять років; Катерині, яка
тільки вийшла заміж у сусіднє село Зелена Діброва, — дев'ятнадцять, Микиті — дванадцять, Ярині — сім, Марині
—чотири, Йосипу — два роки. Тепло материнського серця, жвавість вдачі, вся розкіш материнських почуттів, на
які так багата була кріпачка з колишнього вільного селянського роду Катерина Бойко, —про все це переповість
Шевченко в численних поемах. Образи жінок-матерів "Кобзаря" світлі, аж святі, кожна має свою неповторну
грань, засвічується щастям материнства і тяжко та гірко страждає, як мати. Скільки ж треба було маленькому
хлопчикові придивлятися, думати й відчувати, жити материнськими думами, щоб серце жіноче спізнати до дна...
Адже поет ніколи більше по смерті матері не матиме оселі, сім'ї. Отож, в образах жінок, створених Шевченком,
слід вбачати і прекрасне зворушливе відображення незабутніх спогадів про рідну матір.

Тарас мав феноменальну пам'ять. Все, що він почув, побачив, живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною
років, запам'ятає в найтонших подробицях і згодом повідає своєму народові та й усьому світові в новій якості
— геніальних творах живопису та красного письменства. Запам'ятав Тарас спогади очевидців про найбільше з




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel