Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Економічні ідеї антифеодальних революцій » (ID:2608)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   12 кб.

Економічні ідеї антифеодальних революцій

8 стор.


Заміна феодального ладу більш прогресивним капіталістичним є однією з загальносвітових тенденцій політичного
і економічного розвитку держав Європи і Америки у Новий час. В різних країнах ця заміна відбувалася
неоднаково, мала свою національну специфіку. Але загальною тенденцією є поєднання політичної боротьби за владу
з розвитком економічних вчень, що віддзеркалювали погляди і прагнення рушійних сил антифеодальних революцій –
насамперед класу буржуазії. Найбільший вплив на світовий історичний процес справили антифеодальні революції у
Англії (ХVІІ ст.) і Франції (ХVIII ст.). Економічні ідеї і концепції, що лягли в основу поглядів ідеологів
революційних змін у цих країнах стали значним надбанням світової економічної думки. Деякі з цих ідей (звичайно
у дещо зміненому вигляді) пропагуються окремими школами та науковими течіями в економічній науці й в наші дні.

Яскравим прикладом послідовного викладення економічної програми англійської буржуазії часів Англійської
буржуазної революції може слугувати книга Джемса Гаррингтона (1611 – 1677) “Республіка Океанія” (1656 р.).
Близький за своїми політичними поглядами до індепендентів, Гаррингтон доводить, що не влада створює власність,
як казав Гоббс, а навпаки, власність створює владу. Різні форми державного устрою (монархія, олігархія,
республіка), на думку Гаррингтона, залежать від балансу власності, тобто розподілу власності між монархом,
знаттю, народом.

“Яким є баланс власності у країні, - стверджував Гаррингтон, такою є й власність в ній”.

Досліджуючи розподіл власності в сучасній йому Англії, Гаррингтон зробив висновок, що в ХVII ст. відбулося
переміщення земельної власності з рук корони, знаті і церкви в руки народу. Іншими словами, “готичний
(середньовічний) баланс” власності змінився “народним балансом”. За твердим переконанням Гаррингтона, це і
стало причиною революції: на зміну монархії повинна прийти республіка – форма влади, котра відповідає новому,
“народному балансу” власності.

Для забезпечення стійкості цього нового, “народного балансу”, а відповідно, і республіканської форми
правління, та запобігання можливому перетворенню республіки на олігархію, Гаррингтон запропонував провести
аграрний закон, який би обмежував розміри земельної власності річним доходом в 2 тис. ф. ст.

Ідеї Гаррингтона в епоху реставрації значною мірою розвивав Генрі Невіль (1620 – 1694), його друг і
однодумець. Показуючи усю нестійкість політичного режиму Карла ІІ, як такого, що не відповідає “балансу
власності”, який встановився в Англії, Невіль висунув ідею обмеженої парламентом буржуазної монархії.

Найбільш радикальний характер носило вчення левеллеров і діггерів. Не дивлячись на те, що левеллери виступали
проти усяких спроб усунути майнову нерівність, оскільки бачили в цьому зазіхання на свободу і природні права
людини, їх теорія здавалася небезпечною буржуазії і новому дворянству.

Один з ватажків індепендентів казав: “Якщо ви будете виходити з нього (тобто з природного права), то ви
повинні скасувати усяку власність, тому що за цією доктриною усяка людина має рівне право на усіляку
власність, котру вона бачить”.

Дещо більш радикальне, але разом з тим і утопічне за своїми поглядами вчення діггерів знайшло свого ідеолога в
особі Джерарда Уінстенлі, котрий виступав з критикою не лише феодальних, але й буржуазних суспільних
відносин.

В памфлеті “Закон свободи” Уінстенлі пропонує скасувати приватну власність, торгівлю, грошову систему. Повинна
бути знищена майнова нерівність, котра, як він зазначає, має своїм джерелом присвоєння чужої праці. В новому
суспільстві усі будуть зобов’язані працювати, усі будуть отримувати з громадських складів порівну усі
необхідні для них предмети споживання.

Найбільш щасливим періодом людської історії Уінстенлі вважає “природний стан”, коли люди не знали ще різниці
між “моїм” та “твоїм”. В приватній власності він вбачає джерело зла і подальших страждань народу. Критикуючи
індепендентську республіку за те, що вона надала свободу лише багатим, в своїй головній праці “Закон свободи”
він змальовує картину республіканського ладу майбутнього в дусі утопічного соціалізму.

Переворот 1688 р. і блок буржуазії з новим дворянством знайшов свого ідеолога і захисника в особі Джона Локка
(1632 – 1704).

Локк виступає прихильником тих суспільних і політичних порядків, які закріпилися в Англії після 1688 р. Його
“Два трактати про уряд” з’явилися як раз у 1689 р., коли “Біль про права” оформив конституційну монархію в
Англії.

З точки зору Локка, природний стан зовсім не є станом війни, як це, наприклад, намагався показати Гоббс.
Війна могла закінчитися поневоленням однієї людини іншою, а в природному стані немає ніякої підстави для
поневолення одних іншими.

Окрім свободи і рівності Локк до числа природних прав відносить і приватну власність. Локк вчить, що вона
виникає до держави і існує незалежно від неї як певне природне право індивіда.

Подібно до інших представників природно-правової школи, Локк користується вченням про природне право при
спробах відповісти на питання про походження і сутність держави.

На думку Локка, свобода людей і їх власність не забезпечені у природному стані, і люди приходять до
необхідності частково відмовитися від своєї природженої свободи.

Не дивлячись на те, що людина в природному стані і володіє власністю без яких-небудь обмежень, каже Локк, але
вона піддана ризику постійних зазіхань.

Через повну рівність усі мають право в однаковому ступіні вважати себе “королями”. Але оскільки більшість не
завжди прислуховується до голосу справедливості, то стає зрозумілим, які складнощі для кожного являє
користування своєю власністю. Цим Локк робить спробу пояснити, чому люди прагнуть до спілкування, встановлюють
владу, створюють державу.

На думку Локка, найвища мета людей при встановленні держави і влади полягає в охороні власності, яка не може
бути забезпечена у природному стані.

Люди відмовляються від своєї природної свободи і права самим захищати себе і свою власність і передають це
право суспільству в цілому.

Укладаючи договір про створення держави, люди тим самим зобов’язуються підпорядковуватися рішенням більшості і
відмовляються при цьому від своїх природних прав лише настільки, наскільки це потрібно для охорони їхньої
власності. Так вчення про природне право і суспільний договір у Локка стає засобом захисту обмеженої,
конституційної монархії.

Серед фінансових кіл Англії цього періоду широко відомими були погляди Вільяма Петті (1623 – 1687), котрий,
спираючись на досягнення англійської матеріалістичної філософії, в своїх дослідженнях з політичної економії
застосовував методи індукції, розроблені Беконом і Гоббсом.

На відміну від меркантилістів, Петті не обмежується спостереженням за суто зовнішньою, емпіричною стороною
економічних явищ. Він прагне дослідити їхні внутрішні закономірності.

Так, наприклад, Петті заперечує уявлення меркантилістів, що національне багатство визначається кількістю
грошей, що знаходяться в обігу і встановлює пряму залежність між кількістю грошових знаків у обігу і величиною
товарної маси.

Саме Петті була закладена основа теорії трудової вартості. “Праця, - казав він, - батько багатства, а земля –
його мати”.

У Петті спостерігається також розуміння сутності доданої вартості. Розглядаючи заробітну плату як мінімум
засобів, необхідний для існування робітника, тобто як вартість робочої сили, Петті близько підходить до думки
про поділ робочого дня на необхідний і доданий час. Рента у вигляді земельної і грошової ренти (відсотка) для
нього є загальною формою доданої вартості.

Разом з тим, прибуток як самостійна категорія йому ще не відомий.

Історичні умови ХVII ст. наклали свій відбиток на його економічні погляди. Петті не притаманна вимога
буржуазних економістів ХVІІІ ст. звільнити торгову і промислову діяльність від різних обмежень. Як і
меркантилісти, він визнає необхідним втручання державної влади в економічне життя.

Теоретичну скарбницю сучасної загальнолюдської економічної думки, основи якої були закладені, головним чином,
у ХVІІ – ХVІІІ ст. значно поповнили представники Великої Французької революції, спалах якої стався внаслідок
не тільки поповнення “концептуального кошика” а й накопичення проблем подальшого розвитку матеріального
виробництва, для якого феодальні ланцюги дедалі більше виявлялися непосильним тягарем. Тут слід підкреслити,
що в економічній галузі знань спостерігалися значні зрушення. Мається на увазі доробок економістів-фізіократів




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel