Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Дореформені та після реформені судові установи та установи прокуратури ХІХ сторіччя» (ID:159)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   15 кб.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ







Контрольна робота


на тему:


Дореформені та після реформені судові установи та установи прокуратури ХІХ сторіччя.






Виконавець: студентка І курсу

Факультет: документознавства

та інформаційної діяльності


групи ДР-39

Савченко О. А.






Київ 2000

Зміст.


Система судів дореформенного періоду.

Інститути адвокатури до 1864 року.

Завдання судової реформи 1864р.

Окружний суд.

Судова палата.

Література.


Судова система в Україні на початку XIX ст. не була одноманітною. Суд перебував у руках чиновників-дворян.
Судову систему пронизував бюрократизм, у судах існували тяганина і хабарництво. У Слобідсько-Українській,
Херсонській, Катеринославській (тепер Дніпропетровська обл.) і Таврійській губерніях судову систему привели
відповідно до судової системи корінних губерній Центральної Росії. Судами першої інстанції були станові
суди: у повітах — земські суди для дворян і селян; у містах — магістрати та ратуші для купців і міщан. Другою
інстанцією для них вважалися губернські суди (палата кримінального і палата цивільного суду). Окрім того, в
Одесі створили ще комерційний суд, а у губерніях — совісні суди для розгляду справ про злочини божевільних і
неповнолітніх та надвірні суди, які розглядали кримінальні та цивільні справи осіб, станову належність яких
нелегко було визначити (різночинці), а також чиновників і військовослужбовців, котрі тимчасово перебували там
у справах служби.

У правобережних (Київській, Волинській і Подільській) губерніях структура судової системи була іншою. Судову
систему тут очолював головний суд, який став апеляційною інстанцією для судів повітових, підкоморських,
магістратів і ратуш. Повітовий суд вважався становим судом для дворян і селян, магістрати і ратуші —
становими судами у містах. Підкоморський суд — це становий суд першої інстанції у межових справах. Совісні
суди у цих губерніях не існували.

Головний суд складався з двох департаментів — цивільних і кримінальних справ. Компетенція суду була
однотипна з компетенцією палат кримінального і цивільного суду інших губерній. Окрім цього, у зв'язку з
відсутністю у цих губерніях совісних судів, головним судам були підсудні також справи про малолітніх і
божевільних злочинців. Після розгляду в головному суді ці справи поступали в обов'язковому порядку в 5-й
департамент Сенату. До підсудності головного суду належали також справи, які становили компетенцію надвірних
судів до їх ліквідації у Волинській і Подільській губерніях 1802 p. На вироки та рішення головного суду
апеляція і скарги подавалися до Сенату.

Виконання судових вироків відповідно до Литовського статуту проводили у повітах повітові, а в містах — міські
суди. У 1812 p. був уведений єдиний у всій Російській імперії порядок виконання судових вироків: воно
передавалося у містах — міській поліції, повітах — нижнім земським судам.

Судова система у Лівобережній Україні за місцевими особливостями була подібна до системи Правобережної
України. Головною судовою інстанцією вважався генеральний суд, що мав таке ж значення, як палати
кримінального та цивільного суду в Слобідсько-Українській, Херсонській, Катеринославській, Таврійській
губерніях і головний суд у губерніях Правобережної України. Особливістю генерального суду було те, що
старшому з генеральних суддів доручалось у випадку відсутності губернатора і віце-губернатора тимчасове
управління губернією. Генеральний суд складався з двох департаментів, кожен з яких укомплектовувався
генеральним суддею та двома радниками, призначеними урядом і п'ятьма засідателями, котрі обиралися від
дворянства щотри роки. Повітовий і підкоморський суди будь-яких відмінностей порівняно з судами у Київській,
Волинській і Подільській губерніях не мали.

Діяльність усіх судів у губерніях була підконтрольною губернаторам. Кримінальні справи в обов'язковому
порядку подавалися губернаторам для ознайомлення. У випадку розбіжності між думкою губернатора і вироком суду
справа передавалася до Сенату. Останній, як правило, підтримував думку губернатора, позбавляючи сили вирок
кримінальної палати, головного або генерального суду.

Деякі особливості у губерніях України впродовж 30-х років XIX ст. були ліквідовані. Так, генеральний і головні
суди перетворили на палати кримінального і цивільного суду, голови яких призначалися імператором за поданням
міністра юстиції, а радники — міністром юстиції. Судова система в Україні доповнювалася селянськими судами, що
розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи на підставі звичаєвого права. У судах була запроваджена
російська мова.

Судова реформа, проведена на підставі Судових статутів 20 листопада 1864 p. Вона проголошувала демократичні
принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність усіх
перед законом, гласність, усність. Засновувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури.
Одночасно реформа зберегла залишки феодально-станового судочинства (станові суди — церковні, військові,
волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини).

Реформа 1864 p. створила подвійну систему судів: місцеві суди — одноособовий мировий суддя, повітовий з'їзд
мирових суддів і Сенат та- загальні суди — окружні суди, судові палати і Сенат.

В окружних судах при розгляді більших кримінальних справ було запроваджено інститут присяжних засідателів,
списки яких складали земські та міські управи, погоджені з губернатором або градоначальником. Дія судової
реформи поширювалася переважно на центральні губернії. Відповідно до реформи, в Україні повинні були існувати
місцеві та загальні суди. Проте суди обидвох ланок були створені тільки у Полтавській, Херсонській,
Катеринославській і Таврійській губерніях. У інших губерніях України дозволялося створювати тільки місцеві
суди і тільки після декількох років по прийняттю реформи. Наприклад, у Чернігівській губернії з 1869 p.
мирові суди ліквідували (крім деяких міст, зокрема Одеси і Харкова), а 1912 p. їх знову відновили. У
Правобережній Україні судова реформа проводилася двома етапами: спочатку з 1871 p. були запроваджені мирові
суди. На відміну від інших губерній, мирові судді тут не обиралися строком на три роки повітовими земськими




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel