Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Ділові видання як джерело системи управління» (ID:11419)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   11 кб.

Контрольна робота


Ділові видання як джерело системи управління






План





Вступ


В умовах розвинутого ринкового механізму інформаційна складова підприємництва є розгалуженою системою
різноманітних джерел ділової інформації, яку складають: офіційні довідки з органів державної влади та
статистики; послуги спеціалізованих маркетингових та консультаційних фірм, різноманітні ділові довідники - як
традиційні, друковані, так і сучасні, комп'ютерні. Така система сприяє встановленню контактів між
підприємцями, поширює відомості про суб'єктів ринку, про товари та послуги, що пропонуються. Суттєвим в
ринкових відносинах є оперативне розповсюдження інформації, яка стосується рівня цін, котировок цінних
паперів, курсів валют тощо.

Сучасний стан галузі ділової інформації в Україні віддзеркалює труднощі переходу від централізовано-планової
економіки до економіки вільного підприємництва. Оскільки перша не потребувала вільного обігу інформації (бо ж
все, що потрібно, вважалося відомим плановику-управлінцю), майже нічого не залишилось у "спадщину" А те, що
залишилося, вимагає докорінної перебудови Так, використовувані і донині класифікатори галузей народного
господарства, товарів та послуг більш-менш адекватно відбивали тодішню структуру економіки, але є
незадовільними з точки зору структури сучасного господарства, оскільки не містять в собі багатьох сучасних
напрямків діяльності.

Наступною надзвичайно болючою проблемою є "неповороткість" системи державного "моніторингу" суб'єктів
господарчої діяльності. На різних етапах становлення підприємства ним опікуються органи державної реєстрації,
ліцензування, статистики, податкова служба, різноманітні інспекції тощо. Це призводить до того, що відомості
про фірму розпорошені по багатьох установах, серед яких жодна не має актуальної інформації про повні адресні,
господарчі та фінансові реквізити підприємства. А якщо чиновник і має якісь відомості, то вряди-годи
відмовляється їх передати для загального використання. Не відпрацьована процедура поширення відкритої
інформації, яка стосується діяльності підприємств та організацій, і майже завжди долю інформаційного "запиту"
державні службовці вирішують залежно від особистого ставлення до прохача.



Інформаційні продукти та послуги


З поміж кількох можливих класифікацій інформаційних продуктів зручною є класифікація, орієнтована на вид
"носія" інформації:

1) друковані довідники;

2) публікації ділової періодики;

3) інформаційні продукти банки та бази даних (БД) на дискетах;

4) послуги телекомунікацій.

Згідно проведеного серед підприємців опитування, всі (100%) використовують в роботі ділову періодику,
переважна більшість (84%) - друковані довідники, набагато менше (бл. 20% та 4%) - БД та послуги
телекомунікацій.



а) друковані довідники


Друковані довідники є одним з найбільш поширених інформаційних продуктів і разом з діловою періодикою
посідають левову частку інформаційного простору підприємців.

Найбільшу увагу привертають довідники про підприємства та фірми, яких близько 40. За змістом їх можна умовно
поділити на дві великі групи:

• Галузеві та універсальні видання, що охоплюють підприємства всіх або більшості регіонів України: “Банки
України”, “Бізнес-Україна 2000” (інформаційні сторінки, карти, реєстр сфер діяльності, торговельні марки,
реєстр фірм А-Я), “Ukraine: Information for Foreign Investor” (Україна: інформація для іноземного інвестора),
“Ділова Україна” (основні українські експортери), “Харчова промисловість України”, “Україна у цифрах 1999 рік”
та інші;

• регіональні видання, які включають підприємства окремого регіону України: “Київ сьогодні: Довідник
підприємця”, “Ділова Західна Україна”, “Місто Лева. Золоті сторінки”, “Весь Дніпропетровськ”, “Одеській
регістр” та інші.

Окрім видань, які присвячені виключно Україні або окремим П регіонам, значну частину цього сектору складають
"всесоюзні" довідники, тобто ті, що охоплюють територію колишнього СРСР, в тому числі і Україну, і які також
були залучені до вивчення.

• недостатнє охоплення недержавних підприємств, які працюють і "новій" економіці (торгівельно-посередницька
діяльність, послуги консультації тощо);

• недосконала класифікація товарів та послуг (що була прийнята для колишньої економіки та зовсім непридатна
для нинішньої);

• неналежна достовірність інформації;

• недостатній обсяг відомостей про показники діяльності підприємстві;

• незручність в користуванні (відсутність індексів, а інколи навіть порядку в розташуванні довідок -
алфавітного або територіального).



б) ділова періодика


До ділової періодики віднесені загальноукраїнські періодичні видання, які регулярно вміщують ділові матеріали,
і ці матеріали складають більшість обсягу видання. Як ділові матеріали розглядаються:

• офіційні матеріали, що стосуються господарчої діяльності: “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Бюлетень
НБУ”;

• загальноекономічні, ділові новини: “Бізнес”, “Галицькі контракти”, “Діловий вісник”, “Економіка України”,
“Економіка. Фінанси. Право” та інші;

• спеціалізовані галузеві аналітичні огляди: “Закон і бізнес”, “Інформація і ринок”, “Приватизація в Україні”
та ін.;

• комерційні пропозиції: “Aviso”, “Прес-Биржа”, “Товар і ринок”, “Посередник”, “Бізнес – Реклама. Інформація.
Оголошення”.

На наш погляд, переважна більшість ділових періодичних видань готується за однаковими рецептами. За основу
беруться комерційні пропозиції, оголошення та реклама (до 40-50% обсягу), додаються нормативні документи
(10-15%), та новини (20-25%), телепрограма і черговий номер майже готовий. Особливо це характерно для видань,
що виходять в регіонах.

Очевидним є відсутність спеціалізації видань, переважної уваги окремим темам, секторам, галузям, що визначало
б "обличчя" видання. Так, за даними Держкомвидаву України, всього 5.4% з числа всіх зареєстрованих видань
зареєстровані як галузеві і 4.9% - як економічні. Це відповідно 46 і 42 видання.




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel