Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Конкретно соціальне дослідження» (ID:11390)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   8 кб.

Три вопроса по социологии





План





1. Конкретно соціальне дослідження.


Під соціологічним дослідженням зазвичай розуміють систему логічно послідовних методологічних, методичних і
організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об’єктивні дані про соціальне
явище чи процес, що вивчається. В цьому розумінні поняття “соціологічне дослідження” було б некоректно
пов’язувати лише з прикладною соціологією, наприклад, з вивченням цілісних орієнтацій особистості, проблем
сім’ї, споживання або формування громадської думки. Такий підхід, на наш погляд, звужує можливість
соціологічного пізнання, залишає в тіні його теоретико-методологічну спрямованість, апріорі обмежує можливості
соціології як науки, ігнорує одну з найважливіших сторін емпіричного пізнання – роль теоретичної концепції в
прикладних дослідженнях. Останні в значній мірі визначають не лише якість соціологічного аналізу, але й
висновки самих конкретно-соціологічних досліджень. Тому можна стверджувати, що в соціологічному дослідженні не
повинно існувати суворої дихотомії: теорія і емпірія. Формальний поділ, який виник в науці, може лише
спричинити розрив між теорією і прикладними дослідженнями в соціології, завадити соціологам-практикам
теоретично осмислити власні дані, примушуючи представників теоретичного напрямку “працювати” на рівні
абстракції, ідеалізованих об’єктів, що віддаляє їх від соціальної реальності.

Отже, соціологічне дослідження – це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні
рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і індуктивний методи
пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища. В цьому контексті не слід
ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як прикладне і емпіричне,
кожне з яких має свій гносеологічний статус і методологічну роль в структурі соціологічного дослідження.

В сучасній соціологічній літературі дуже часто поняття “соціологічне дослідження” вживається із сполученням
слів “теоретичне”, “фундаментальне”, “прикладне”, “емпіричне” і т.д. Це одне і теж, чи це не принципово
відмінні соціологічного дослідження? Не вдаючись до їх детального аналізу відзначимо тут таке:

для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне значення має глибоке узагальнення нагромадженого
матеріалу в галузі соціального життя;

в центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться само нагромадження, збір фактичного матеріалу у
вказаній галузі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т.д.) і його
первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.



2. Сучасні соціальні школи.


В структурі сучасної соціології виділяються 3 області. Перша представлена різними соціально-філософськими
концепціями (фрейдистська соціологія, інтегральна соціологія П. Сорокіна, концепція масового суспільства і
масової культури, теорії індустріального і постіндустріального суспільства та ін.). Друга область, соціологія
у вузькому розумінні включає в свій зміст академічну соціологію, для якої притаманний інтерес до
фундаментальних наукових проблем, декларація свободи від оцінювальних суджень (ідеологічна нейтральність)
і прагнення спиратися на такі концепції, як структурно-функціональний аналіз, соціологія, що розуміє і таке
інше. Третій шар соціологічного знання (найбільш загальний) представлений прикладною соціологією, представники
якої працюють поза університетським середовищем і зайняті дослідженнями і виробленням рекомендацій в різних
сферах суспільного життя (виробництво, охорона здоров’я, адміністративні органи і таке інше). Не дивлячись на
відносну самостійність вказаних областей соціології, між ними існує певний зв’язок: соціально-філософські
концепції подекуди спираються на різні теорії академічної, чистої соціології, а останні, в свою чергу, можуть
мати прикладне значення. В розвитку соціології відзначаються два етапи. Перший починається з моменту
формування емпіричної соціології (первісно у США у 20-30-і роки) і потім закінчується наприкінці 60-х, коли
вона вступає в період кризи. Найбільш інтенсивний етап розвитку соціології у вказаному періоді – 50-60-і
роки, коли значно розширюється фронт досліджень, соціологія утверджується в якості наукової дисципліни,
отримує фінансову допомогу держави, а рекомендації соціологів стають складовою частиною багатьох ліберальних
соціальних програм по боротьбі зі злочинністю, жебрацтвом, по соціальному забезпеченню, охороні здоров’я і
таке інше. Другий (найновіший) етап починається у середині 70-х років і триває по теперішній час. Для нього
притаманна наявність двох протилежних тенденцій: поглиблення внутрішньої диференціації області соціології, що
проявляється в ідейно-теоретичному плюралізмі, і посилення інтегративних тенденцій, пов’язаних з прагненням
подолати існуючий розкол на шляхах створення єдиної теоретико-методологічної концепції. Панорама сучасної
соціології тут представлена трьома основними напрямками. Перший -(найбільш впливовий) –
позитивістсько-натуралістичний включає в себе такі концепції, як методологічний позитивізм, структуралізм,
структурний функціоналізм, неоеволюціонізм, біхевіористська теорія постпозитивізм і таке інше. До другого
належать версії розуміючої соціології (символічний інетеракціонізм, етнометдологія, феноменологічна
соціологія, екзистенціальна соціологія і таке інше). Третій напрямок об’єднує концепції неомарксистської
соціології, до котрих належать Франкфуртська школа, структуралізм Гольдмана (Франція), соціальний реалізм
(Англія), радикально-критична соціологія США (Мілс, Бірнбаум, Гоулднер та ін.). Особливістю найновішого етапу
розвитку сучасної соціології є значне збільшення її технологічної, прикладної функції, що спричинене
розширенням масштабів втручання держави в управління суспільними процесами, особливо у зв’язку з розвитком
новітніх технологій і необхідністю здійснення контролю над її наслідками для суспільства.



3. Чи згодні з твердженням про те, що в жінці більш розвинені зачатки “індивідуальності” а у чоловіка зачатки
“особистості”. Відрекомендуйте.


Особисто я вважаю, що вищевказане твердження не є вірним. Взагалі на мою думку неможливо чітко сказати, про
приналежність тій чи іншій статі певних зачатків.

Тобто поняття “індивід” допомагає глибше зрозуміти ознаки, за якими людина відрізняється від інших живих
істот. На соціальному рівні загальне поняття “людина” конкретизується через уявлення про конкретну людину,
тобто індивіда певного зросту, статі, маси, віку, освіти і інших предметних ознак.

Ще чіткіше деталізує соціальні ознаки окремого індивіда поняття “індивідуальність”, яке відображає особливості
всієї сукупності соціально-побутових, соціально-економічних, соціально-правових, соціально-етичних та інших
ознак суб’єкта. Виявляється індивідуальність окремої людини через рівень її здібностей, здатність освоювати
світ і змінювати себе. У сфері професійної діяльності, наприклад, індивідуальність виявляється через
прихильність людини до вибору тієї чи іншої спеціальності. У сфері пізнання вона реалізує потенціал своїх
здібностей у галузі точних або гуманітарних наук.

Кожна людина індивідуальна за сукупністю належних їй морфогенетичних, психофізіологічних та інших ознак, які
на соціальному рівні є предметно вираженими. Так, окремі риси характеру, темпераменту, пам’яті і сприйняття,
інші особливості залежно від середовища по-різному розвиваються і виявляються: якщо в середні вікі людей,
наділених феноменальними здібностями, здебільшого спалювали на вогнищі, то нині діяльність екстрасенсів,
гіпнотизерів, чаклунів, пророків та інших екстраординарних індивідуальностей розцінюється суспільством більш
розважно.

Узагальнено суспільна сутність людини конкретизується у понятті “особа”, яке розкриває предметні ознаки
індивідуальності щодо окремих соціальних структур – груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів,
інших спільнот. Саме поняття “особа” розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі верстви населення в




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel