Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Закономірності виникнення держави і права » (ID:11384)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   24 кб.

Закономірності виникнення держави і права



План






Вступ


Україна, ставши на шлях розвтику та становлення дійсно суверенної і незалежної країни, неухильно орієнтуючись
на визнані світовою спільнотою демократичні і гуманистичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні
стандарти, приступила до формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи національного
права. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, визначає
Україну як суверенну і незалежну, демократичну і соціальну, правову державу. Основоположними принципами такої
держави об’єктивно виступають верховенство Права, першочергова соціальна цінність прав і свобод людини і
громадянина. Саме тому ст. 3 Конституції України підкреслює, що “Людина, її життя і здоров’я, честь і
гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає
перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком
держави”. Частина перша ст. 8 Основного Закону нашої держави проголошує: “В Україні визнається і діє принцип
верховенства права”.

Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення
діяльності держави, її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами.

Держава і право як відносно самостійні складові всього суспільства підпорядковуються дії загальносоціологічних
закономірностей і специфічних, властивих тільки їм як певній соціальній системі. Без розуміння специфічних
закономірностей, властивих державі і праву як единій системі, не можна не тільки скласти цілісного уявлення
про державно правові інститути, але і значною мірою глибоко зрозуміти окремі правові і державні явища.
Вивчення специфічних закономірностей держави і права є основним завданням загальної теорії держави і права.
При цьому під специфічними закономірностями держави і права слід розуміти реальні стійкі зв’язки, котрі
виражають сутність даних явищ.



1. Економічні, політичні та духовні передумови виникнення держави і права


Протягом тривалого часу у вітчизняному та східноєвропейському правознавстві, юридичній науці деяких інших
країн панували уявлення про державу, що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона
розглядалася "як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим", "організація економічно пануючого
класу" тощо. Але наполягання на класичності такого визначення сутності держави і на безперечності його
сприйняття було б невірним. За найдавніших часів розрізнялися дві функції держави — забезпечення загального
блага і здійснення організованого примусу. Панування в політичній думці тієї чи іншої з них обумовлювалось
конкретними історичними обставинами розвитку суспільства. Тому, природно, на стадії розвитку капіталізму, коли
суспільство мало яскраво виражену класову структуру, коли в ньому існували антагоністичні класові протиріччя,
сформувалось вчення про класову боротьбу як основу уявлень про державу і право. За таких умов воно було
історично виправданим. Але'навряд чи це вчення може бути основою для дослідження і конструювання сучасних
держави і права, коли в суспільстві сформувались нові умови, зокрема:

а) суспільство позбавлено чітко визначених класів, а існує складна і розгалужена соціальна структура;

б) соціальні протиріччя вже не є антагоністичними, а тому організоване державою насилля щодо великих
соціальних груп втрачає свою актуальність;

в) рівень матеріального достатку дозволяє забезпечити все більш широким верствам населення рівень життя, що
відповідає сучасним уявленням про людську гідність.

Разом з цим, відмова від теорії класового насильства як пануючої теорії сутності держави і права однозначно не
визнає заміни її будь-яким іншим вченням. Для цього потрібний аналіз історичних умов, що складалися,
тенденцій і динаміки їх розвитку. Сучасний період розвитку людства характеризується тим, що метою його є
всебічний розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав і свобод. Дійсність просякнута ідеями гуманізму,
пріоритету загальнолюдських цінностей. Все це знаходить своє відображення у сучасних найбільш розвинутих
країнах — правових, демократичних, соціально-орієнтованих.

Держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином
відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності
становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби та інтереси. Тому вивчення характеристик держави
повинно здійснюватись як з точки зору єдності держави й суспільства, так і їх відокремленості. Методологічним
підходом до подібного аналізу поняття, сутності та призначення держави є тлумачення держави як особливої
форми організації суспільства, форми, яка є його внутрішньою організацією, структурою соціальних відносин,
засобом їх упорядкування і забезпечення безперешкодного існування, а в зовнішньому аспекті об'єднує
суспільство у вигляді території, фізичних осіб та їх об'єднань, державних посадових осіб та органів, законів
та інших правових документів. Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка
характеризується тим, що вона:

1) всеохоплююча організація — об'єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, відображує та забезпечує
загальносуспільні інтереси і потреби;

2) територіальна організація — об'єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а
територія є матеріальною базою держави;

3) єдина організація, що об'єднує все суспільство як ціле, тоді як всі інші соціальні організації (політичні
партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо) охоплюють лише окремі верстви населення;

4) офіційна організація — репрезентує суспільство, виступає від його імені, і такою визнана іншими
державами;

5) універсальна організація, бо об'єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер
їх життя;

6) верховна організація — є вищим за значенням та силою об'єднанням суспільства, всі інші соціальні
організації у сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;

7) централізована організація — внутрішня структура держави здійснюється за ієрархією, тобто
підпорядкованістю нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління,
державних підприємств і установ) вищим, і насамкінець — загальиодерт хавним (парламенту, президенту,
міністерствам).

Незважаючи на те, що держава є формою організації (інтересів усіх членів суспільства, вона не об'єднує їх
абсолютно в усіх сферах, аспектах їхнього життя. Поряд із загальносуспільним інтересом існують інтереси
особливі та індивідуальні, які відображуються, забезпечуються і охороняються відповідними соціальними
об'єднаннями чи особисто індивідом. Держава не повинна сама втручатися у сферу цих інтересів, але обов'язком
її є забезпечувати їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з боку інших суб'єктів. Незалежність
різних соціальних організацій та індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх "самостійного" життя —
важлива ознака цивілізованості держави і суспільства.

Особливості держави як організації всього суспільства накладають свій відбиток на форми, процеси об'єднання
громадян, упорядкування їх суспільного життя, забезпечення нормальних умов існування та розвитку, що
здійснюються за допомогою механізму держави — сукупності органів влади і управління, державних підприємств і
установ, які концентрують, спрямовують зусилля громадян на здійснення загальносуспільних справ. Форми
державної діяльності різні — управлінські, матеріально-технічні, ідеологічні, охоронні тощо. Проте властивою
тільки державі є правотворчість — встановлення, зміна чи відміна загальнообов'язкових для всього населення
правил поведінки у ви- і гляді юридичних нормативних актів.




загрузка...
© 2007-2019 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel