Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Предмет політології» (ID:11221)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       2 стр.
Размер в архиве:   8 кб.
| 1 |

Політологія

Контрольна робота

План





1. Предмет політології. Методи дослідження науки про політику


Серед підходів до розуміння предмета політології найбільш поширеними вважаються: тлумачення політології як
однієї з наук із усієї сукупності політичне орієнтованих дисциплін, таких як політична соціологія, політична
філософія, політична географія, політична психологія та ін.; ототожнення політології з політичною соціологією
як найбільш загальною наукою про політику; погляд на політологію як на загальну науку про політику в усіх її
проявах. Найпоширенішим з перелічених трактувань політології є останнє. Загальний (інтеграційний) підхід до
науки про політику включає до предмета такі складові: політичну соціологію, політичну філософію, теорію
держави і права, політичну географію та решту політичних дисциплін. Зміст предмета політології складають:
політична свідомість і політична культура, політичні інститути (передовсім держава і партії), суб'єкти
політики (особистість, групи за інтересами, еліта, лідери і т. ін.); внутрі- та міждержавні політичні
відносини, політичний процес як динамічна характеристика політики.

Науковий підхід, що розглядає політологію як загальну, єдину і водночас внутрішньо диференційовану науку про
політику, отримав широке світове визнання, що, зокрема, знайшло відображення в самому терміні «політична
наука», котрий вживається в однині та вважається загальноприйнятим.

Політологія — це наука про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством.

Вирізняють три групи найважливіших методів, якими найчастіше користується політична наука:

— загальні методи дослідження політичних об'єктів (іноді їх називають підходами). До цієї групи належать:
соціологічний підхід (з'ясування залежності політики від суспільства); культурологічний підхід (виявлення
залежності політичних процесів від рівня політичної культури); нормативно-ціннісний підхід (орієнтує на
розроблення ідеалу політичного устрою, на необхідність використання у практичній політиці етичних цінностей і
норм); функціональний метод (аналіз реального життя з усіма його протиріччями); біхейвіористський метод
(базується на дослідженні поведінки окремих особистостей і груп); системний підхід (політика розглядається
як цілісне явище, як механізм саморегуляції); інституціональний метод (орієнтує на вивчення політичних
інститутів); антропологічний підхід (аналізує зв'язки між політикою і природою самої людини); психологічний
підхід; порівняльний метод; історичний метод.

Загальнологічні методи: метод аналізу і синтезу; метод поєднання історичного і логічного аналізу; метод
моделювання; прогностичний метод; математичний метод.

Методи емпіричних досліджень (одержання первісної інформації про політичні факти): використання статистичних
даних; аналіз документів; анкетне опитування; лабораторні експерименти; контроль за поведінкою групи людей в
умовах експерименту.



2. Сутність і структура політичної свідомості


Політична свідомість - специфічна форма суспільної свідомості, система відображення в духовному житті людей
політичних інтересів і уявлень різних соціальних груп, національних спільнот, суспільства в цілому.

Політична свідомість безпосередньо детермінована політичним буттям, але на неї, на її характер впливають
соціально-економічні, історичні, національні та культурні особливості суспільства, а також глобальні,
загальнолюдські проблеми.

А втім, політична свідомість не е пасивним відображенням політичного буття. По-перше, вона здатна прогнозувати
й моделювати політичні процеси. По-друге, вона впливає на політичне життя суспільства, а через нього — на
його економічні, духовні, культурні відносини. По-третє, політична свідомість визначає напрям політичної
діяльності соціальних груп, політичних партій і громадських організацій, політичних лідерів і звичайних
особистостей. Тому практика управління суспільними процесами мусить враховувати стан політичної свідомості в
усіх проявах, прагнути до консенсусу в політичних позиціях, сприяти формуванню політичної свідомості, яка
відповідала б потребам суспільного прогресу.

Політична свідомість — явище суперечливе, бо, як ми вже відзначали, вона, відображаючи політичне буття, може
випереджати його, відставати від нього, відповідати йому. Уважний аналіз суперечностей політичної свідомості
дозволяє виявити серйозні вади суспільного організму. Це означає, що в управлінні суспільством важливо не
тільки проводити економічний, статистичний аналіз суспільного життя, а й вивчати, досліджувати стан
політичної свідомості.

Політична наука розглядає політичну свідомість як бага-тоструктурне й багаторівневе поняття. Соціологічний
аналіз передбачає диференціацію політичної свідомості залежно від її суб'єкта: політична свідомість
суспільства, нації, соціальної групи, особистості. За гносеолопчного підходу політична свідомість
розрізняється на наступних рівнях: емпіричному, буденному, теоретичному, ідеологічному. Першим ступенем
духовного відображення політичного життя є емпірична політична свідомість, у якій безпосередньо фіксується
практичний досвід політичного суб'єкта, її часто ототожнюють із буденною свідомістю, але це — різні поняття.
Буденна свідомість не є емпіричною, бо криє в собі ідеологічні й теоретичні елементи. Буденна політична
свідомість являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, які виникають безпосередньо з буденної практики
тієї чи іншої соціальної групи. Політична наука відзначає, що емпірична та буденна свідомість відображає
поверхневі процеси політики без глибинного їх аналізу, її характеризують соціально-психологічні риси:
почуття, настрої, емоції. Безпосередній зв'язок із життям та соціально-психологічні характеристики надають
цим видам політичної свідомості особливого динамізму. Як вищий рівень політичної свідомості розглядають
політико-теоретичну свідомість, що ґрунтується на сукупності ідей, поглядів, знань, які існують на базі
наукових досліджень політичних відносин, процесів, глибшого вивчення їхньої сутності, суперечностей,
закономірностей розвитку.

Масову політичну свідомість можна визначити як широку сукупність різноманітних за соціологічною основою
елементів, які не обмежені лише формами психіки, а належать і до сфер психології, ідеології, емоцій, логіки,
буденного й теоретичного знання, раціональних та ірраціональних (у тому числі фантастичних уявлень. Стан
масової політичної свідомості фіксується таким явищем, як громадська думка.

Якщо звернутися до індивідуального рівня політичної свідомості, то в його структурі можна виокремити три
групи однорідних елементів: політичні знання, політичні оцінки і політичні настанови. У процесі відображення
різних політичних явищ індивід набуває (з власного досвіду або через засвоєння загальних знань) певних
відомостей про політичну сферу суспільства чи її окремі елементи. Вкупі ці відомості і складають політичні
знання особистості. Але людина не лише засвоює та репродукує у процесі своєї діяльності певні знання, а й
критично їх переосмислює, співвідносить із власними досвідом, поглядами, переконаннями. Завдяки цим процесам
і виробляються політичні оцінки як складова ставлення людини до довкілля. Нарешті, політичні настанови
відображають не лише суб'єктивну готовність до реалізації певної моделі поведінки, що формується під впливом
політичних знань і оцінок, а й схильність до вироблення певних уявлень про політику, оцінки тих чи інших явищ
політичного життя.




Література


Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – К., 1999.

Політологія / за ред. Бабкіної О.В., Горбатенка В.П. – К., 1998.


| 1 |



загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel