Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Національно-визвольна війна українського народу 1648-1658рр.» (ID:11103)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       10 стр.
Размер в архиве:   47 кб.

Контрольні з історії




План







1.Національно-визвольна війна українського народу 1648-1658рр.



1.а) Причини, характер, мета та рушійні сили війни.


У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що кардинально змінив не
тільки хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток всієї Європи. Ця подія була
глибоко закономірним, а не випадковим явищем: спрацював цілий комплекс факторів, які зробили широкомасштабний
народний виступ необхідним і можливим. Перша група факторів спонукала, підштовхувала до прояву активності,
друга — робила цю активність можливою, створювала фунт для її розгортання.

Які ж причини робили необхідним початок національно-визвольної боротьби у 1648 р.?

У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях, що входили до складу
Речі Посполитої. Після закінчення виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польща стає одним-з
головних експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. у 2,5 рази збільшив
відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво
вплинула на структуру поміщицьких господарств. Вони активно перетворюються на фільварки (виробництво та
переробка сільськогосподарської продукції, засноване на щотижневій панщині та чітко орієнтоване на ринок). В
основі цієї трансформації лежали два взаємопов'язані процеси — зміцнення феодальної земельної власності та
посилення кріпацтва.

Польські та полонізовані українські феодали, намагаючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шляхом
посилення експлуатації селян. Саме тому помітно зростає панщина, особливо у районах, сполучених із зовнішнім
ринком. Наприклад, у Східній Галичині та на Волині вона становила 5—6 днів на тиждень. Водночас невпинно
зростали натуральні та грошові податки. За оцінкою очевидця Г.Боплана, багатьом селянам в Україні у цей час
жилося "гірше, ніж галерним невільникам". Справді, влада пана була безмежною — він за своїм бажанням міг
будь-кого з селян продати, обміняти, навіть убити, і

У складній ситуації опинилося і міщанство, особливо у тий містах, які перебували у приватній власності
феодалів. Міщанство виконувало повинності та сплачувало податки — чинш (по 20—30 фошів з "диму"), церковну
десятину та ін. Хоча на початку XVII ст. більшість міст України користувалися Магдебурзьким правом, це
самоврядування постійно обмежувалося. Війтів, як правило, призначав польський уряд, а не обирали міщани.
Користуючись правом безмитного вивезення своїх товарів і монополією на виробництво та переробку різних видів
продукції, феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями міст у торгівельно-промисловій сфері. До того
ж у політичному та економічному житті міст провідну роль відігравали поляки та інші іноземці, а українські
міщани витіснялися, що зумовлювало загрозу "випадання" українців із загальнолюдських цивілізаційних процесів,
перетворення їх у перспективі на відсталу "селянську націю".

Не задоволене своїм становищем було і заможне реєстрове козацтво, яке являло собою проміжний стан між шляхтою
і селянством. Як і шляхта, реєстрові козаки звільнялися від кріпацтва та панщини, тобто користувалися
індивідуальною свободою. Водночас вищі козацькі верстви завжди бажали володіти закріпаченими селянами і мати
інші рівні права зі шляхтою. На середину XVII ст. авторитет, вплив, активність та слава козацтва зростали, а
права дедалі більше обмежувалися. Намагаючись взяти козацтво під контроль, польський уряд після придушення
селянсько-козацьких повстань у січні 1638 р. прийняв "ординацію Війська Запорозького реєстрового", яка
суттєво обмежила самоврядування реєстровців. Скасовувалася виборність старшини, ліквідовувався козацький суд,
на чолі війська замість гетьмана було поставлено польського комісара, а посади полковників обіймала шляхта.
Крім того, козацький реєстр скорочувався до 6 тис. осіб, а всі виключені з реєстру автоматично ставали
кріпаками.

Ситуація в українських землях у середині XVII ст. ускладнювалась і критичним становищем у політичній сфері.
Відсутність власної держави, перервана державотворча традиція, масове ополячення української еліти були
чіткими симптомами катастрофи, що насувалася. Прогресуюча асиміляція українського народу поступово доходила
до тієї межі, за якою він мусив зійти з історичної сцени як самостійний суб'єкт. Намагаючись прискорити хід
цього процесу, польська сторона посилила національно-релігійне гноблення. Спираючись на католицизм, польські
магнати здійснювали політику національного та культурного поневолення українського народу. Одним з основних
інструментів окатоличення в їхніх руках стала уніатська церква, яку активно підтримувала Римська курія. Папа
Урбан (1623—1644 рр.) у своїх листах до керівництва Речі Посполитої неодноразово закликав сприяти поширенню
унії та фізично знищувати її противників. Один за одним в українських землях виростали костьоли, кляштори
(монастирі), колегіуми та школи єзуїтів, а водночас дедалі більшого поширення набував процес передачі,
захоплення або руйнації православних культових споруд, утисків православних за їхню віру, переслідування
вживання української мови та поширення українських книг.

Проявом слабкості королівської влади була і певна втрата контролю над реєстровим козацтвом. Козацтво
створювалося для оборони коронних земель, але оскільки польська казна була, як правило, порожньою, то основною
формою оплати козацькому військові стало розширення його вільностей і прав. Внаслідок чого реєстрове козацтво
перетворилося на впливову самостійну силу, яку вже наказами та "ординаціями" обмежувати було не тільки важко,
а й небезпечно, бо виписані з реєстру козаки, на думку офіційних польських властей, ставали "постійними
резервами бунту".

Селянсько-козацькі повстання першої половини XVII ст. сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростанню
національної самосвідомості українського народу, посиленню єдності козаків та селян у боротьбі за
національне визволення, формуванню психологічної готовності боротися до переможного кінця.

Важливими причинами, що робили можливим початок козацького повстання, є посилення та розширення сфери впливу
Запорозької Січі, яка того часу була своєрідним зародком української державності, що за певних умов міг стати
основою для створення повноцінної держави.


Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів:

І етап (лютий 1648 — серпень 1657 рр.) — припадає на час найбільшого піднесення національно-визвольних змагань
та соціальної боротьби.

II етап (вересень 1657 — червень 1663 рр.) — включає добу громадянської війни, що призвела до поділу козацької
України на два гетьманства.

III етап (червень 1663 — вересень 1676 рр.) — охоплює період боротьби за возз'єднання Української держави.

Отже, у середині XVII ст. відсутність власної держави, прогресуюча втрата національної еліти, церковний
розкол, полонізація, окатоличення, наростаюче закріпачення селянства спонукали українців до масового
народного виступу, а слабкість королівської влади, розширення впливу Запорозької Січі, втрата контролю над
нею з боку Польщі робили цей виступ можливим. Народне повстання, що розпочалося 1648 р., швидко переросло у
визвольну війну, яка згодом трансформувалася у національну революцію. Боротьба, що точилася протягом 1648—
1676 рр. носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.



1.б)Головні СОБІТИЯ боротьби українського народу проти Речі Посполитої(1648-1653)


На початку 1648 р. Б. Хмельницького обирають гетьманом Війська Запорізького. Саме ця подія вважається
початком національно-визвольної війни українського народу.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel