Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Види і роль емоцій в житті людини » (ID:10939)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   14 кб.


Психологія і педагогіка, контрольна 1.



План





1. Види і роль емоцій в житті людини


Різноманітні реакції організму на об'єкт або ситуацію пов'язуються з виникненням емоцій. Це означає, що вони
(об'єкт, ситуація) сприймаються не лише такими, якими вони є насправді, а й у своєму емоційному значенні.
Наприклад, вівчарку ми сприймаємо не лише як собаку, а й як хижака, що нам загрожує. Будь-який акт передбачає
наявність стимулу й відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а
форма відповіді (реакції), спосіб поведінки відображають взаємозв'язок між стимулом і відповіддю. Емоція
виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає мети.

Емоція може викликати порушення пам'яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація
зумовлюється активною реакцією суб'єкта на зміну ситуації.

Організуюче і дезорганізуюче значення емоції не тотожне її корисності. Дезорганізуючий вплив емоції може бути
корисним за певної ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні
труднощів).

Але питання про емоції — це не лише питання про відповідні реакції, які викликають порушення адаптивної
поведінки. Людина як суб'єкт, котрий пізнає і змінює світ, не залишається байдужим до нього. «Око людського
пізнання не сухе, навпаки зволожене пристрастями і волею», — вважав філософ Ф.Бекон. Людина — не безсторонній
споглядач подій, які відбуваються, вона — їх активний учасник.

Світ емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розрізняти за еволюційною, функціональною та
структурною ознаками.

За еволюційною ознакою на перший план виступають три рівні проявів емоцій.

Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчуття задоволення або ж незадоволення, приємного чи
неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий рівень — емоції, що мають
чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуативне
ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії,
піднесеного, трагічного тощо. Вони несуть у собі стійке ставлення людини до довколишнього і виникають шляхом
узагальнення емоцій. Цей рівень формується в міру становлення людини як індивіда й особистості і визначає
зміст і динаміку її емоційного життя. Так, з почуття любові до близької людини може виникати тривога за неї,
горе під час розлуки, радість при зустрічі, гнів, якщо вона не виправдовує сподівань.

За функціональною ознакою, змістом якої є оцінка смислу різних явищ життя, виокремлюються дві групи емоційних
явищ: провідні і похідні.

Провідні емоції сигналізують про смисл предмета певної потреби. Вони передують діяльності і забезпечують
перетворення предмета потреби на мотив. До цього класу належать біологічні, соціальні та власне психологічні
емоції. Похідні емоції виникають уже в процесі діяльності і виявляють ставлення індивіда до того. що сприяє
або ж перешкоджає задоволенню його потреб. Вони виявляються в конкретних ситуаціях і оцінюють смисл явищ,
зумовлених їх ставленням до провідного, мотиву поточної діяльності. Це, наприклад, емоції успіху-неуспіху, що
сигналізують індивіду про міру успішності його діяльності. В свою чергу, вони поділяються на констатуючі,
передбачувальні та узагальнювальні.

Констатуючі емоції «позначають» успішні або неуспішні спроби індивіда досягти мети, передбачувальні —
функціонують у ситуаціях, що неодноразово повторюються. Базуючись на констатуючих, вони сигналізують про
можливий наслідок того чи того варіанта дії. Узагальнювальні емоції взаємодіють із провідними і стимулюють
діяльність при передбаченні швидкого успіху або гальмують при передбаченні можливих труднощів і невдач.

Багаторазовий процес такої взаємодії спричинює трансформацію провідних емоцій у почуття. Вони також виділяють
в образі довколишніх предметів ті, що стають мотивами діяльності, проте якщо емоції мають переважно
ситуативний характер і виражають ставлення індивіда до конкретних умов діяльності, то почуття позаситуативні і
є досить стабільним механізмом регуляції діяльності. Інакше кажучи, в емоціях відбивається смисл ситуації, в
якій перебуває індивід, а в почуттях — смисл предметів і явищ, необхідних для нормального перебігу його
життя.

За структурною ознакою, керуючись якою, прагнуть охопити всю будову емоційних явищ, останні поділяються на
емоційний тон відчуттів, власне емоції, афекти, пристрасті, настрій, стрес, фрустрацію і почуття.



2. Теорії емоцій


Емоції — це специфічна форма взаємодії людини з довколишнім світом, спрямована на пізнання цього світу та
свого місця в ньому через саму себе у формі переживань. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях
позитивного й негативного полюсів емоції, що означає їх диференціацію. Як зазначав В.Вундт у тримірній теорії
емоцій, в останніх присутні полярність приємного й неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження
й пригніченості. Поряд зі збудженою радістю (радістю-тріумфом) існують радість спокійна (радість
умиротворення, радість зворушлива) і радість напружена (радість палкої, жагучої надії, радість трепетного
очікування). Так само існують напружений смуток, як тривога, збуджений смуток, близький до відчаю, і тихий
смуток, в якому відчувається розрядка, смуток, близький до меланхолії.

Ці висновки Вундта близькі сучасній теорії диференційованих емоцій К.Ізарда (1980). Так, кожна людина на
власному досвіді переконується, що вона відчуває саме щастя, печаль чи страх, а не просто емоцію, що вони
розрізняються за внутрішніми переживаннями й за зовнішнім виглядом. Розрізняючись, емоції взаємодіють одна з
одною, а також із перцептивними, когнітивними, моторними процесами і впливають як на них, так і одна на одну.
Радість послаблює страх, печаль посилює відчай.

Названі особливості виступають характеристиками емоцій. Серед них розрізняють якісні характеристики (знак —
позитивні чи негативні, модальність — страх, гнів, радість, сором тощо) і кількісні (сила або слабкість,
збудженість і пригніченість, й інтенсивність, що визначається через напруженість — розрядку).

Роль периферичних реакцій в емоціях досліджувалася В.Джемсом (1894) і Г.Ланге (1895), які побудували
психологічну теорію емоцій. Вони вважали, що емоція — це усвідомлення тілесного збудження, яке ми відчуваємо
безпосередньо після сприймання факту, який це збудження викликає. Зовнішні враження суто рефлекторно, без
участі вищих центрів, зумовлюють зміни в організмі. Наступне їх усвідомлення шляхом проекції їх на кору
головного мозку і становить емоцію. Визначення суттєвої ролі органічних змін в емоціях («ми відчуваємо печаль,
тому що плачемо, розлючені, бо б'ємо іншого, боїмося, бо тремтимо»), розуміння того, що без вегетативних,
вісцеральних реакцій немає емоцій, все ж не дає права прибічникам цієї теорії стверджувати виключну
периферичну зумовленість емоцій.

Скоріше, як зазначає К.Ізард (1980), емоції — це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м'язовий
і феноменологічний аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається електричною активністю нервової системи
(кори, гіпоталамусу, лімбічної системи). Нервово-м'язовий — це насамперед мімічна діяльність, а також
пантомімічні, вісцерально-ендокринні й іноді голосові реакції. На феноменологічному рівні емоція виявляється
як переживання, що має безпосередню значущість для суб'єкта.

Ми звертаємо увагу на свої тілесні зміни або на переживання, що виникли, — емоції змінюються. Таке розуміння
особливостей емоцій співзвучне з гештальттеорією емоцій (К.Крюгер, 1930). Суб'єкт, який переживає емоцію, не
може не звернути на неї увагу. Але звернувши увагу на, скажімо, радість, ми втрачаємо радість як емоцію з її
інтенсивністю, вираженістю. Тією мірою, якою цілісне емоційне явище розчленовується так, що його частини або
окремі моменти починають виступати відносно відокремлено й чітко, вони (за інших рівних умов) втрачають свою
інтенсивність і виразність.

На виникнення й формування емоцій впливають оцінка інформації, фізіологічний стан і оточення.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel