Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОСТІ Й НАЦІЇ» (ID:10487)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   20 кб.












ЛЕКЦІЯ



ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОСТІ

Й НАЦІЇ




















Складні й багатогранні процеси походження народів та їхніх культур постійно привертають до себе увагу.
Адже це питання про те, хто і звідки ми, питання нашої прабатьківщини, часу нашого виникнення, місця серед
інших жителів планети.

Щодо українців особливого значення набуває розв’язання проблем місця даного етносу в колі слов’янських
народів, зокрема східнослов’янських його зв’язків із найдавнішими етапами історії, ролі іншоетнічних
компонентів у його формуванні та етнічному розвитку.

Перші сліди перебування людини на сучасній території України належать до раннього палеоліту (Киїк-Коба у
Південному Криму, с. Амросііївка у Приазов’ї, Житомирська стоянка тощо) вже була заселена вся територія
сучасної України. До речі, у Закарпатті знаходився один із регіонів найдавнішої прабатьківщини людства:
нещодавно у с. Корольове виявлені поселення людини сучасного типу, вік якої – близько 600 тис. Років.

В епоху неоліту, у мідний та бронзовий віки триває поступовий перехід до продутивних форм господарства –
землеробства і скотарства (енеолітичні племена ямної культури, племена катакомбної та зрубної культури та
ін.). Цей перехід на території сучасної України відбувся у IV - III тисячоліттях до н. е., за часів
трипільської культури (назва-від с. Трипілля на Київщині).Носії цієї культури жили у досить великих населених
пунктах, будували зручні двоповерхові будівлі, вшановували власних богів, мали оригінальні уявлення про будову
Всесвіту. Лише на Хмельниччині відомо близько 150 пам’яток трипільської культури.

У наступні століття відбувається формування нових етнічних і культурних спільностей. Серед них можна
назвати кіммерійців (відомості про яких є у давньогрецьких і ассірійських джерелах), які жили на початку I
тисячоліття до н. е. Їх підкорили племена скіфів, котрі пересилилися з Азії в VII ст. до н.е. і утворили в
причорноморських степах ранньокласове державне об’єднання -Скіфію. Скіфи в свою чергу були витіснені
сарматами.

У середині I тисячоліття до н. е. - на початку I тисячоліття н. е. Лісові та лісостепові райони населяли
племена зарубинецької та черняхівської культур, які підтримували тісні контакти з сусідніми племенами і
населенням східних провінцій Римської імперії, а в подальшому з Візантією. У III – VI ст. у Північному
Причорномор’ї з’являються чисельні племена і народності, втягнуті у прцес “великого переселення народів”
(готи, гуни та ін.).

У IV – VII ст. територію Середнього Подніпров’я займає союз давньослов’яських племен, відомий під назвою
антів, а пізніше русів, або росів. Назва “Русь” пізніше поширилася на все східнослов’янське населення.
Вважається, що слов’янскі племена сформувалися з різних етнічних і расових спільностей, які жили у давні часи
на широких просторах Східної та Центральної Європи. Вперше слов’яни виступають у писемних джеререлах I – II
ст. н. е. – у творах римських авторів Таціта, Плінія, Птоломея, які називали їх венедами.

У процесі розкладу первіснообщинного ладу у східних слов’ян формуються феодальні відносини, виникають
племінні союзи

(полян, северян, древлян, білих хорватів, дулібів, улічів, тиверців тощо), а згодом ранньофеодальні державні
об’єдння – князівства. У IX ст. Київське і Новгородське князівства об’єднуються в одну державу – Київську
Русь, яка стала однією з наймогутніших у середньовічній Європі.

До початку XIX ст. робилися спроби віднайти історичну прабатьківщину слов’ян, зокрема українців, в Азії.
Гіпотези азіатського походження, особливо поширені серед західноєвропейських учених, мали за мету підкреслити,
ніби слов’яни чужі європейським народам. Походження українців пов’язувалося зі сармато-аланськими, скіфськими,
кавказькими племенами. Зокрема, топонім “Русь”, як і інші, вважався іранського походження.

Із розповсюдженням так званої норманської теорії, згідно з якою варяги відіграли вирішальну роль не лише
у соціально-політичному (утворення Давньоруської держави), а й в етнічному процесі – формуванні східних
слов’ян, перетворившись на етнонім. Але більшість сучасних дослідників вважають цей термін етимологічно
пов’язаним із гідронімами прабатьківщини східних слов’ян, землі літописних полян – Россю, Росавою та ін.

Однак не можна заперечувати і те, що протягом тривалого процесу формування української народності до її
складу входили іншоетнічні компоненти. Широко відомі факти перебування вікінгів та інших скандинавів у
південноруських містах; у причорноморських степах кочували тюрські племена (чорні лобуки) –васали київських
князів. Деякі з неслов'янських груп були асимільовані ще під час формування давньоруської народності. Значні
відмінності в культурі українців різних історико-етнографічних районів — також певною мірою наслідок давніх
міжетнічних і етногенетичних процесів. Про це свідчить, зокрема, термінологія культурно-побутової сфери
українців і взагалі східних слов'ян, що рясніє назвами тюркського, іранського, скандинавського походження.

Важливим джерелом вивчення етногенетичних процесів є дані антропології. Відоме положення про те, що «чистих»,
не змішаних у расовому відношенні народів узагалі не існує, цілком стосується й українців. Антропологічні
дослідження показали, що не тільки нема єдиного українського расового типу (як і, скажімо, російського або
німецького), а й наявні досить значні відмінності у межах відповідних регіонів. За даними багаторічних
досліджень В. Д. Дяченка, з цієї точки зору Україна поділяється принаймні на п'ять областей:
центральноукраїнську; валдайську, або деснянську; ільмено-дніпровську; нижньодніпровська-прутську;
карпатську. При цьому між ними протягом віків мали місце інтенсивні міжетнічні взаємини.

Деякі автори робили спроби вивести походження українців безпосередньо від племен часів первіснообщинного
ладу. Зокрема, канадсько-український археолог Я. Пастернак убачав етногенетичні витоки українців у
наддніпрянських племенах трипільської культури; далі, мовляв, вони еволюціонували у неврів — одне із
скіфських племен, потім —: в «антську культуру полів поховань» і нарешті — у «княжі часи», тобто Київську
Русь.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel