Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Цивілізація як етап розвитку культури.» (ID:10163)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       8 стр.
Размер в архиве:   51 кб.

ПЛАН



1. Цивілізація як етап розвитку культури.

Стадія формування ранньоцивілізаційних структур є найістотнішим моментом, що розділяє цивілізаційний процес на
ступені формування та власне розвитку цивілізованих (експлуататорських, державницьких тощо) суспільств.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день характер цивілізаційного процесу на теоретичному рівні значно докладно
й чітко розкритий у соціально-економічній площині. Це значною мірою пояснюється тим, що на певних стадіях
розвитку людства «суб'єктивний фактор» в історії відігравав мініальну, майже непомітну роль порівняно з
останніми двома тисячоліттями. Це відповідало тому станові, коли релігійно-духовне життя ще не
персоналізувалося, а відповідні цінності не стали суб'єктивним надбанням окремих осіб. Тому як на стадії
формування, так і на ранніх етапах розвитку цивілізації —до часів Ехнатона, Мойсея та Заратуштри (XIV, XIII та
XI — IX ст. до н. е.) — суб'єктивні цінності та світоглядні переконання на загальному перебігу історичного
процесу майже не відбивалися, і в цілому ми можемо абстрагуватися від них. Але релігійне життя та
філософсько-етична духовність як елемент свободи чимдалі виразніше впливає на хід історії.

Розглядаючи формування та розвиток ранніх цивілізацій саме як процес соціокультурної еволюції людства,
передусім варто торкнутися питання про передумови та умови виникнення ранньоцивілізаційних систем, а відтак і
переходу від первісності до цивілізації в цілому. Тезово цю проблему можна викласти таким чином.

Передумовами формування цивілізації слід визнати сукупність чинників, дія яких визначає можливість руху в
напрямку цивілізації, тоді як умовами вважаються ті обставини, котрі визначають успіх реалізації цього
процесу. Інакше кажучи, якщо передумови спричинюють початок цього руху, але самі собою не гарантують його
успіїцного завершення, то створення відповідних умов якраз і забезпечує останнє.

Основні передумови виникнення ранньоцивілізаційних систем виникають унаслідок завершення «неолітичної
революції» і полягають у наступному:

1) перехід до митної осілості, який розпочинається з освоєнням спеціалізованого рибальства і повною мірою
реалізується в часи утвердження ранньоземлеробсько-тваринницького комплексу за доби неоліту;

2) пов'язане з цим якісне збільшення (у придатних для ведення високопродуктивного привласнюючого або
відтворюючого господарства екологічних нішах) приросту, чисельності й густоти населення, що стимулювало як
інтенсифікацію виробничої діяльності, так і міграцію надлишкового населення з центрів випереджаючого розвитку
на периферію;

3) освоєння і кінцева переорієнтація на відтворюючі форми господарювання (головно на землеробство), що в
більшості випадків передбачало не лише можливість у перспективі вийти на регулярне виробництво додаткового
продукту, а й створення соціокультурних норм організації та регулювання нових форм життя за умов осілості,
підвищеного демографічного потенціалу та відтворюючої економіки.

Як добре видно на прикладі численних мисливсько-збиральницьких суспільств, сама лише можливість отримання
натурального продукту більше необхідного мінімуму ще не веде до розвитку суспільної нерівності. Для створення
ранньокласового суспільства, недостатньо переходу до міцної осілості при відповідному зростанні чисельності та
густоти населення. Необхідні додаткові економічні, суспільно-організаційні та культурно-інформаційні важелі,
системно пов'язані між собою, — власне умови успішної реалізації цивілізаційного процесу на етапі формування й
утвердження ранніх цивілізацій. З-поміж таких умов слід назвати три основні:

1) забезпечення можливості постійного збільшення виробництва додаткового продукту, пов'язане з розвитком як
організаційно-управлінської сфери діяльності, що забезпечує максимальну ефективність економіки даного
соціального організму при гарантуванні його внутрішньої стабільності та зовнішньої безпеки, так і самої
матеріально-технічної бази виробництва;

2) виникнення складної, ієрархічно організованої соціально-політичної системи, в основі якої лежать принцип
суспільного розподілу праці і відтак неоднакове ставлення різних соціальних груп до засобів виробництва
(головно землі) та суспільного додаткового продукту — відповідно до феномена влади-власності. Наявність таких
суспільних механізмів забезпечує можливість концентрації додаткового продукту, відчуженого у рядових
виробників, у руках можновладців, безпосередньо зацікавлених у збільшенні його виробництва;

3) наявність у суспільній свідомості установки на кореляцію між високим соціальним статусом і престижним
споживанням, що за відповідних можливостей зумовлює трансформацію сконцентрованого в руках правлячої знаті
додаткового продукту у престижно значущі цінності, які підкреслюють і магічно визначають легітимність
привілейованого статусу того, хто їх має.

Цивілізаціями, що сформувалися незалежно, з упевненістю можемо назвати не так уже й багато. У Старому Світі це
передусім Шумеро-Аккадська цивілізація, а також Давньоєгипетська та Хараппська долини р. Інд; окрім того, до
останньої доходили окремі опосередковані впливи Дворіччя через Елам та суспільства Іранського нагір'я. У
цілому як такі, що виникли незалежно від наявних цивілізацій, можуть бути визначені також Мінойська
цивілізація о. Крит (яка на стадії формування безпосередньо чи опосередковано мала обмежені контакти з
Єгиптом) та Шан-Іньська цивілізація долини р. Хуанхе (що виникла при потужному імпульсі племен степової
Євразії, які принесли на Далекий Схід технологічні досягнення західноазійських цивілізацій, головно металургію
бронзи). Свої центри утвердження перших цивілізацій мала також Центральна та Південна Америка.

Цивілізації виникають у вигляді серії пов'язаних між собою і, як правило, етнічно близьких міст-держав, у
системі життєдіяльності яких правляча верхівка виконує насамперед організаційно-господарські та
релігійно-культові функції (переддинастичний Єгипет, ранньодинастичний Шумер, міста-держави майя тощо).
Реміснича діяльність безпосередньо не впливає на сільськогосподарське виробництво, а саме ремесло виникає із
потреби обслуговування престижних запитів знаті, а також із розрахунком на забезпечення нехарчових потреб
решти працівників централізованих державно-палацових або державно-храмових господарств.

Релігійно-культове життя повністю зосереджене навколо храмів, які здебільшого являють собою потужні
суспільно-економічні центри з чітким розподілом праці в межах власної структури. Повсюдно на цій стадії
спостерігаються політеїстичні уявлення, але обрядово-жертовний аспект — з пишними ритуалами, урочистостями
тощо — повністю затіняє змістову, так би мовити, теологічну основу такої релігії. Культ має виразний
суспільно-державний характер, і між людьми та світом богів стоять жрецькі корпорації, члени яких, як правило,
на чолі з сакралізованим правителем і репрезентують свій соціум перед небесними володарями.

Важливо наголосити, що за наявності певних закономірностей суспільного розвитку перших цивілізацій їхня
духовно-культурна сфера демонструє значне розмаїття, яке ніяк не узгоджується з формами соціально-економічної
організації. Так, порівняймо Месопотамію та Єгипет. В обох випадках маємо принципово подібну економічну базу —
іригаційне землеробство, що передбачає вирішальну роль чіткої централізованої організації колективних робіт.
Але вже на рівні політичної ідеології бачимо значні відмінності. В Єгипті фараон — це живий бог, якому
юридичне належить усе в країні, тоді як у Месопотамії правитель керує людьми від імені богів і сам їм жорстко
підпорядкований. Відтак — різниця у політичному статусі єгипетських та месопотамських міст, храмів тощо.

Але ще більше вражають відмінності у світогляді. Політеїзм, зрозуміло, панує в обох цивілізаціях, але в Єгипті
не пізніше кінця доби Давнього царства вже виникають уявлення про єдину всесвітню сакрально-духовну
першооснову буття, яка через розум-слово (Пта) конструює-створює світ. Більше того, з межі III — II тис. до н.
е. в Єгипті поширюється релігія Осіріса, центральною ідеєю якої виступає особисте безсмертя, а потойбічна доля
душі пов'язується з моральністю поведінки індивіда протягом життя. Нічого подібного Близький Схід не знав
майже до елліністичних часів. Як бачимо, релігійно-культурна варіативність вже на стадії ранньокласових
суспільств є значно більшою, ніж варіативність економічних і політичних форм.




2. Особливості розвитку архітектури і скульптури Греції та Риму. Порівняльний аналіз. Пластичність і
натуральність як риси мистецтва античності.


Ще у давній культурі пройдено ті шляхи, на яких греки повністю позбулися панівних стилістичних традицій. Декор
з восьминогом чи дельфіном на кріто-мінойських вазах викликає безпосереднє відчуття руху живих форм.

Мікенський декор пристосовував мінойські методи до смаків варварів,— це частково зумовлювалося зростанням
великих ринків збуту глиняних виробів, але ремісники усе ще використовували у декорі жанрові (побутові)
сценки, тваринні та рослинні мотиви. Занепад і перехід до геометричних абстракцій почався у період межичасся




загрузка...
© 2007-2020 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel