Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Тести з історії» (ID:10117)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   17 кб.

Тести з історії


План


1. Визначте і опишіть головні риси функціонування феодальної економіки в ранньому середньовіччі. В чому
спільне і відмінне (різниця) між економічним розвитком державних утворень Зах. Європи в цей період?

Для економіки раннього середньовіччя характерні насамперед сильні залишки архаїчних родоплемінних відносин. В
більшості держаних утворень Західної Європи зберігається великий рід. На ранньому етапі розвитку феодалізму
основу населення державних утворень складають вільні общинники. Підтвердженням цього можуть служити зводи
законів ранньофеодальних утворень Західної Європи. Зокрема, видатна юридична пам’ятка франків, так звана
“Салічна Правда”, записана, очевидно наприкінці царювання Хлодвіга (481-511 рр.) нічого не говорить про
купівлю, продаж землі, передачу землі за заповітом сторонній людині тощо. По суті приватної власності на землю
в ранньофеодальних утвореннях ще не було. Власником землі була община, члени якої лише користувалися на певних
умовах своєю земельною ділянкою. Сільська община – марка – виступає у цій пам’ятці у найбільш ранній фазі
свого існування з деяким рисами, що явно свідчать про її близькість ще до родового ладу. Щоб земля не
відчужувалась за межі роду, заборонялося передавати землю по жіночій лінії. Земельна ділянка бездітного франка
переходила після його смерті братам або іншим чоловікам-родичам цього роду. Вказані риси (сильні залишки
родоплемінного ладу, наявність великої кількості вільних общинників тощо) не є специфічними лише для
королівства франків, вони були притаманні і іншим ранньофеодальним державним утворенням в Західній Європі.
Зокрема, коли вестготи перейшли в Південну Галлію і заснували варварське королівство зі столицею в м. Тулуза,
вони провели великий переділ земель. Вони конфіскували 2/3 земель у місцевих гало-римьских рабовласників і
поділили їх між собою. Вестготські воїни одержали земельні ділянки (sortes – буквально, ділянки за жеребом),
перетворившись у вільних общинників. Угіддя загального користування (ліса, пасовиська) залишалися у власності
общини. Великі конфіскації земель римської аристократії (з подальшим розподілом між общинниками) проводили і
вандали, які утворили власну державу в Північній Африці.

Таким чином, можна сказати, що для ранніх феодальних утворень в Західній Європі характерна общинна форма
власності на землю. Руйнація великого римського землеволодіння і заміна її ранньофеодальними відносинами була
характерною в тій чи іншій мірі для усіх варварських королівств. Серед інших особливостей державних утворень
в ранньому середньовіччі можна відзначити руйнування рабовласницької системи і перевід рабів на становище
землеробів-оброчників.

Серед особливостей (відмінностей) можна відзначити порівняно тривале збереження общинного родового
землекористування на території Ірландії, Шотландії, Уельсу (де в ранньому середньовіччі проживали кельтські
племена) з одного боку і масштабне запозичення римських майнових відносин (щоправда з огляду на національну
специфіку) романізованими варварами Бургундського королівства і деяких інших варварських державних утворень з
іншого (що, власне кажучи, було більш типовим явищем, і в певному ступені справило вплив на увесь подальший
розвиток економіки середньовічної Європи). Розклад родового ладу, соціальна і майнова диференціація
(розшарування) найбільш виразно і рано прослідковуються у франків. У “Салічній правді” не говориться прямо про
існування великого приватного землеволодіння. Але, судячи з деяких натяків (перелік дворових ремісників,
велика кількість рабів та ін.) помістя великих рабовласників існували вже у V-V ст. поряд з вільним франкським
селом. Різкі зміни у франкській феодальній економіці відбуваються при наступниках Хлодвіга (V і особливо від V
до V ст.). Земля на той час стала відчужуваною приватною власністю (алод), яку продавали, купували, дарували,
міняли, заповідали з волі власника. Частина селян швидко втрачала свою землю. Водночас зростало велике
світське і церковне землеволодіння. Наступники Хлодвіга широко роздавали королівські землі у вигляді бенефіція
(буквально “благодіяння”) своїм дружинникам, багато земель у формі дарування (донатіо) одержувала церква.
Селяни змушені були шукати заступництва (патронат або комендація) у сусідніх великих землевласників. Вони
також передавали свої ділянки церкві (єпископові або монастирю) з метою дістати від них підтримку, найчастіше
у вигляді надання їм додаткової земельної ділянки в довічне користування за певні оброки або панщину – так
званий прекарій. Становище, селян, що одержували прекарій було близьке до становища колонів, літів і рабів,
які за користування землею мали виконувати різні повинності на користь своїх панів. Подібні процеси
закріпачення відбувалися і в інших державних утвореннях Західної Європи в ранньому середньовіччі.



2. Сутність і спрямованість програмування французької економіки.


Франція — одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII—XVIII ст. за
кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи Французька мова
перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства
справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами
поступалася лише британській Незважаючи на воєнну поразку в 1940 р , Франція після другої світової війни
виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні позиції, стала одним із засновників ЄС і тепер за
розмірами ВНП посідає четверте місце серед шести головних економічно розвинених країн, після США, Японії і
Німеччини.

Важливою особливістю повоєнного розвитку Франції було збільшення обсягу інвестицій, їхня частка у ВНП зросла з
14,9 % в 1953 p. до 26,3 % у 1969 p. Як і в інших економічно розвинених країнах, зменшилася частка виробничих
і збільшилася частка невиробничих вкладень. У відбудовний період інвестиції у виробничу сферу становили 3/4
всіх капіталовкладень, наприкінці 60-х років — близько 47 %. Всередині матеріальної сфери майже 60 %
спрямовувалося у промисловість, 20—25 % у зв'язок і транспорт. У 50-х роках основна сума інвестицій вкладалася
в нове будівництво і модернізацію обладнання, в 60-х — на модернізацію та раціоналізацію. Невиробничі
капіталовкладення забезпечували житлове будівництво (46—40 %), освіту (25— 22 %), охорону здоров'я (6,5 %),
послуги, адміністративні витрати.

Значно посилилося державне втручання в господарське життя. В 1944—1947 pp. було проведено націоналізацію
вугільної, авіаційної галузей, електростанцій, повітряного флоту, автомобільних заводів "Рено", французького і
чотирьох найбільших депозитних банків. Державному сектору належала 1/3 національного майна країни. Він охопив
20— 25 % загального обсягу промислового виробництва, 75 % загальних перевезень, 50 % ресурсів
банківсько-кредитної системи, 33 % зайнятого населення. Частка державних виробничих інвестицій у ВНП становила
35—25 % їхньої загальної суми.

Франція першою серед економічно розвинених держав стала на шлях програмування національної економіки. В
1947—1953 pp. діяв "План Моне" (за ім'ям його ініціатора). Перевага надавалася шести галузям (видобування
вугілля, виробництво електроенергії, сталі, цементу, сільськогосподарських машин, транспорт). Хоча цей план і
не був виконаний, він стимулював розвиток важкої промисловості.

Економіка Франції у 70—80-х роках розвивалася надзвичайно динамічно. Вступ Франції до ЄС стимулював процес
концентрації промисловості. У 1970 p. 500 монополістичних об'єднань виробляли 80 % національної продукції.
Формувалися гігантські не тільки промислові, а й фінансові групи.

На початку 70-х років Франція перетворилася на одну з найрозвиненіших країн світу, її частка у випуску
промислової продукції становила майже 7 %.

В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах. Під її контролем перебувають
банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт,
великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає
пріоритетні напрямки і планує їх розвиток.У Франції державним регулюванням цін і цінової конкуренції
займається департамент по конкуренції міністерства економіки, фінансів і бюджету. Прямим регулюванням охоплені
ціни на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні й інші товари і послуги монопольних
виробників-продавців, а також тієї сфери, де в споживачів немає вибору варіантів придбання товарів або надання
послуг (наприклад, при проїзді по автодорогах).

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить
6 % і вони створюють 4 % ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28 % і 28 %, у нематеріальних галузях
— 66 % і 68 %.

Країна с великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний
бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel