Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Економічні методи менеджменту» (ID:9701)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Менеджмент дуже часто сусідить з поняттям бізнес, але бізнесмен і менеджер – це не одне і теж. Бізнесмен –
власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить доході. Він може не займати постійної посади в
організації. Менеджер – обов'язково займає постійну посаду, у його підпорядкуванні знаходяться люди.
Підприємець – бізнесмен, що реалізує нововведення, що приймає на себе особистий ризик. Розходження між
менеджером і підприємцем будуть дуже великі, якщо менеджер тяжіє до бюрократичного стилю керівництва, але вони
у визначеній мері стираються, якщо він дотримує підприємницького стилю керування.



Менеджерів підрозділяють на:



лінійних, котрі відповідають за стан і розвиток організації; вони можуть бути керівниками 3-х рівнів:
низового, середнього і вищого;


функціональних, відповідальних за визначену функціональну діяльність, наприклад, виробництво, маркетинг,
фінанси й ін.


Основу менеджменту складає організація, більш того, організація є причиною, що обумовлює існування самого
менеджменту. Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної
мети.



Обов'язкові вимоги, пропоновані до організації:



наявність як мінімум двох людей, що вважають себе частиною організації;


наявність принаймні однієї мети, що приймають як загальну всі члени організації і навмисно працюють разом для
досягнення цієї мети;

координаційні дії, що сприяють саморегулюванню організації.


Сказане вище справедливо не просто для організації, а для формальної організації. Існують також неформальні
організації, тобто групи, що виникають спонтанно, але де люди вступають у взаємодію один з одним досить
регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних організаціях, за винятком може бути дуже
маленьких. Надалі мова йтиме про формальні організації.



Загалом ціль всякої організації – перетворення ресурсів (люди, капітал, матеріали, технології й інформація)
для досягнення результатів. Під технологіями розуміють будь-як кошти перетворення вихідних матеріалів (у тому
числі люди, інформація, фізичні матеріали) для одержання необхідних продукції чи послуг.



Для того щоб успішно діяти протягом довгого часу організація повинна бути результативної й економічно
ефективної. За словами П.Друкера, результативність є наслідком того, що “робляться правильні речі”,
ефективність є наслідком того, що “ці речі робляться правильно”. Іншими словами результативність організації
визначається тим, наскільки потрібні товари, що випускаються нею, і послуги споживачу, а ефективність
визначається грошовим співвідношенням продуктів, що випускаються, і споживаних ресурсів. Відносна ефективність
організації називається продуктивністю. Продуктивність – це відношення кількості одиниць на виході до
кількості одиниць на вході. Ключової складовий продуктивності є якість. Підвищення якості приводить до росту
продуктивності. Поняття “результативність” і “якість” також взаємозалежні.



Сучасна організація являє собою відкриту систему, що складається з численних взаємозалежних частин, серед яких
виділяють: мети, задачі, засобу виробництва, технології, інформацію, персонал і структуру.



Функціональна структура організації – це горизонтальний поділ праці, здійснюване шляхом створення відповідних
підрозділів: виробництво, маркетинг, фінанси, інформація, кадри (функціональні області). Організації (головним
чином, великі) здійснюють чіткий горизонтальний поділ за рахунок утворення підрозділів (наприклад, служби,
відділи, цехи на чи підприємстві факультети в університеті). Підрозділу виконують конкретні завдання і
домагаються специфічних цілей.



Управлінська структура організації (вертикальний поділ праці) відокремлює роботу з координування дій від самих
дій (ієрархічна структура організації).



Зовнішні фактори, що впливають на організацію (як правило, що знаходяться поза межами впливу менеджерів),
підрозділяють на двох груп:



економічні, науково-технічні, політичні, міжнародні, соціально-культурні фактори, стан природного середовища,
відношення з місцевим населенням (середовище непрямого впливу);


споживачі, конкуренти, постачальники матеріалів і капіталу, трудові ресурси суспільства, профспілки, закони і
служби державного регулювання (середовище прямого впливу).


Зовнішнє середовище прямого впливу – це фактори, що впливають на організацію безпосередньо. Зовнішнє
середовище непрямого впливу – це фактори, що не роблять негайного впливу, але, проте, впливають на
організацію.



Характеристики зовнішнього середовища наступні:



взаємозв'язок факторів - сила, з яким зміни одного фактора впливає на інші фактори;


складність - число і розмаїтість факторів, значимою образом впливаючих на організацію;

рухливість - відносна швидкість зміни середовища;

невизначеність - відносна кількість інформації про середовище і впевненість у її вірогідності.


Щоб вижити, організація повинна пристосовуватися до змін у зовнішнім середовищі (концепція організаційного
дарвінізму).



Внутрішнє середовище організації – кадри, організація керування, виробництво, фінанси, маркетинг,
організаційна культура.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel