Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Виникнення козацтва. Запорізька Січ та її історична роль в житті українського народу» (ID:9046)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   15 кб.

перший розбійницький напад на Україну кримчаки здійснили в 1482 p. Вирішувалася доля народу — бути йому чи
не бути? Тільки власні збройні сили могли врятувати Україну.

Козаки освоювали незаселені українські степи за Дніпровськими порогами. На ці простори не поширювалася влада
ні польсько-литовських, ні татаро-турецьких загарбників. На цих землях, а згодом на всій території України
утворився новий стан вільних людей — запорозьке козацтво. У такому середовищі, де свободу цінували понад
усе, вироблялися демократичні принципи співжиття, що з часом заклали основи козацької республіки, до речі,
однієї з перших республік в Європі. Отже, козаччина розвивалась органічно, як результат особливих умов
українського життя XV — XVI ст. на степовому порубіжжі з агресивним татарським Кримом, султанською Туреччиною
та польсько-литовською Річчю Посполитою.

Як пише М. Грушевський, нижче порогів Дніпровських, де ріка ділиться та утворює острови, козаки ставили собі
фортеці — «острожки». Далі на місці дрібних побудували одну головну, яку назвали Запорозька Січ. Першу з них
заснували на острові Мала Хортиця в 50-х pp. XVI ст. Виникнення Січі пов'язане з іменем Дмитра Вишневенького
(Байди) з містечка Вишнівця нинішньої Тернопільської області. Д. Вишневецький належав до неспольщених
українських магнатів, був канівським старостою. Своє свідоме життя присвятив боротьбі з Кримським ханством і
турецькими загарбниками, просив підтримки у литовського, польського, московського урядів, але допомоги не
отримав. Усю надію поклав на українське козацтво, з яким не раз громив татар і турків. У Молдавії Байда
потрапив у полон, і турки замордували його. Народ у піснях і думах увіковічив відважного отамана.

Запорозька Січ поступово перетворювалась на своєрідну державу, контролюючи значні території, утримуючи
багатотисячну армію, адміністративний апарат. Січовики мали символіку: прапори, гімн, герб. Столицею
Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На
центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них — курені-казарми, в
яких жили запорожці. Козаки вибирали свою старшину — гетьмана, кошового отамана, курінних отаманів —
вільним, демократичним голосуванням. Збройні сили складалися з таких родів військ: піхоти, кінноти, артилерії
та морського флоту. Завдаючи відчутних ударів туркам і татарам на суші й на морі, запорожці стали відомими в
Європі, їх запрошували на військову службу правителі Австрії, Англії, Франції, Іспанії. Так за порогами Дніпра
проходив процес відродження української держави.

На Запорозькій Січі існувала постійна школа лицарського, військового мистецтва. Сюди збиралися відважні юнаки
з усієї України і навіть інших країн. При січовій церкві діяла загальноосвітня школа. Командний склад низового
війська, як правило, був високоосвічений. Полковники, сотники, чимало рядових козаків закінчували
Києво-Могилянську академію або інші вищі чи середні навчальні заклади.

На Запорожжі існувало суворе законодавство, що не допускало будь-яких аморальних вчинків. Нещадно викорінювали
злодійство, розбій, конокрадство. Не було місця в цьому товаристві зраді, боягузтву, підлості, шахрайству.
Найтяжчою карою для запорожця було вигнання його з ганьбою із коша. Все тут відбувалося на добровільних
засадах — прийняття в січове братство і виключення з нього порушників усталених норм правопорядку.

Найвизначніший дослідник життя славних лицарів України Д. Яворницький у тритомній «Історії запорозьких
козаків» зазначав, що правові норми співжиття вони приносили на Січ із курних селянських хат і ремісничих
міських цехів. Тисячолітнє звичаєве право українського народу стало основою їх високоетичного співіснування.
Доповнений рядом законів «Руської правди», литовських статутів, сформувався своєрідний, ніде у світі не
бачений кодекс безстрашних вояків, які з презирством ставилися до смерті, не знали страху в битвах з ворогом,
героїчно захищали рідну землю. Вірність закону, товариству запорожці цінували понад усе. Вбивство козака за
вживання алкоголю під час походу або якщо він приводив на Січ жінку — вважалося тут нормою.

Польські королі, не маючи сили підпорядкувати собі запорозьке козацтво, намагалися залучити його до власних
військових формувань. Першим це здійснив у 1572 p. Сигізмунд Август. 300 козаків за певну платню і привілеї
стали охоронцями королівських міст на пограниччі України. Король Стефан Баторій в 1578 p. збільшив кількість
цього козацтва до 600. У 1590 p. міські або реєстрові козаки на Україні досягли однієї тисячі, за Б.
Хмельницького — 40 — 60 тис. Поза реєстром перебувало значно більше запорожців. І ті й інші ігнорували
урядову владу й не раз, об'єднавшись, спільно виступали проти польської шляхти.

Перше велике козацько-селянське повстання відбулося в 1591 — 1593 pp. на чолі з Христофором Косинським.
Козаків підтримало селянство Київщини, Брацлавщини та Волині. Лише в 1593 p., не маючи артилерії, сильної
кінноти, X. Косинський капітулював у м. П'ятці (нині Чуднівського р-ну Житомирської обл.) перед переважаючими
силами ворога.

Великого розмаху набуло повстання під проводом Северина Наливайка (1594 — 1596). Козацький полководець, родом
з Гусятина (нині Тернопільської обл.), він брав участь у морських і сухопутних походах запорожців. Досвідчений
воїн, популярний серед козацтва, зібравши значні військові сили, вирушив проти волинських, поліських та
білоруських магнатів. Зайнявши значну територію від Дністра до Прип'яті, С. Наливайко виношував плани
створення самостійної козацької держави в пониззі Бугу і Дніпра.

Одночасно вели бої з польсько-литовською шляхтою козацькі загони Григорія Лободи та Матвія Шаули. Тільки
регулярна армія на чолі з гетьманом С. Жолкевським змусила козаків відступати. Об'єднавшись біля Білої Церкви,
українське військо перейшло на Лівобережжя. Під Лубнами над річкою Солоницею оточені ворогами повстанці чинили
запеклий опір. У таборі почалися голод, пошесті, чвари між реєстровцями та козацькою черню. Під час таких
суперечок Лободу вбили. Наливайка і Шаулу, яких реєстровці видали С. Жолкевському, було страчено у Варшаві.
Польське військо вчинило над переможеними козаками та їхніми сім'ями криваву різню.

Найвидатнішу роль в історії українського козацтва (до Б. Хмельницького) відіграв гетьман Петро
Конашевич-Сагайдачний (1616 — 1622), родом із дрібної української шляхти села Кульчиць (нині Самбірського р-ну
Львівської обл.). Після закінчення відомої Острозької школи він подався на Запорозьку Січ. За безприкладну
відвагу в боях, за великий розум і дипломатичний хист, патріотизм і розсудливість козаки обрали його гетьманом
Війська Запорозького. Здійснив десятки вдалих морських і сухопутних походів проти татар і турків у Криму,
Малій Азії та Молдавії. Очолював військо під час успішних штурмів Кафи, Трапезунда, Варни, Синопа, околиць
Стамбула. Ходили козаки походом на Москву, рятуючи королевича Владислава. 40 тис. запорожців під проводом
Сагайдачного 1621 p. розгромили татаро-турецьке військо під Хотином, захищаючи Польщу та Україну від
іноземного поневолення. Він першим створив із запорожців дисципліноване, найхоробріше військо в Європі.

Значних зусиль доклав гетьман для зміцнення православної церкви в Україні. Йому вдалося відновити православну
ієрархію, припинити нападки польського уряду на неї. Сагайдачний дбав про українське шкільництво, віддавши
йому більшу частину свого майна. Як політик компромісів, уникав збройних сутичок з Річчю Посполитою, але все
робив, щоб підготувати збройні сили України до боротьби з нею. Сагайдачний будував військові майстерні,
порохові мануфактури, виховував патріотів серед козацької старшини та рядових воїнів. Завдяки його старанням
українське козацтво стало свідомим захисником свого народу.

Як бачимо, наприкінці XVI — на початку XVII ст. українське козацтво стало вирішальною силою суспільства.
Воно не обмежується захистом України від татаро-турецької агресії, а цілеспрямовано, вперто бореться за
соціальні й національні права свого народу.

Запорозька Січ відіграла велику роль в історії українського народу XVI — XVIII ст. З утворенням Січі народ
України одержав могутню опору в своєму прагненні до визволення з-під гніту Речі Посполитої. Тут знаходили
притулок відважні борці проти магнатів і шляхти, польських урядовців. Січовики підтримували в народі дух
протесту 6 запалювали його на боротьбу.

Запорожжя стало зародком нової української (козацької) державності. Січовики створили органи влади, які
поступово зосереджувалися в руках старшини. Керівним органом був «Кіш», — по суті, центр не лише військової,
а й адміністративної та судової влади на території Запорожжя. Кошу слухалося не лише козацтво, тобто військо,
але й навколишня людність, що мешкала по укріпленнях - «паланках» і хуторах-зимівниках. На чолі Коша стояв
виборний кошовий отаман. У складі Коша були виборні суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Згодом, у XVIII
ст., територія Запорожжя, яка простягалася тоді із заходу від нижнього Побужжя до верхів'їв Кальміусу на
сході, від р. Оріль на півночі до р. Кінські Води на півдні, почала поділятися на округи-«паланки» на чолі з
полковниками і місцевою старшиною. Військо Запорозьке мало свою печать-герб із зображенням козака з рушницею
на плечі, з шаблею та списом, застромленим у землю поруч із постаттю козака. Січова корогва (прапор) була
червоного (малинового) кольору: на лицьовому боці був зображений в білий колір Св. архангел Михаїл, а на
зворотному — білий хрест, оточений небесними світилами.

Найважливіші питання військового та політичного характеру кошовий отаман виносив на розгляд військової Ради.
Згідно із звичаєвим правом, у ній міг брати участь кожний козак, який перебував на той час на Січі, на рубежі
XVI — XVII ст. козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Військо козаків не тільки захищало




загрузка...
© 2007-2021 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel