Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Загальні передумови та економічні причини необхідності виникнення кредиту» (ID:9006)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       7 стр.
Размер в архиве:   29 кб.

Для більш детального вивчення сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин, ними є
об’єкти та суб’єкти кредиту. Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому.
Суб’єкти кредиту - це кредитори і позичальники.

Позичена вартість як об’єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором
позичальнику. Така передача оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і
називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб’єктами -
кредитором і позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позички, бо передбачає не тільки факт
надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв’язку наступним погашенням позички, з
урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних з несвоєчасним поверненням позички позичальником чи порушення
умов кредитором тощо.

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Незалежно від
форми позичена вартість є реальною цінністю і має бути збережена в процесі кредитних відносин, але не у своїй
первісній формі, а за своїм обсягом.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і
передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи,
держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, у
тому числі і на принципах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам.

Позичальники - це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику
від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише
тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені - він не може вийти
за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з кредитором. З цього погляду позичальник перебуває в
певній залежності від кредитора, проте це не заперечує рівноправність сторін у кредитних відносинах.

Кредитори і позичальники набувають цього статусу добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість
найповніше задовольнити свої потреби і захистити свої інтереси, які у кожної зі сторін кредиту відмінні.

Сутність кредиту, як і його форма, постійно розвивається й ускладнюється. В основі цього процесу лежить
розвиток і вдосконалення економічних відносин у суспільстві, що визначають зміни в характері формування
вільних коштів, ускладнення і розширення потреб економічних суб’єктів у додаткових коштах, удосконалення
організаційних та правових відносин між суб’єктами кредиту.



Розділ III. Основні теоретичні концепції кредиту



У міру розвитку кредитних відносин та підвищенні їх ролі в житті суспільства кредит все більше привертав до
себе увагу науковців. Спочатку економічна думка зосереджувалася переважно на самому понятті кредиту, на
пізнанні його сутності, і лише з XVIII ст. розпочалися дослідження механізму зв’зків кредиту з суспільним
виробництвом, що відкрило шлях для формування суто наукової теорії кредиту. На сьогодні економічна наука
визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну та капіталотворчу.



3.1 Натуралістична теорія кредиту



Натуралістична теорія кредиту в загальних рисах зводиться до наступних положень:

об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі;

кредит - це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у
суспільстві;

позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;

банки є лише посередниками в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх у позичку;

пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної еконоиії А. Сміт, Д. Рікардо, А.
Тютго, Дж. Міль. Вони вважали, що об’єктом кредиту є не грошовий капітал, а капітал у його грошовій формі.
Гроші, які позичаються, - це лише технічний засіб перенесення реального капіталу від одного економічного
агента до іншого для використання фактично наявного капіталу; кредит не створює капітал, він тільки визначає,
як цей капітал буде застосований.

На думку А. Сміта, банківські операції можуть сприяти розвитку виробничої діяльності в суспільстві не
збільшенням капіталу, а його перетворенням на активний і продуктивний капітал, чого не було б за відсутності
банків.

Натуралістичний підхід до трактування сутності й ролі кредиту мав не тільки теоретичне значення, а й помітно
впливав на банківську і грошову політику того періоду. Це стосується, зокрема, так званої грошової школи,
представники якої обмежували випуск банкнот вузькими рамками золотого забезпечення. Якщо позичковий капітал -
це лише джеркальне відображення реального капіталу, то випуск банкнот має обмежуватися їх повним золотим
забезпеченням.

Заслугою натуралістичної теорії кредиту було те, що її представники не просто визнавали зв’язок кредиту з
процесами виробництва, а виходили з первинності виробництва і вторинності кредиту; вони переконливо доводили,
що кредит сам по собі не може створювати реального капіталу, що останній виникає тільки в процесі виробництва.
З цих позицій прихильники натуралістичної теорії трактували процент як частину прибутку, створеного в процесі
виробництва, визначили залежність норми процента від норми прибутку. Усе це було кроком уперед у вивченні
кредиту, сприяло розкриттю утопічності концепцій щодо його "чудодійної" сили у створенні капіталу, у розвитку
суспільного виробництва.

Проте натуралістичний підхід мав і суттєві недоліки, зумовлені тим, що класики не змогли до кінця з’ясувати
різницю між позичковим і реальним капіталом. Нагромадження позичкового капіталу вони розглядали лише як
відображення нагромадження реального капіталу.

Визнаючи похідний характер кредиту від виробництва, вони не побачили його зворотнього впливу на сферу
виробництва, на оборот реального капіталу. Роль банків вони зводили до простих посередників у кредиті, не
визнаючи їх активного впливу на процес відтворення. Така однобічність позначалася і на трактуванні сутності
позичкового процента. Вони не розгляділи залежності процента від зміни попиту на позичковий капітал і його
пропозицію, відносної самостійності руху процента і його впливу на зміну ринкової кон’юнктури.

У міру зростання ролі кредиту й банків у розвитку виробництва, заміни справжніх грошей кредитними засобами
обігу, використання кредиту й банків у державному регулюванні економіки послаблювалися передумови для
подальшого розвитку натуралістичної теорії кредиту.



3.2 Капіталотворча теорія кредиту



Сутність капіталотворчої теорії кредиту визначається такими основними положеннями:

кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження
капіталу;

банки - це не посередники в кредиті, а "фабрики кредиту", творці капіталу;

активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж. Ло. Згідно з його поглядами,
кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту ототожнювалось з грошима й багатством. На думку представників капіталотворчої теорії, за
допомогою кредиту можна залучити і привести в рух усі невикористані виробничі можливості країни, створити
багатство й капітал.

Банки Дж. Ло розглядав не як посередників, а як творців капіталу. Для цього, на його думку, достатньо лише
активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. Щоб розірвати вузькі межі обігу повністю забезпечених




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel