Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Вплив Верховної Ради України на систему органів виконавчої влади» (ID:8779)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   22 кб.

забезпечення законності, охорони громадського порядку і прав громадян; - міжнаціональних відносин;

молодіжної політики, охорони материнства і дитинства;

управління майном Автономної Республіки Крим у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки
Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює управління майном, яке знаходиться на балансі Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, засновує друкований орган Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України,
нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах її компетенції.

Керівники місцевих державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим призначаються на посади і звільняються
з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, погодженим з Головою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим і Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Постійним представником
Президента України в Автономній Республіці Крим.






4. Адміністративна юстиція та адміністративна квазіюстиція


Адміністративна юстиція це особливий порядок дозволу адміністративно-правових суперечок, при якому судові або
інші спеціальні державні органи розглядають скарги на дії органів державного управління і виносять відповідні
ухвали.

В багатьох зарубіжних країн система адміністративної юстиції склалася ще в другій половині XIX в. В даний час
її органами є або спеціальні адміністративні суди (Франція, ФРН, Швейцарія та ін.), або загальні в поєднанні
з відомчими адміністративними суднами (США, Великобританія та ін.). Іноді реалізується особливими
структурними підрозділами в рамках органів виконавчої влади або судів загальної юрисдикції.

Метою інституту адміністративної юстиції - обов'язкового елементу правової держави є забезпечення
законності в державному управлінні і охорона прав і свобод особи. Для дослідження інституту адміністративної
юстиції необхідно визначити значення термінів «адміністративна юстиція» і « адміністративне судочинство».
Словосполучення «адміністративна юстиція» об'єднує в собі два поняття: «administratio» і «justitia».

«Administratio» в перекладі з латинського означає «управління», «завідування», «керівництво»; «justitia» -
«справедливість», «правосуддя», «судове відомство». Багатоваріантність перекладу даного терміну породжує
різночитання в його тлумаченні: з одного боку, під терміном «адміністративна юстиція» розуміють правосуддя по
адміністративних справах, у справах управління; з іншою — дане словосполучення служить для позначення
адміністративно-судової установи або спеціального адміністративного суду; існує ще і третій варіант
тлумачення вказаного терміну, коли під адміністративною юстицією розуміється особливий процесуальний порядок
розгляду суперечок у сфері управління, тобто порядок адміністративного судочинства.

Найважливішою характеристикою інституту адміністративної юстиції, з погляду матеріального критерію, є
наявність правової суперечки у сфері державного управління з приводу незаконності будь-якої дії, бездіяльності
або рішення органу державного управління, який є обов'язковою стороною в даній суперечці, — іншою стороною
може бути громадянин, організація або інший орган держави.

Сьогоднішня адміністративна практика в Україні, спричинена радянським досвідом, хоча й відображає в
технічному аспекті деякі риси, характерні для сучасної «адміністративної держави», в цілому підпорядкована
принципам, що суперечать образу раціональної, ефективної адміністрації, яка відповідно ставиться до
громадянина. Співвідношення між правами окремих громадян та повноваженнями державних органів все ще
значною мірою лишається на користь останніх. Основна проблема полягає у широких повноваженнях службовців, які
мають змогу на власний розсуд надавати або відмовляти у наданні великої кількості державних послуг. Часто
громадяни не обізнані зі своїми правами, а навіть, якщо вони їх знають, можуть вирішити, що не варто
протидіяти бюрократичному апарату, зважаючи на його широкі повноваження, які дають можливість для
переслідування та дискримінації. Тобто, виникла нагальна потреба у реформі судової системи, щоб судді отримали
незалежність гарантовану Конституцією, і не використовувалися як інструмент виконавчої влади.

В Україні сучасний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері судового захисту прав і свобод
громадян визначається Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом, що встановлюють права громадян
на судове оскарження. Ці справи розглядаються у судах загальної юрисдикції. Але специфіка розгляду справ, що
випливають з адміністративно-правових відносин, вимагає створення нових організаційно-судових форм і
наявності особливої суддівської кваліфікації у цій сфері. Таким чином, запровадження адміністративної юстиції
в Україні створить дієвий механізм захисту від незаконного втручання органів державної влади, їх посадових
осіб в особисті справи громадян.

Необхідно суттєво покращити законодавче регулювання механізму позасудового захисту прав і свобод громадян, які
порушуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами. Право на такий захист реалізується шляхом
подання адміністративної скарги до вищого у порядку підлеглості органу виконавчої влади (посадової особи).

Процедура такого розгляду повинна бути упорядкована в окремому Адміністративно-процедурному (процедуральному)
кодексі України.

Оскільки найбільша кількість скарг громадян відноситься до сфер охорони здоров'я, соціального захисту,
управління державним майном, охорони навколишнього середовища, податкової та митної служби тощо, доцільно в
порядку державно-правового експерименту створити у системах органів виконавчої влади цих сфер спеціальні
підрозділи щодо розгляду скарг громадян, які мають розглядати та вирішувати справи щодо скарг у порядку,
наближеному до судового провадження, тобто так званої адміністративної " квазіюстиції ".

Дотепер прокурор діє як орган квазіюстиції, коли він згоден з припиненням кримінальної справи через
нереабілітуючі підстави. Досі існує квазіюстиція, тобто функції судів виконують ті, хто до судів ніякого
відношення не має. І ми до цього звикли і часто сприймаємо це як цілком природне, як цілком належне. І, до
речі сказати, ми абсолютно забуваємо, які негативні наслідки це викликає. Адже річ у тому, що ми нарікаємо з
приводу корупції в правоохоронних органах в державі взагалі, але забуваємо, що корупція - це явище, яке
визначається об'ємом повноважень чиновника.



5. Структура правового регулювання ринку цінних паперів


Правове регулювання ринку цінних паперів України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті
інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно
відносин з приводу цінних паперів. Під цінними паперами тут розуміються як грошові документи, що
визначені і Законі України «Про цінні папери і фондову біржу», тік і похідні від них - опціонні та
інші термінові контракти.

Згадані правила, критерії та стандарти є обов’язковими для всіх без винятку учасників ринку цінних
паперів. Порушення правил, критеріїв або

стандартів з боку окремих учасників створює загрозу для існуючого порядку на ринку, а відтак зачіпає
інтереси інших учасників. У зв’язку з цим до порушників можуть застосовуватися заходи впливу та примусу.

Для того щоб мати характер правового, регулювання ринку цінних паперів

повинно здійснюватися на законних підставах. Це означає, що, по-перше, таке регулювання можуть здійснювати
лише ті державні органи та інститути, регулятивні повноваження яких закріплені в законі або підзаконних
актах, по-друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори повинні діяти в межах
своєї компетенції в рамках встановлених процедур.

Сучасний ринок цінних паперів України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки
цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо,
як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій
учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими
інститутами (інституційно-правове регулювання). Обидва види правового регулювання ринку цінних паперів є
взаємопов’язаними, в багатьох випадках вони доповнюють одне одного.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel