Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Діяльність» (ID:8414)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       13 стр.
Размер в архиве:   59 кб.

Навчання виступає як вид діяльності, метою якого є придбання людиною знань, умінь і навичок. Навчання може
бути організованим і здійснюватися в спеціальних освітніх установах. Воно може бути неорганізованим і
відбуватися попутно, в інших видах діяльності, як їх побічний, додатковий результат. У дорослих людей навчання
може здобувати характер самоосвіти. Особливості навчальної діяльності полягають у тому, що вона прямо служить
цілям психологічного розвитку особистості.

Особливе місце в системі людської діяльності займає праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне
суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, перетворила умови свого життя таким чином, що
відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею насамперед пов'язані
створення й удосконалювання знарядь праці. Вони у свою чергу з'явилися фактором підвищення продуктивності
праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної і художньої творчості.

5. Провідний вид діяльності


У сучасної людини існує безліч різних видів діяльності, число яких приблизно відповідає кількості наявних
потреб, це – спілкування, гра, навчання і праця. Їх варто розглядати як основні види діяльності людей.

Кожний з типів діяльності характеризується не тільки визначеним складом різних видів діяльності, але й
наявністю ведучої діяльності. У ній виявляються, формуються або перебудовуються приватні психологічні процеси
(у грі – уява, у навчанні – абстрактне мислення і т.п.), від неї залежать основні психічні зміни кожного
періоду розвитку особистості (дошкільник, наприклад, у грі освоює головні суспільні функції і норми поведінки
людей). Розвиток ведучої діяльності обумовлює найголовніші зміни в психічних процесах і психологічних
особливостях особистості на даній стадії його розвитку. Тому спеціальна організація ведучого типу діяльності
виступає як основна умова, завдяки якій можна цілеспрямовано впливати на особистість, на формування у неї в
процесі цієї діяльності необхідної ієрархії потреб, мотивів і цілей.

Наприклад, Д.Б.Ельконін встановив, що у дітей дошкільного і підліткового віку завдяки відповідним типам
ведучої діяльності розвивається мотиваційно-потребносна сфера. Молодші і старші школярі ж формують
інтелектуальні, пізнавальні здібності, операціонально-технічні можливості. Облік закономірностей розвитку
психіки дитини, своєрідності ведучих типів діяльності, їхнього взаємозв'язку з іншими видами діяльності
школярів дозволяє значно опитмізувати виховний процес.

6. Співвідношення понять „діяльність” і „поведінка”


Діяльність – це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього
світу, включаючи самого себе й умови свого існування.

У діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, застосовує свої здібності, зберігає й
удосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б в природі. Внаслідок
продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і
природу.

Поведінка – взаємодія живих істот з навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою (руховою) і
внутрішньою (психічною) активністю.

У поведінці людини завжди присутні два аспекти – зовнішній, сприйманий нами, і внутрішній – те, що пов'язано
зі змістом його поведінки, мотивацією, цілеспрямованістю. Без розуміння цієї внутрішньої сторони ми не можемо
повно й адекватно інтерпретувати поведінку людини, його вчинки і дії.

Ця внутрішня сторона поведінки людини оголюється, в так званому, „відкритому” спілкуванні, коли ми ділимось з
іншими своїми таємними думками, присвячуємо їх у щирі причини своїх дій і вчинків, „відкриваємо душу”.

Отже, аналізуючи ці два поняття, можемо сказати, що схожість між ними полягає в тому, що і „діяльність” і
„поведінка” мають однакові елементи характеристик, а саме: цілі, мотиви, засоби. І „поведінка”, і „діяльність”
визначаються внутрішніми компонентами особистості, його психологічними рисами та направлені на відносини із
оточуючим світом.


7. Поведінка: поняття, сутність і загальна характеристика


Поведінка – взаємодія живих істот з навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою (руховою) і
внутрішньою (психічною) активністю.

У поведінці людини завжди присутні два аспекти – зовнішній, сприйманий нами, і внутрішній – те, що пов'язано
зі змістом його поведінки, мотивацією, цілеспрямованістю. Без розуміння цієї внутрішньої сторони ми не можемо
повно й адекватно інтерпретувати поведінку людини, його вчинки і дії.

Найбільш високі по ієрархії у функціональній системі регуляції виступають саме стратегії поведінки.
Адаптаційні поведінкові стратегії є предметом діагностичних досліджень в області психотерапії і медичної
психології, а також в еволюційній психології. „У складних проблемних ситуаціях, – пише, наприклад,
А.А.Налчаджян, – адаптивні комплекси особистості протікають за участю не окремих, ізольованих механізмів, а
їхніх комплексів. Ці адаптивні комплекси, знову і знову актуалізуючись і використовуючись у подібних
соціальних ситуаціях, закріплюються в структурі особистості і стають підструктурами її характеру.

Ж. Піаже підкреслював відповідність стадій розвитку рівням організації поведінки, при цьому формування нової
поведінки означає асиміляцію нових елементів у вже побудованій структурі.

8. Особистість як суб’єкт діяльності та поведінки


В повсякденній мові ми часто вживаємо таке поняття, як особистість: особистість професіонала, особистість
учня, творча особистість і т.п. Говорячи про особистості людини взагалі, ми маємо на увазі деяку своєрідність
поведінки, оригінальність мислення, багатство внутрішнього світу (почуттів, емоцій, уяви, морально-етичних
цінностей) і т.п. В психологічній науці „особистість” відноситься до числа базових понять.

Термін „особистість” прийшов ще з часів античності, і розуміли його як „маска”. Різноманіття підходів і
визначень вказує на розмаїтість і складність опису особистості, особливо в плані опису особистості дитини.

З одного боку, особистість позначає конкретного індивіда як суб'єкта діяльності, в єдності його індивідуальних
властивостей і його соціальних ролей. З іншого боку, особистість можна розуміти як соціальну властивість
індивіда, як сукупність інтегрованих у ньому соціально значимих рис, що утворилися в процесі прямої і непрямої
взаємодії даної особи з іншими людьми, і які роблять його, у свою чергу, суб'єктом праці, пізнання і
спілкування.

Становлення особистості розуміється як зміна етапів, на кожному з яких відбувається якісне перетворення
внутрішнього світу людини і радикальна зміна його відносин з оточуючими людьми. В результаті, якого він
здобуває щось нове, характерне саме для даного етапу розвитку і зберігається в нього (принаймні, у вигляді
помітних слідів) протягом всього життя.

Повноцінний розвиток особистості припускає формування почуття компетентності, що Е.Еріксон вважає центральним
новотвором особистості. Діяльність – основа для розвитку особистості, і якщо в ній людина не почуває себе
компетентною, її особистісний розвиток спотворюється.

9. Психологічні теорії діяльності та їх порівняльний аналіз


Ще А.А.Ухтомський писав, що рефлекторна схема опису психічної діяльності неспроможна, оскільки вона описує не
загальні закономірності психічної діяльності, а феноменальні її прояви.

Рефлекторний принцип організації психічної діяльності не може пояснити механізми цілеспрямованої діяльності
тварини і людину і пошук у природних умовах спеціальних подразників, прийняття рішень і корекцію поведінки
відповідно до результатів діяльності. У рефлекторній теорії неможливо знайти пояснення таким проявам
психічного життя, як мотивація й емоції, тому що ці поняття зовсім не укладаються в схему рефлекторної дуги
(як умовного, так і безумовного рефлексу).

Як пише К.В.Судаків, теорія функціональних систем, розроблена П.К.Анохіним, виникла як „закономірний розвиток
наукових ідей школи Павлова, особливо ідей, пов'язаних з вивченням вищої нервової діяльності тварин”. Сам
П.К.Анохін думав, що його теорія спрямована на вивчення фізіологічних механізмів психіки тварин і людини,
тобто на зближення фізіології і психології.

Теорія функціональних систем виходить з того, що одиницями цілісної діяльності організму є динамічні
функціональні системи, що самоорганізуються, всі складені компоненти яких взаємодіють з метою досягнення
організмом корисних пристосувальних результатів.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel