Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: «Теорія влади та владних відносин» (ID:33369)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   19 кб.

трактування розглядає владу як особливий тип поведінки, при якому одні люди командують, а інші – підкоряються.
Цей підхід індивідуалізує розуміння влади, зводячи його до взаємодії реальних особистостей. Особлива увага
приділяється суб’єктивній мотивації влади. Людиною керує поривання до влади, прагнення до неї. Вона
сприймається як засіб збагачення, одержання престижу, безпеки, добробуту. Політична влада складається із
зіткнень, різноманітної волі до влади, як балансу, рівноваги політичних сил.

Нині популярною є реляціоністська теорія влади (від "relation" англ.–відношення). Її прихильники – П. Блау,
Дж. Картрайт та ін. – тлумачать владу як міжособові стосунки, що дають змогу здійснювати вольовий вплив на
індивіда і змінювати його поведінку. Тому американський соціолог П. Блау визначає владу як здатність одного
індивіда (чи групи) нав'язувати свою волю іншим, не нехтуючи такими засобами, як страх, покарання тощо. У
реляціоністських концепціях влади остання постає як можливість і здатність одних індивідів управляти процесом
прийняття рішень на локальному чи національному рівні, без огляду на активний чи пасивний опір інших індивідів
чи соціальних груп. Реляціоністське визначення влади є синтезним. Влада – це відношення між двома партнерами
(агентами), при якому один з них здійснює значний вплив на іншого. Іншими словами, влада – це взаємодія між
суб’єктом і об’єктом, при якій суб’єкт за допомогою певних засобів контролює об’єкт.

Телеологічна концепція влади (термін походить від грецького слова teleos – ціль) розглядає останню як
результат здійснення певних цілей та одержання раніше запланованих результатів. За телеологічною концепцією,
влада може бути визначена як реалізація намічених цілей: “З двох суб’єктів А і В, суб’єкт А досягає найбільш
намічених результатів, аніж суб’єкт В. Відповідно суб’єкт А і володіє владою”.

Структурно-функціональна концепція. Згідно з цією доктриною, влада є виявом ієрархічної побудови суспільства
та особливим видом відносин між підлеглими й керівниками. Структурно-функціональні інтерпретації розглядають
владу як властивість соціальної організації. Людське суспільство базується на доцільності розподілу функцій
керування та підкорення. Це умова ефективного спільного буття людей. Ієрархія властива суспільству. Отже влада
постає як властивість соціальних статусів, ролей, що дають змогу контролювати ресурси влади.

Психологічна концепція влади виходить з того, що ставлення індивіда до політики зумовлюється психологічним
механізмом його особистості. Для прихильників цього напрямку (3. Фрейд та ін.) проблема влади – це проблема
панування підсвідомості над людською свідомістю та поведінкою. Загальне в психологічному підході є те, що
влада має за джерело індивідуальну поведінку. За Фрейдом, необхідно виявляти психологічні засади волі до
влади. Наявно цей підхід можна прослідкувати в межах фрейдівського психоаналізу. Влада виникає як взаємодія
волі до влади одних та готовності до підкорення, “добровільного рабства” – з боку інших. На думку фрейдистів,
в психіці людини є структури, які роблять його схильним до виправдання рабства, пригнічення одних суб’єктів
іншими заради особистої захищеності та заспокоєності.

Системна концепція влади протилежна психологічній. Влада, за нею, є похідним не від індивідуальних,
міжособистісних відносин, а від соціальної системи і виявляється у взаємовідносинах частин та цілого. Основним
поняттям системної концепції влади є розгляд політичної системи на макро- (як атрибут макросоціальних систем),
мезо- (на рівні конкретних систем – сім'ї, організації), мікрорівні (влада як взаємодія індивідів у рамках
специфічної соціальної системи).

Отже, велика різноманітність підходів до вивчення влади

свідчить не тільки про великий інтерес у світі до проблеми влади, а й про надзвичайну складність означення її
сутності. На думку російського політолога Ф. Бурлацького, для визначення природи влади необхідно виходити з
кількох моментів: 1) конкретно-соціологічного підходу, що враховує плюралістичний характер влади в
суспільстві, 2) конструювання не тільки загального поняття влади, а й з'ясування специфічних особливостей
певних її видів: економічної, політичної, державної і т. п., 3) диференціації суспільної й особистої влади,
котрі переплітаються між собою, але можуть бути і не пов'язані одна з одною (наприклад, сімейна влада не є
політичною); 4) урахування різних особливостей влади в різних соціально-політичних структурах, формаціях,
цивілізаціях; 5) виокремлення вольових та правових засад, котрі тісно зв'язані між собою, але не завжди є
тотожними.

Бурлацкий Ф.М. Народ и власть. М., Политиздат, 1986. – С. 79.. – 186с.

Виходячи з вищезазначеного, можна дати таке визначення влади. Влада в загальному розумінні – це здатність і
можливість справляти певний вплив на діяльність та поведінку людей з допомогою відповідних засобів – волі,
авторитету, права, насильства.

3. ВЛАДА ТА ВЛАДНІ ВІДНОСИНИ В СВІТЛІ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕОРІЇ


Галузь політичної науки, яка досліджує владу, називається кратологією, а вчені, які аналізують її –
кратологами. Політологи по-різному тлумачать поняття “влада”. Найприйнятнішим є визначення її як здатності,
права і можливості розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, вирішальне впливати на долі, поведінку та
діяльність людей за допомогою авторитету, волі, примусу, сили тощо. Влада може бути класифікована за такими
видами: економічна, соціальна, духовно-інформаційна, примусова, політична.

Структура влади складається з суб’єкта, об’єкта влади та ресурсів. Суб’єкт втілює активний початок. Відносини
влади мають асиметричний характер (влада завжди концентрується на боці суб’єкта, але сутність
суб’єкт-об’єктних відносин залежить від типу політичного режиму). Найбільш досконало структура влади
розкривається на прикладі політичної влади.

Суб'єкт політичної влади. Ним є джерело активної предметно-практичної політичної діяльності, спрямованої на
об'єкт. Існує думка, що поняття “суб'єкт влади” і “носій влади” нетотожні. Суб'єкт влади – це соціальні групи,
насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади – державні та інші політичні
організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політичне домінуючих соціальних груп. Такий
поділ є відносним.

Бодуен Жан. Вступ до політології, К., Основи, 1995. – С. 114. Побутує й інша класифікація владних
суб'єктів. Згідно з нею суб'єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:

1. Первинним суб'єктом за республіканського, демократичного правління є народ – носій суверенітету і єдине
джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого
самоврядування. Поняття народ неоднорідне: основними суб'єктами влади є великі групи населення, об'єднані
спільністю корінних інтересів і цілей; неосновними — невеликі етнічні групи, релігійні громади тощо.

2. Вторинні суб'єкти носіїв влади — малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи
партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суверенним суб'єктом політичної влади є громадянин
держави, наділений конституційними правами та обов'язками. Суттєву роль у владних відносинах відіграють
політичні лідери. Наслідки їхньої політики, як відомо, різні: прогресивні й регресивні, плідні та безплідні,
благополучні й трагічні. І, нарешті, сукупним (колективним) носієм політичної влади є сама політична система
суспільства як спосіб організації і розвитку соціальних спільнот і їх стосунків.

Об'єкт політичної влади – це явища і процеси політичної сфери, на які спрямована дія суб'єктів політики. До
розуміння об'єкта влади треба підходити діалектичне, оскільки певні суб'єкти і об'єкти влади можуть мінятись
місцями залежно від обставин і ролі. Скажімо, класи, соціальні групи, етнічні спільноти, окремі громадяни,
громадсько-політичні організації є суб'єктами або носіями політичної влади, водночас вони і стосунки між ними
є об'єктами владного впливу. До об'єктів політичної влади відносять також усі сфери суспільного життя —
економічну, духовну, соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

Ресурси влади – це всі ті засоби, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей
суб’єкта. Ресурси можна класифікувати на утилітарні, примусові, нормативні. Утилітарні – це матеріальні та
інші соціальні блага, що пов’язані з повсякденними інтересами людей. Вони можуть використовуватись як для
заохочення, так і для покарання. Примусові ресурси – це міра адміністративного покарання. Їх застосовують
тоді, коли перші (утилітарні) виявляються не ефективними або вичерпаними. Нормативні – включають ті заходи,
які впливають на внутрішній світ людини, на норми поведінки та ціннісні орієнтації (ЗМІ, художня література,
різні сфери культури, діюче законодавство, традиції тощо) Цей тип ресурсів впливає саме на свідомість людини,
тоді як перші два види – на реальні обставини життєдіяльності людини, а через це – на поведінку.

Можна також проводити класифікацію ресурсів відповідно до сфер життєдіяльності: політичні, економічні,
соціальні, політико-силові, культурно-інформаційні.

Економічні ресурси – це матеріальні цінності, що необхідні для суспільного виробництва та споживання. Це
гроші, засоби виробництва, земля, корисні копалини, продукти харчування тощо.

Соціальні ресурси дають змогу впливати на соціальний статус людини. До них відносяться, наприклад,
матеріальний добробут, кар’єра, престиж, освіта, медичне обслуговування, соціальна захищеність.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel