Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Встановлення цін. Державна політика» (ID:10999)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   16 кб.

обережно. Існує два способи оцінки нового виробу — стратегія легкого ковзання і стратегія глибокого
проникнення.

За стратегії легкого ковзання товар вводиться на ринок за високою ціною. Мало людей можуть дозволити собі
заплатити таку ціну, однак хороші доходи одержують па продажі товару саме ті люди, які переконані в
необхідності придбати цей найновіший виріб. Якщо більшість покупців цієї групи вже купили виріб, ціну дещо
знижують на якийсь час для того, щоб завоювати й розширити ринок. Ця частина процесу називається "ковзанням
вниз по кривій попиту".

Стратегія глибокого проникнення, навпаки, передбачає виставлення нового товару на ринок за дуже низькою ціною
— нижче за собівартість виробу. Ціль цієї стратегії — швидке створення великого ринку, тобто, частки, яка має
припадати на цей виріб, перш ніж на ринок вийдуть конкуренти. Оскільки обсяг виробництва зростає, то виробник
сподівається, що вартість кожного виробу зменшуватиметься, що дасть змогу отримувати прибуток навіть за
низької ціни.

При вирішенні питання стосовно того, яку стратегію обрати, треба зважати на багато факторів. Легке ковзання
дає спочатку високий прибуток, однак при цьому дуже швидко виникає багато конкурентів. Висока початкова ціна
створює для виробу видимість високого класу, що переконує покупців придбати цей товар, навіть коли ціна на
нього знизиться. Така позиція товару на ринку створить репутацію його якості чи свідчитиме про зростання
обсягу продажу. Глибоке проникнення дає змогу фірмі зробити ривок у конкуренції, проте невідомо, як довго вона
змушена буде очікувати доходу.


4. Цінова політика уряду незалежної України


В умовах переходу до соціальної ринкової економіки різко зростає значення фінансів і кредиту. Ефективність
соціально-економічних перетворень у перехідний період можна оцінювати за результатами виконання двох
найважливіших планів - державного бюджету і кредитного плану Національного банку України. Від стану їх
виконання значно залежить успіх переходу до ринку і розвиток економіки.

У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи.

Перший - 24 серпня 1991 p.- 16 листопада 1992 p., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття
незалежності української економіки від російського рубля. Як відомо, рубль продовжував обслуговувати наш
безготівковий обіг, доки не було введено ку-поно-карбованець (до 16 листопада 1992 p.).

Другий період - з листопада 1992 p. по вересень 1993 p. Це період пошуків державою «власного обличчя» у
фінансовій політиці.

Третій період триває з жовтня 1993 p. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються
певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції. Його можна трактувати як
переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 p.

Під час першого періоду фінансова політика України як суверенної держави майже повністю залежала від
фінансової політики Росії. Україна змушена була вслід за Росією лібералізувати ціни. Український грошовий
ринок у 1992 p. пройшов три етапи розвитку. Перший - від моменту лібералізації цін у січні до травня-червня:
тоді реальна грошова маса (номінальна, скоригована на зростання цін) зменшилася у 7-8 разів. У товарному обігу
виникла серйозна диспропорція, що поклало початок кризі неплатежів. Це значно зумовило розрив господарських
зв'язків, прискорило спад виробництва, впровадження бартерних операцій та остаточний розвал грошової системи.
В Україні на той час функціонували дві валюти - купоно-карбованець, що обслуговував готівковий обіг, і
російський рубль, який, будучи валютою іншої держави, обслуговував безготівковий обіг. Тоді ж були
проіндексовані обігові кошти державного сектора. Набув розвитку нелегальний «чорний» ринок рубля.

У результаті інтенсивної емісії на фінансовому ринку України нагромадилася велика маса грошей, яка у значній
кількості мігрувала до Росії, - там були порівняно вищі відсоткові ставки за кредити, а ціни були нижчими.
Тому в наступні місяці Україна знову опинилася без фінансових ресурсів.

Водночас у Росії було вжито низку заходів з подолання кризи неплатежів (кредитування державного сектора). Це
мало короткотерміновий позитивний ефект, що виявилось у стабілізації виробничого сектора, більшій стійкості
банківської системи, зростанні податкових надходжень до російського бюджету. Однак усе це практично не
вплинуло на економіку України, оскільки ЦБР жорстко регулював надходження рублів в Україну через Російський
контрольний центр.

В Україні й далі поглиблювалися фінансово-економічні проблеми. Підприємства через обмеженість ринку збуту та
відсутність джерел сировини опинялися в глибокій кризі.

Другий етап характеризувався тим, що фінансовий стан підприємств України різко погіршився, тоді як російських
- поліпшився. На початку жовтня 1992 p. Росія провела лібералізацію цін на енергоносії, у результаті чого
ефективне функціонування багатьох енергомістких виробництв в Україні стало неможливим. Платіжна криза
продовжувала зростати. Банки всілякими способами затримували на рахунках кошти клієнтів, а комерційні
структури використовували ці кошти для свого збагачення.

Окрім того, в Україні стрімко розвивався інфляційний процес, оскільки ціни на енергоносії та всі види сировини
різко зросли. Нестача фінансових ресурсів стала хронічною і наростала величезними темпами, що почало
загрожувати повним крахом фінансової системи.

У цей час уряд України зробив хибний крок, який призвів до штучного зростання зовнішнього боргу. У жовтні 1992
p. в Москві був підписаний договір України з Росією, відповідно до якого Українська держава взяла на себе
відповідальність за борги українських підприємств, тоді як Росія від аналогічного рішення щодо російських
підприємств відмовилась. Ще однією причиною штучного зростання зовнішнього боргу України стали неадекватні
ціни, за якими наша держава продавала, а в деяких випадках і продовжує продавати свої товари. Зокрема, ціни на
російську нафту були (й залишаються) вищими, ніж світові, тоді як, на думку спеціалістів, ціни, за якими
Україна продає свої товари в Росію та інші країни СНД, були в середньому на 35% нижчі від світових.
Результатом цього також є зростання зовнішнього боргу України.

Із запровадженням Росією світових цін на енергоносії Україна мала б запровадити аналогічну плату за транзит
товарів Росії та інших країн СНД своєю територією. Цей транзит у шість разів перевищує обсяги нашого транзиту
територією Росії та країн СНД. Вартість транзиту нафти і газу через Україну становить 3,7 млрд дол. США, за
транзит інших видів вантажів (усіма видами транспорту) Україна могла б отримати ще 5,1 млрд дол. США. Загальна
сума становила б 8,8 млрд дол.

Криза неплатежів, яка виникла восени 1992 p., змусила уряд України прийняти рішення про вихід із рубльової
зони та девальвувати свою національну валюту в 1,5 раза.

Крім того, у період з 24 серпня 1991 p. до 16 листопада 1992 p. уряд України припустився таких помилок.

1. Купон не був уведений у готівковий і безготівковий обіг одночасно.

2. Не було створено стабілізаційного фонду для підтримки національної грошової одиниці. Рішення про такий фонд
прийнято лише на початку 1994 p.

3. Купон у ролі тимчасової української валюти, як свідчить світовий досвід, мав змогу ефективно функціонувати
лише п'ять-шість місяців. Пізніше його потрібно було замінити повноцінною валютою (гривнею) ще принаймні в
червні 1992 p.

Зазначимо, що купон не виконував функції нагромадження, тобто його не сприймали як одну із форм майна. Тому в
1991-1992 pp. відбулася «втеча» купона в реальні товарні цінності, що стало ще однією причиною зростання цін.
Крім того, процес нагромадження відбувався у вільно конвертованій валюті (ВКВ), а це теж спричиняло падіння
ціни купона.

Отже, протягом першого періоду розвитку фінансової політики незалежної України було втрачено сприятливий
момент для введення повноцінної української валюти.

За період 1991-1993 pp. загострилася криза й у валютній системі, відбулося штучне заниження в десятки разів
курсу національної валюти стосовно російського рубля. Не було гарантовано і забезпечено репатріацію
(повернення) валютного виторгу експортерів. Зменшився зовнішньоторговельний оборот з негативним для України
сальдо платіжного балансу.

Кредитні емісії НБУ не сприяли гальмуванню спаду виробництва. Понад 80% кредитів були спрямовані у державний
сектор економіки на підтримку передусім збанкрутілих підприємств. Найдоцільніше було б закрити такі
підприємства згідно з Законом «Про банкрутство», надаючи підтримку тільки найважливішим з них. Проте були
прокредитовані підприємства і цілі галузі без урахування їхньої значимості, що і стало вирішальним інфляційним
чинником.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel