Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Еволюція ідеології комунізму: від Т. Мора до К. Маркса» (ID:10781)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   17 кб.

Поряд із загальнодемократичними та соціально-економічними вимогами на мітингах все голосніше почали лунати
заклики до національного відродження, боротьби за державну незалежність України. 26 березня 1989 р. на мітингу
у Львові був піднятий національний синьо-жовтий прапор. На першотравневій демонстрації 1989 р. львів’яни,
вийшовши з національною символікою, мали запеклі сутички з міліцією. У листопаді 1989 р. у Києві відбулося
перепоховання праху відомих шістдесятників – жертв тоталітарного режиму – В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого.
Ритуальний процес переріс у масову маніфестацію під національними прапорами. 15 березня 1990 р. синьо-жовтий
прапор замайорів над державною установою – Стрийським міськвиконкомом Львівської області, а 24 липня 1990 р. –
поряд з будинком Київської міськради. Національна символіка, незважаючи на лютий опір різноманітних
українофобів, поширилася на всій Україні. Значне піднесення національної свідомості засвідчило святкування
річниці злуки УНР і ЗУНР 21 січня 1990 р. Людський ланцюг з кількох мільйонів осіб, утворений від Києва до
Львова, засвідчив прагнення українського народу до національного відродження, до незалежності України.

Поступово в Україні розгортався робітничий рух. До 1987 р. незадоволення умовами праці, розмірами заробітної
плати тощо висловлювалися в критичних виступах, колективних заявах, зверненнях через пресу, скаргах до
центральних партійних та державних органів. З розвитком гласності, лібералізацією режиму, демократизацією
суспільства характерними стають інші форми протесту – колективна відмова від роботи, страйк. З 1989 р.
страйкова боротьба робітників стала масовою.

Крах комуністичної ідеології неминуче вів до краху радянської політичної системи. На стрімку політизацію мас,
пробудження інтересу до громадсько-політичного життя вплинули вибори народних депутатів СРСР і УРСР в
1989-1990 рр. Відкрилися реальні перспективи для здобуття Україною суверенітету, створення самостійної
Української держави. 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет республіки.
Наприкінці 1990 – у перший половині 1991 р. внутріполітична ситуація в країні продовжувала загострюватися.
Неминучим було рішуче зіткнення прибічників і противників тоталітарної системи.

Консервативні сили в радянському керівництві, які не погоджувалися з політикою перебудови, спробували
використати складне соціально-економічне становище в країні, незадоволення мас, щоб повернути суспільство до
попередніх порядків. З цією метою 19 серпня 1991 р. була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори
– представники вищого державного керівництва СРСР – заявили, що у зв’язку з начебто хворобою Президента СРСР
М. Горбачова його обов’язки виконуватиме Г. Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного
стану (ДКНС).

Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РСФСР на чолі з
Б. Єльциним, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого
ДКНС спричинили ганебний провал заколоту 21 серпня 1991 р. З радянським періодом в історії країни було
покінчено. 24 серпня того ж року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України. Теорія
і практика комуністичного будівництва в СРСР в цілому і в Україні зокрема зазнали свого остаточного краху.

На сьогоднішній день Україна подолала початковий етап перехідного періоду – проголошення незалежності і
набуття атрибутів державності – і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів, політичного та
економічного облаштування, обравши демократичний тип політичної системи суспільства. Все чіткішими стають
контури сучасної, повноцінної та цивілізованої країни з політичною та економічною визначеністю. Але цей процес
відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політичній, економічній, соціальній та духовній
сферах.

Політична еліта сучасної України, становлення якої відбулося здебільшого ще до проголошення незалежності,
виявилася неспроможною вирішувати державні проблеми на рівні загально цивілізованих правил і норм. Посилюється
апатія людей до діяльності владних структур: сподівання на оптимізацію суспільно-політичного та економічного
життя після парламентських виборів 1998 р. не виправдалися. Влада в особі всіх її гілок неухильно втрачає
довіру народу. Країна переживає своєрідний синдром політичної перевтоми.

Складна ситуація і в економічній сфері. Процес формування ринкової системи в Україні розпочався за відсутності
зрілих ринкових структур, досвіду поведінки економічних суб’єктів у ринковому середовищі. За переважання
державної власності значно деградувало державне управління економічними процесами, що разом з іншими чинниками
призвело до гіперспаду, гіперінфляції. За роки незалежності Україна втратила майже половину промислового і
сільськогосподарського потенціалу. Зовнішній борг її становить 10,33 млрд. дол. На його обслуговування тільки
в 1999 р. витрачено 2,5 млрд. дол.

Політичні і економічні негаразди, що їх переживає зараз наша держава є значною мірою наслідками багаторічного
панування адміністративно-командної системи, “будівництва комунізму”, яке на практиці означало застій і
реакцію в усіх сферах суспільного і економічного життя. Перспективи виходу з української системної кризи
пов’язані, перш за все, з розвитком прогресивної української національної ідеології, з вдосконаленням
механізму господарювання, переводом його на ринкові рейки.

Не дивлячись на успадковані від СРСР кризові тенденції економічної і політичної сфери можна з усією
впевненістю сподіватися, що потужний економічний і науковий потенціал нашої країни, щирий, працелюбний
український народ в поєднанні з прагненням українців бути господарями на своїй землі забезпечать Україні краще
майбутнє, дозволять нашій державі зайняти гідне місце в родині цивілізованих, розвинених і заможних
європейських народів.




Література


Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

История философии / под ред. И.И. Богута. – М., 1991.

Політична історія України / під ред. В.І. Танцюри. – К., 2001.

Політологія / під ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2001.





13







загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel